Постанова № 72286044, 06.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 653/3356/17

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Шарко Н.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 23 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (функціональний правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області) про зобов'язання виплатити компенсацію, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_3 компенсацію, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати» з жовтня 2009р. по червень 2017р.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016р. по справі №653/1377/16-а, визнано неправомірними дії УПФУ щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_3, та зобов'язано відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії, відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 07 жовтня 2009р. Позивач вважав, що оскільки судовим рішенням констатовано порушення строків виплати пенсії, тому відповідач у відповідності до вимог статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повинен виплатити компенсацію за період з жовтня 2009р. по червень 2017р. Зазначені обставини і стали підставою звернення до суду з вказаним позовом.

Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 23 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що до 1999р. ОСОБА_3 перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя та отримувала пенсію за вислугу років, та у зв'язку з виїздом за кордон до США, виплата пенсії їй була припинена.

Не погоджуючись з такими діями Пенсійного фонду, позивач 24 квітня 2016р. звернувся до Генічеського районного суду Херсонської області із позовом до управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії, визнати протиправною бездіяльність щодо не поновлення виплати пенсії та зобов'язання поновити її.

Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 26 травня 2016р. у задоволенні позову було відмовлено.

12 жовтня 2016р. Одеським апеляційним адміністративним судом було ухвалено постанову, якою постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 26 травня 2016р. скасовано, прийнято нову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено; визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_3, зобов'язано відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_3 з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії, відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 07 жовтня 2009р.

У червні 2017р. Генічеським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Херсонській області було виконано вимоги постанови Одеського апеляційного адміністративного суду, проведено поновлення та виплату пенсії, з урахуванням інфляційних витрат.

07 серпня 2017р. представник ОСОБА_3 ОСОБА_2 звернувся до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з проханням виплатити ОСОБА_3 компенсацію, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період з жовтня 2009р. по червень 2017р.

За наслідком розгляду вищевказаної заяви, відповідачем було направлено на адресу представника листа за №Я-21/2 від 19 серпня 2017р., яким повідомлялось про нараховану суму пенсії, а щодо виплати компенсації у зв'язку з втратою частини доходів за минулий час роз'яснено про можливість звернення до суду з позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду не встановлено будь-яких доказів на підтвердження того, що виконання рішення суду відбулось із затримкою.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За змістом статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, а саме з 01 січня 2001 року. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За правилами частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Таким чином, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати», Кабінетом Міністрів України 21.02.2001 року було прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Згідно пункту 1 вказаного Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За правилами пункту 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.

За змістом абзацу 1 пункту 4 Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Таким чином, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Так, позивач просив стягнути компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з огляду на судове рішення, яким було зобов'язано поновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_3 починаючи з жовтня 2009 року з урахуванням усіх перерахунків та індексацій пенсії, відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак дана сума заборгованості не нараховувалась.

В ході судового розгляду не встановлено будь-яких доказів на підтвердження того, що виконання рішення суду відбулось із затримкою.

За змістом статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не отримані з вини пенсійного органу суми пенсії, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у разі проведених нарахувань. Однак, таких нарахувань пенсійним органом не проводилось, натомість останні були здійснені на виконання судового рішення у червні 2017 року.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 23 жовтня 2017 року у справі № 653/3356/17 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного судового рішення - 09 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.Судді Потапчук В.О. Семенюк Г.В.