Постанова № 72286377, 07.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5238/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.,

за участю представника позивача Моїсеєнко К.О.,

представника відповідача Лютянського М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017р. (головуючий суддя І інстанції Зоркіна Ю.В., м.Харків, повний текст складено 11.12.2017 року) по справі № 820/5238/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ГОРН" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ГОРН" (далі - ТОВ «НВП ГОРН»), звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив скасувати податкові повідомлення рішення від 16.08.2017 року №№ 0002101406, 0002111406. (а.с.4-7)

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вчасно звернувся до відповідного суду (у даному випадку - третейського суду), що в силу положень Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виключає застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017р. задоволено адміністративний позов ТОВ «НВП ГОРН». (а.с.147-151)

Не погодившись із судовим рішенням, ГУ ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. (а.с.156-165)

В обгрунтування апеляційної скарги скаржником наведено обставини встановлено перевіркою порушення та вказано, що в даному випадку третейський суд, до якого звернувся позивач, не може вважатися належним судом.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 19.07.2017 року по 21.07.2017 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП ГОРН», податковий номер 36226069, з питань дотримання валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 29.01.2016 року № 02-пр за період з 29.01.2016 року по 30.06.2017 року згідно листів ПАТ «МЕГАБАНК»: від 06.04.2017 № 10-540БТ, від 05.05.2017 № 10-700БТ, від 09.06.2017 №10-941БТ про порушення ТОВ «НВП ГОРН» (податковий номер 36226069) законодавчо встановлених строків розрахунків по зовнішньоекономічному контракту від 29.01.2016 №02-пр, дата оформлення МД за експортними операціями: 09.11.2016, 17.11.2016, 22.12.2016, 19.01.2017.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 28.07.2017 року № 8653/20-40-14-06-08/36226069, яким встановлено порушення позивачем вимог ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по укладеному із ООО «Лора» (Російська Федерація) зовнішньоекономічному контракту від 2901.2016 №02-пр, які виявилися у порушенні строків надходження валютної виручки на рахунок позивача, та ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" в частині порушення порядку декларування валютних цінностей в декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами, станом на 01.04.2017 року. (а.с.77-94, 116-118)

На підставі акту перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 16.08.17 № 0002101406 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 175245,38 грн. (а.с.9-10, 96-97);

- від 16.08.17 № 0002111406 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 340,00 грн. (а.с.11-12, 98-99).

Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач скористався правом адміністративного оскарження, визначеного ст.56 Податкового кодексу України, за результатами якого скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. (а.с.100-107, 108, 109-110, 111-115)

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується своєчасне звернення ТОВ «НВП ГОРН» до третейського суду щодо неналежного виконання умов контракту контрагентом. При цьому суд відмітив, що законодавство України не робить винятку щодо можливості передачі майнового спору, що випливає з зовнішньоекономічної угоди, на вирішення третейського суду (арбітражу).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

За змістом ч.1 ст.1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Згідно із ч.4 ст.1 вказаного Закону, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Положеннями пп.1 та 9 Постанови Правління Національного банку України від 04.12.2015 №863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» передбачено установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 05 грудня 2015 року і діє до 04 березня 2016 року включно.

Відповідно до пп.1 та 9 Постанови Правління Національного банку України від 03.03.2016 №140 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 05 березня 2016 року і діє до 08 червня 2016 року включно.

Згідно із пп.1 та 9 Постанови Правління Національного банку України від 07.06.2016 № 342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» із змінами, передбачено установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів. Постанова набирає чинності з 09 червня 2016 року і діє до 14 вересня 2016 року включно.

Положеннями пп.1 та 9 Постанови Правління Національного банку України від 14.09.2016 № 386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» передбачено установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів. Постанова набирає чинності з 15 вересня 2016 року і діє до 15 грудня 2016 року включно.

