Постанова № 72286288, 19.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 496/4538/17

Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Горяєв І.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О.В., Домусчі С.Д.

за участю секретаря - Осавуляк О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 13 грудня 2017 за адміністративним позовом Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_3 про примусове видворення за межі території України,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на відсутність у ОСОБА_3 законних підстав для перебування на території України та порушення ним законодавства про правовий статус Іноземців, на підставі ст. ст. 26 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», просив суд: примусово видворити за межі України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1; дати дозвіл на затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України строком на 6 місяців; відповідно до вимог ч.2 ст. 256КАС України допустити негайне виконання постанови суду.

За наслідками розгляду адміністративного позову Біляївським районним судом Одеської області 13 грудня 2017 ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції дозволив Біляївському районному відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області затримати громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на строк необхідний для ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України але не більше ніж на 6 (шість) місяців та прийняв рішення про примусове видворення за межі України відповідача. Постанова суду звернута до негайного виконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, поверхневе дослідження доказів, що вплинуло на правильність та об'єктивність висновків, які були покладені в основу постанови.

Зокрема, в апеляційній скарзі зазначено про позбавлення відповідача права на судовий захист та правову допомогу. Позбавлення ОСОБА_3 перекладача, оскільки він володіє узбецькою мовою та зовсім не володіє українською. Позивач та суд до початку розгляду справи по суті всіляко переконували та спонукали ОСОБА_3. до визнання ним позову. Відповідач також вказав на невідповідність висновків суду обставинам справи, а саме тверджень про умисне його ухилення від виїзду з території України. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 звертає увагу суду на ту обставину, що про затримання іноземця - громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 12 грудня 2017 не було повідомлено Надзвичайного і повноважного посла Республіки Узбекистан та прокурора Одеської області. Також відповідач наполягає на тому, що жодних доказів його ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_3 ухилятиметься від виконання таких рішень в процесі розгляду справи позивачем не добуто та суду не надано.

В письмових запереченнях Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України №3773-VI від 22.09.2011 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

За приписами частини першої статті 26 вище наведеного Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Відповідно до ст. 30 цього ж Закону, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави стверджувати, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.

При цьому в статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» наведений вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Республіки Узбекистан (паспорт серії НОМЕР_1 від 02 жовтня 1995 виданий ВВС м. Алмалик Ташкентської області) прибув на територію України у 1998 році.

12 грудня 2017 під час проведення цільових профілактичних заходів з нагляду за виконанням законодавства в міграційній сфері, було виявлено та доставлено до Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_3, який, згідно до постанови серії ПН МОД 067309 від 05 серпня 2017 був притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення - проживання без відповідних документів на право проживання на території України, у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

05 серпня 2017 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області було прийнято рішення №14 про примусове повернення в країну походження громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 04 вересня 2017.

В зазначеному рішенні міститься підпис відповідача про те, що він ознайомлений з своїми правами, передбаченими ст. 268 КАС України, а саме з правом на отримання правової допомоги, користуватися послугами перекладача. ОСОБА_3 отримав другий екземпляр рішення та був ознайомлений з ним.

Рішення Державної міграційної служби України в Одеській області №14 у встановлені терміни (до 04 вересня 2017) ОСОБА_3 виконано не було.

13 грудня 2017 позивачем було складено та направлено повідомлення про затримання ОСОБА_3 Послу Узбекистану в Україні (а.с. 22). 05 серпня 2017 Керівник Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області був повідомлений про прийняття рішення відносно відповідача про примусове повернення в країну походження (а.с. 14), а 12 грудня 2017 про затримання (а.с. 20).

З журналу судового засідання Біляївського районного суду Одеської області від 13 грудня 2017 вбачається, що відповідачу були роз'яснені його процесуальні права та обов'язки у судовому засіданні, зокрема, право на отримання безоплатної правової допомоги та залучення до участі у справі перекладача. ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив, що процесуальні права в судовому засіданні йому зрозумілі, від участі у справі перекладача відмовляється та визнає позовні вимоги Державної міграційної служби України в Одеській області.

Отже, зважаючи на викладені обставини, суд апеляційної інстанції визнає безпідставними твердження представника ОСОБА_3 про позбавлення його судом можливості знати свої права та користуватися у судовому засіданні безоплатною правовою допомогою.

Зважаючи на все вище викладене та враховуючи те, що: відповідач ще в 1998 році перетнув державний кордон України; в подальшому проживав на території України без документів на право проживання в Україні; не виконав рішень №24 від 18 квітня 2011 і №14 від 05 серпня 2017 державних міграційних органів про повернення в країну походження;, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 205 КУпАП; цього часу не залишив території України, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення про примусове повернення ОСОБА_3 в країну походження - є законним та обґрунтованим.

При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана їм правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись: ст. ст. 288, 289, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу апеляційною скаргою громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 13 грудня 2017 за адміністративним позовом Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_3 про примусове видворення за межі території України - без змін.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: