Постанова № 72286049, 07.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4788/17

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Федусика А.Г.,

суддів – Зуєвої Л.Є. та Шевчук О.А.,

при секретарі – Пальоній І.М.,

за участю: апелянта – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2 та представника третьої особи – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_4 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду, ухвалену об 13 год. 11 хв. 22 листопада 2017 року в м.Одесі по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військової прокуратури Південного регіону України, про визнання протиправним та скасування наказу Міністра оборони та поновлення у військовому званні,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військової прокуратури Південного регіону України, про визнання протиправним з моменту прийняття та скасування наказу Міністра оборони України від 15 червня 2017 року №110КП про притягнення до дисциплінарної відповідальності та поновлення у військовому званні.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року позов було залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем було зазначено, що наказ Міністра оборони України є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки складений щодо нього протокол про адміністративне правопорушення серії БР №204817 за ч.1 ст.130 КУпАП було спрямовано для розгляду до Приморського районного суду м.Одеси, постановою якого від 26 червня 2017 року у справі № 522/7631/17-а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Крім того, було зазначено, що Закон України «Про прокуратуру» не передбачає підпорядкування військовослужбовців військових прокуратур Міністру оборони України.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 лютого 2011 року позивач склав присягу працівника прокуратури, а 21 грудня 2012 року ознайомився з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури .

Наказом Міністра оборони України №62 від 04 лютого 2015 року, відповідно до статей 20 та 23 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", статті 46-1 Закону України «Про прокуратуру» та на підставі листа заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора від 28 січня 2015 року №10/5-25 вих-15 з майором запасу ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на п'ять років та прийнято його на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

Судом встановлено, що відповідно до послужного списку позивача, останньому присвоєно звання підполковника юстиції згідно з наказом МОУ № 62 від 04 лютого 2015 року.

Відповідно до наказу військового прокурора Південного регіону України від 05 лютого 2015 року №84к, позивача було звільнено з посади начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого управління військової прокуратури Південного регіону України з 05 лютого 2015 року у зв’язку зі вступом на військову службу.

Пунктом другим вказаного наказу позивача призначено начальником відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Південного регіону України та зараховано до списків особового складу військової прокуратури південного регіону України.

Згідно з довідкою №11-3978 вих17 від 15 вересня 2017 року позивач проходить військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі Південного регіону України на посаді прокурора відділу.

Також судом першої інстанції встановлено, що наказом виконувача обов’язків військового прокурора Південного регіону України №33 від 21 квітня 2017 року було призначено службову перевірку за фактом можливого вчинення 21 квітня 2017 року начальником відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Південного регіону України підполковником юстиції ОСОБА_1 ганебного вчинку, а саме - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.

22 травня 2017 року військовий прокурор Південного регіону України затвердив висновок про результати службової перевірки за фактом складання стосовно працівника військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до п.3 вказаного висновку: «За правопорушення вимог Закону України «Про прокуратуру», присяги працівника прокуратури, ст.ст.15,18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, у відповідності до п.«е» ст.8 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п.76, 77 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, клопотати перед Міністром оборони України щодо накладення на підполковника юстиції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді «пониження військового звання на один ступінь».

08 червня 2017 року заступник Генерального прокурора-Головний військовий прокурор А.Матіос звернувся до Міністра оборони України з поданням про застосування до підполковника юстиції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді «пониження військового звання на один ступінь».

Відповідно до наказу №110КП від 15 червня 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», за грубе порушення військової дисципліни, а саме абзацу другого статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що зобов’язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та Законів України, Військової присяги, бездоганно і неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (начальників), підполковнику юстиції ОСОБА_1 було понижено військове звання на один ступінь.

Винесення вказаного наказу та притягнення позивача до відповідальності і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Вказані обставини визнані сторонами та суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як військовослужбовець Збройних Сил України, зобов’язаний поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Повідомлення під час службової перевірки військовій прокуратурі Південного регіону України завідомо неправдивих відомостей з метою уникнення відповідальності або застосування менш тяжкого дисциплінарного стягнення, на думку суду, свідчить про недотримання позивачем вимог Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України. Суд вважав, що позивачем не надано до суду жодного доказу, який би підтверджував факт надання ним неправдивих відомостей щодо вживання алкогольних напоїв перед керуванням транспортним засобом 21 квітня 2017 року, тоді як в матеріалах справи наявні письмові пояснення відповідних осіб, згідно з якими вони разом з позивачем 21 квітня 2017 року вживали на лавочці біля Політехнічного університету алкогольний напій - віски. Також, суд зважав, що до позивача, як військовослужбовця Збройних Сил України, застосовуються положення Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби України у випадку вчинення ним дисциплінарного проступку, а тому Міністр оборони України наділений повноваженнями щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді пониження військового звання на один ступінь.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Положеннями ч.4 ст.27 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.

Порядок проходження військової служби громадянами України у військовій прокуратурі визначається відповідним положенням, яке затверджується Президентом України.

Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" і проходять військову службу відповідно до обов’язок та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Таким чином, з аналізу вказаних норм вбачається, що на військовослужбовців, які проходять службу в органах військової прокуратури, розповсюджуються вимоги та положення законодавства, яке регулює проходження військової служби.