Відповідно до пп.1 та 11 Постанови Правління Національного банку України від 13.12.2016 № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» передбачено установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів. Постанова набирає чинності з 16 грудня 2016 року та діє до прийняття Національним банком України окремої постанови Правління Національного банку України за умови відсутності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи України, крім пунктів 1 та 2 цієї постанови, які втрачають чинність 16 червня 2017 року.

Положеннями п.п.1 п.3 та п.5 Постанови Правління Національного банку України від 25.05.2017 № 41 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» передбачено внести до постанови Правління Національного банку України від 13.12.2016 року № 410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (зі змінами) такі зміни: 1) пункт 1 виключити. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування, крім пунктів 1, 2 та підпункту 2 пункту 3 цієї постанови, які набирають чинності з 12 червня 2017 року. Підпункт 2 пункту 3 цієї постанови діє до прийняття Національним банком України окремої постанови Правління Національного банку України за умови відсутності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи України.

Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту приписів Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» право Національного Банку України щодо запровадження інших строків розрахунків, ніж ті, що визначені ч. 1 ст. 1 даного Закону закріплено на законодавчому рівні, та вказана норма діє з 17.11.2012 року. Таким чином, незалежно від дати укладання зовнішньоекономічного договору, якщо авансовий платіж за імпортним договором або поставка товару (виконання робіт/надання послуг) за експортним договором здійснюються в період дії постанови Правління Національного банку України, то на такі операції розповсюджуються вимоги щодо завершення цих операцій у 90/120-денний строк. Даний висновок повністю узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 19.05.2015 року №К/800/62409/14 по справі № 806/4257/14.

Так, між ТОВ «НВП ГОРН» та ООО "Лора" (Російська Федерація) укладено контракт № 02-пр від 29.01.2016 року. (а.с.73-76)

На виконання умов вказаного договору на адресу нерезидента підприємством відвантажено пружини згідно оформлених митних декларацій (ЕК 10) на загальну суму 9024893,50 руб.РФ (еквівалент 3794127,02 грн.).

У перевіряємому періоді валютна виручка від ООО "Лора" (Російська Федерація) з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків надійшла на загальну 1787390,40 руб.РФ (екв. 813989,99 грн.) на валютний рахунок ТОВ «НВП ГОРН» № 2600111747, відкритий в уповноваженому банку ПАТ «МЕГАБАНК» в м. Харкові (з урахуванням обов'язкового продажу валютних надходжень на МВРУ):

від 06.04.2017 на суму 300000,00 руб.РФ (екв.145761,00 грн.);

від 08.06.2017 на суму 300014,10 руб.РФ (екв.138933,53 грн.);

від 15.06.2017 на суму 400000,00 руб.РФ (екв.180646,40 грн.);

від 20.06.2017 на суму 401376,30 руб.РФ (екв.180217,96 грн.);

від 26.06.2017 на суму 386000,00 руб.РФ (екв.168431,10 грн.).

Станом на 30.06.2017 по контракту від 29.01.2016 № 02-пр обліковується дебіторська заборгованість на загальну суму 2754736,70 руб.РФ з граничним строком надходження валютної виручки: 165346,02 руб.РФ - 19.05.2017; 347999,40 руб.РФ - 30.07.2017; 381744,60 руб.РФ - 28.08.2017; 556120,90 руб.РФ - 21.10.2017; 546189,10 руб.РФ - 07.11.2017; 757336,70 руб.РФ - 17.12.2017.

Під час проведення податковим органом перевірки TOB «НВП ГОРН» було надано документи щодо надходження 03.07.2017 на валютний рахунок підприємства № 2600111747 (з урахуванням обов'язкового продажу на МВРУ) валютної виручки у сумі 273583,00 руб.РФ.

Таким чином, прострочена дебіторська заборгованість по оформленій МД №807100000/2017/001491 від 19.01.2017 з граничним строком надходження валютної виручки - 19.05.2017 - відсутня.

Колегія суддів звертає увагу, що сторонами не заперечуються обставини порушення запроваджених НБУ граничних строків повернення валютної виручки протягом виконання зобов'язань за договором, які наведені у додатку до податкового повідомлення-рішення від 16.08.2017 року № 0002101406.

