Постанова № 72286357, 07.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2653/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.,

за участю представника відповідача Гундар Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2017р. (головуючий суддя І інстанції Мороко А.С., м.Харків, повний текст складено 24.11.2017 року) по справі № 820/2653/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив скасувати рішення відповідача від 23.11.2016 № 0000400021 та № 0000400022 про застосування штрафних санкцій. (а.с.4-8)

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що свою діяльність як ФОП він здійснював за адресою: Харківська область, Харківський район с. Перемога, вул. Першотравнева 18/1 в період з 01.03.2012 по 01.03.2013 на підставі договору оренди, за наявної ліцензії № 430465 від 27.12.2011 строком дії до 28.12.2012 та на підставі торгівельного патенту № 710533 від 23.03.20011 строком дії до 31.03.2016. На думку позивача, вищевказані рішення Головного управління ДФС у Харківській області є незаконними та протиправними, як такі, що прийняті на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 14 серія АА 466727 від 11.10.2016 та пояснень до нього, які не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки з 01.03.2013, після закінчення договору оренди приміщення за адресою: Харківська область, Харківський район с. Перемога, вул. Першотравнева 18/1, позивач не здійснював підприємницьку діяльність за вказаною адресою та не зберігав там алкогольні напої та тютюнові вироби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2017р. задоволено адміністративний позов (а.с.131-135):

- скасовано рішення про застосування фінансових санкцій від 23.11.2016 № 0000400021 та № 0000400022 про застосування штрафних санкцій;

- стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_3) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн 00 коп.

Вважаючи вказану постанову незаконною та необґрунтованою, а також такою, що винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову (а.с.142-145).

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Позивач в судове засідання не з'явився, правом на надання відзиву не скористувався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 року) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 11.10.2016 року працівниками Липецького ВП Харківського ВП ГУНП у Харківській області за результатами перевірки за адресою: Харківська область, Харківський район с. Перемога, вул. Першотравнева 18/1, складено протокол про адміністративне правопорушення № 14 серія АА 466727 у відношенні гр. ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 156 КУпАП. (а.с.58)

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 14.11.2016 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення за здійснення роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (пива) без відповідної ліцензії за адресою: Харківська область, Харківський район с. Перемога, вул. Першотравнева 18/1 у ФОП "Зовський" здійснювала роздрібну торгівлю алкогольних напоїв (пива) без відповідної ліцензії (а.с.65)

Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 14 серія АА 466727 від 11.10.2016 та пояснень до нього у відношенні ФО-П ОСОБА_2 прийнято рішення № 0000400021 від 23.11.2016 про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявної ліцензії у розмірі 17000,00 грн. (а.с.9, 62) та №0000400022 від 23.11.2016 про застосування штрафних санкцій за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру у розмірі 17000,00 грн. (а.с.10, 63).

Не погодившись із вказаними рішеннями податкового органу, ФОП ОСОБА_2 оскаржив їх в адміністративному порядку. (а.с.16-20, 24-28)

Рішеннями ГУ ДФС у Харківській області від 27.02.2017 року №200/ФОП/20-40-10-01-14 (а.с.21-23) та ДФС України від 24.05.2017 року №6767/3/99-99-11-03-01-25 (а.с.29-30) скарги позивача залишені без задоволення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення № 14 серія АА 466727 від 11.10.2016 року позивач не мав ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Проте, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт здійснення позивачем господарської діяльності в у жовтні 2016 року в магазині, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район с. Перемога, вул. Першотравнева 18/1.

Колегія суддів здійснюючи апеляційний перегляд справи вважає, що під час вирішення спору суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, що призвело до таких порушень, що унеможливлює їх усунення під час апеляційного перегляду, а тому постанова суду підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 року) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 року) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 року) адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

В свою чергу, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Разом з тим, положеннями ч.1 ст.42 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 року) визначено, що учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до ч.1 ст.46 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 року) сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Приписами п.9 ч.1 ст.4 та ч.3 ст.46 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 року) встановлено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового оскарження є рішення у вигляді податкового повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області. Тобто, оскаржується певне рішення, прийняте за наслідками виконання певним податковим органом своїх владних управлінських функції з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Проте, звертаючись з позовом до суду, позивач помилково визначив в якості відповідача саме Головне управління ДФС у Харківській області, яке оскаржувані податкові повідомлення-рішення не приймав.

Цей орган, як самостійний суб'єкт владних повноважень, ні перевірки, ні будь-яких рішень за наслідками такої перевірки не здійснював та не приймав.

Колегія суддів звертає увагу, що положеннями ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 року) визначено підстави та порядок заміни неналежної сторони. Так, відповідно до частин 3-5 та 7 даної статті Кодексу якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Однак, під час розгляду справи суд першої інстанції на зазначені фактичні обставини уваги не звернув та належним чином не вирішив питання щодо заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача в розглядуваній адміністративній справі.

В той же час, положеннями ч.1 ст.310 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 року) передбачено, що апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Аналогічні положеннями було передбачено і нормами ст.ст.2, 3, 50, 52 та 196 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, тобто, на час розгляду даної справи судом першої інстанції.

Враховуючи вищевказане, слід відмітити, що стадія апеляційного розгляду справи має свої відмінні особливості від розгляду справи судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що заміна неналежного відповідача на належного або залучення співвідповідача на стадії апеляційного провадження процесуально не здійснюється. Усунути такі недоліки під час апеляційного перегляду у суду апеляційної інстанції немає можливості, оскільки саме на суд першої інстанції покладається така процесуальна можливість. Подання позову до неналежної особи, яка повинна та може бути належним відповідачем, не може мати наслідком задоволення позовних вимог. Вирішення спору по суті заявлених вимог до неналежного відповідача створює порушення належної процесуальної правоздатності та дієздатності щодо належної реалізації належним відповідачем своїх прав та обов'язків, визначених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, як сторони по справі.

Не врахування судом першої інстанції зазначених положень, призвело до порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тобто, фактично суд вирішив про права та обов'язки сторони, яка жодного відношення до спірних правовідносин не має.

Колегія суддів також зазначає про відсутність підстав для надання правової оцінки щодо законності або протиправності рішення № 0000400021 від 23.11.2016 про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявної ліцензії у розмірі 17000,00 грн. та №0000400022 від 23.11.2016 про застосування штрафних санкцій за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру у розмірі 17000,00 грн., прийнятих Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області з огляду на можливість звернення позивача із адміністративним позовом до належної особи, як суб'єкта владних повноважень.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову .

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2017р. по справі № 820/2653/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)О.П. ЛяхСудді(підпис) (підпис) М.М. Яковенко М.І. Старосуд