З преамбули Дисциплінарного Статуту збройних Сил України (далі Статут) вбачається, що цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Положеннями п.1-4 Статуту передбачено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов’язків військової служби.

Відповідно до п.18 Статуту Збройних Сил України, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, Міністр оборони України, начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України, командувач Національної гвардії України користується дисциплінарною владою у повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного з них особисто.

Згідно з п.68 Статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Відповідно до п.84 Статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Як вже було вище зазначено, наказом виконувача обов’язків військового прокурора Південного регіону України №33 від 21 квітня 2017 року було призначено службову перевірку за фактом можливого вчинення 21 квітня 2017 року позивачем ганебного вчинку - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, за висновком якої відомості, що стали підставою для проведення службової перевірки, знайшли своє підтвердження.

Так, матеріали справи містять письмові пояснення ОСОБА_1, які були надані під час проведення службової перевірки, з яких вбачається, що позивач з начальником слідчого відділу прокуратури регіону ОСОБА_5, а також працівником УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України ОСОБА_6 залишили службове приміщення прокуратури за адресою: м.Одеса, вул.Семінарська, 6 приблизно о 23 год. 30 хв. 20 квітня 2017 року. ОСОБА_6 повідомив, що у нього в автомобілі є декілька упаковок піци та пляшка віски, й запропонував перекусити, оскільки ніхто з них, у зв’язку із напруженою роботою впродовж цілого дня 20 квітня 2017 року нічого не їв. ОСОБА_1 зі ОСОБА_5 погодились на цю пропозицію. Біля однієї з будівель Одеського національного політехнічного університету на лавочці у період приблизно з 23 год. 50 хв. до 03 год. 21 квітня 2017 року зазначені особи продовжили спілкуватись, вживши при цьому зазначену їжу та віски (позивач зазначив, що вжив не більше 100-200 мл.) Близько 3 год. 30 хв. 21 квітня 2017 року позивач, керуючи автомобілем HONDA Civic, державний реєстраційний знак НОМЕР_1, який належить дружині позивача, вирушив додому, прямуючи з вул.Семінарської на проспект Шевченка, оминув площу 10-го Квітня та продовжив рух по вул.Генуезькій у напрямку вул.Посмітного. Близько 3 год. 45 хв. 21 квітня 2017 року під час руху по вул.Генуезькій він був зупинений працівниками Управління патрульної поліції. Одним із поліцейських було запропоновано позивачу пройти експрес-тест на наявність алкоголю в крові з використанням приладу “Драгер”, на що позивач погодився. Після проходження тесту прилад видав результат, що в крові позивача вміст алкоголю близько 1,78%.

Вищевикладені особисто позивачем обставини також узгоджуються з письмовими поясненнями начальника слідчого відділу прокуратури регіону ОСОБА_5, а також працівника УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України ОСОБА_6 щодо факту вживання зазначеними особами у ніч з 20 квітня 2017 року на 21 квітня 2017 року алкогольного напою біля Політехнічного університету.

При цьому, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивач пояснив, що з вказаними особами він не знаходиться в неприязних стосунках і з цих підстав у них немає підстав його оговорювати.

Крім того, справа містить письмові пояснення працівників Управління патрульної поліції в місті ОСОБА_4 патрульної поліції, згідно яких ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та ознайомлення з протоколом умисно штучно створював умови для затягування процедури завершення оформлення адміністративних матеріалів, вів себе зухвало. У зв’язку з тим, що ОСОБА_1 не повертав протокол після ознайомлення, до нього були застосовані заходи фізичного примусу, а в подальшому позивача було доставлено до Шевченківського відділення поліції у м.Одесі для повторного складання протоколу. Аналіз відеозапису подій щодо зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_1 та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, що міститься в матеріалах справи, підтверджує пояснення працівника поліції з приводу наведених подій.

Посилання позивача, як на підставу для задоволення позову, на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 26 червня 2017 року у справі № 522/7631/17, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, судова колегія не приймає до уваги, оскільки у вказаній постанові було лише зазначено, що «суд не може прийняти рішення про доведеність винуватості позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП», у зв'язку з тим, що результати несправного (на думку суду у справі про адміністративне правопорушення) спеціального технічного засобу без проведення обов’язкового огляду у закладі охорони здоров’я у зв’язку з незгодою водія з висновками технічного засобу, повинні бути визнані недійсними. Разом з тим, факт керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а також хід подій та характер поведінки позивача підчас оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, підтверджується іншими, зазначеними вище матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів вважає, що доводи позивача з приводу відсутності повноважень у Міністра оборони України притягати його до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованими з огляду на ту обставину, що станом на час винесення спірного наказу позивач був військовослужбовцем Збройних Сил України, який проходить службу за контрактом осіб офіцерського складу, та з урахуванням того факту, що Законом України «Про прокуратуру» встановлено, що військовослужбовці військової прокуратури проходять військову службу відповідно до Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу".

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним з моменту прийняття та скасування наказу Міністра оборони України від 15 червня 2017 року №110КП про притягнення до дисциплінарної відповідальності та поновлення у військовому званні є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321,322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_7Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9