Відповідно до ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи вказане, факт несвоєчасного надходження валютної виручки від контпрагента позивача на валютний рахунок ТОВ «НВП ГОРН» вважається доведеним.

За змістом ч.1 ст.4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями, порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до ч.ч.2 та 4 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що третейський суд не відноситься до жодного із зазначених у ст.4 Закону судових органів, а тому рішення про задоволення позову резидента не є підставою для зупинення нарахувіання пені за порушення термінів, передбачених ст.ст. 1 та 2 цього Закону з огляду на наступне.

Спори за участю нерезидентів України не можуть розглядатися третейськими судами у порядку, передбаченому саме Законом України «Про третейські суди».

За змістом ч. 4 ст. 1 цього Закону, його дія не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Згідно із ч.6 ст.2 Регламенту постійно діючого третейського суду цим третейським судом можуть розглядатися спори за участю іноземних учасників на підставі Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території Україні.

До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, серед іншого, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї з сторін знаходиться за кордоном.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітраж - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою; третейський суд - одноособовий арбітр або колегія арбітрів.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд, до якого подано позовну заяву з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка з сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Згідно зі ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності, можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Зокрема, відповідно до пп. 6 п. 1 ст. 1 Європейської Конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 року, яка ратифікована Україною, термін «арбітраж» визначає розгляд спорів як арбітрами, призначеними по кожній окремій справі (арбітраж), так і постійними арбітражними органами.

Згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Колегія суддів приймає до уваги доводи позивача про те, що п.1 Додаткової угоди № 1 до контракту №02-пр від 29.01.2016 до розділу 8 контракту внесено зміни та додано п.8.2, відповідно до якого "все споры, которые могут возникнуть в связи с заключением , исполнением или расторжением договора, могут рассматриваться Третейским судом при Ассоциации защиты прав частных инвестиций (г.Харьков, Украина) в соответствии с Регламентом Третейского суда…" (а.с.76).

Положення пункту 8.2 контракту №02-пр від 29.01.2016 є по суті арбітражною угодою, викладеною у вигляді арбітражного застереження у контракті.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою голови Третейського суду при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій» від 17.03.2017 року прийнято до розгляду та до провадження позовну заяву ТОВ «НВП ГОРН» до ООО "Лора" (Російська Федерація) про стягнення суми заборгованості по контракту №02-пр від 29.02.2016. (а.с.66)

Рішенням Третейського суду при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій» від 01.09.2017 року позовні вимоги ТОВ «НВП ГОРН» задоволено та стягнуто з ООО "Лора" (Російська Федерація) заборгованість по контракту № 02-пр від 29.01.2016 року. (а.с.67-72)

Враховуючи, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про задоволення позову колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.17 № 0002101406 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 175245,38 грн.

Щодо інших доводів апеляційної скарги колегія суддів колегія суддів зазначає наступне.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення 16.08.2017 №0002111406 винесено на підставі ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", п.2.7 ст.2 "Положення про валютний контроль", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. № 49.

Порядок здійснення на території України розрахунків в іноземній валюті, як вже зазначалося вище, регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Цей закон установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства

Відповідно до ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (далі - Декрет КМУ) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Положеннями п.2 ст.16 Декрету КМУ передбачено відповідальність за порушення валютного законодавства, у тому числі за порушення строку розрахунку в сфері зовнішньоекономічної діяльності .

В той же час, в п.2 ст.16 Декрету КМУ зазначено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

При цьому, слід враховувати, що санкції, передбачені п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та застосовуються органами державної податкової служби, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які врегульовано законом (названим Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ суперечить обмеженням, встановленим п. 4 Перехідних положень Конституції України, та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 р. по справі № 21-904а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.05.2017 року №К/800/26505/16.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів переглянувши, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а підстави, викладені в апеляційній скарзі відповідача висновки суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017р. по справі № 820/5238/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)О.П. ЛяхСудді(підпис) (підпис) М.М. Яковенко М.І. Старосуд