Постанова № 72285979, 06.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 р.м. ОдесаСправа № 815/4363/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧОРНОМОРБУДЕНЕРГОСЕРВІС" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧОРНОМОРБУДЕНЕРГОСЕРВІС" звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 червня 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року частково задоволено заявлені позовні вимоги, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29 червня 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки позивача контролюючим органом обґрунтовано встановлено численні порушення норм податкового законодавства під час здійснення ним господарської діяльності.

Так, під час перевірки податковим органом виявлено, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «ПРОМ СТРОЙ СЕРВІС», ТОВ «МАРО-МАКС», ТОВ «БУД ФІНАНС КОМПАНІ», ТОВ «БУД ОСОБА_1» не мали реального характеру та не підтверджені належними доказами, а вже надані підприємством первинні бухгалтерські документи складені формально та жодним чином не спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства.

При цьому, у вказаних контрагентів відсутня необхідна кількість трудових ресурсів, виробничих потужностей для здійснення господарських операцій, зазначених у наданих товариством документах.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЧОРНОМОРБУДЕНЕРГОСЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 19 лютого 2016 року по 31 грудня 2016 року, валютного законодавства, за період з 19 лютого 2016 року по 31 грудня 2016 року, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за період з 19 лютого 2016 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складений акт від 15 червня 2017 року № 633/15-32-14-07/40287740.

В свою чергу, відповідно до висновків вищевказаного акту перевірки у перевіряємий період товариством допущено порушення норм податкового законодавства, а саме: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у 2016 році, на загальну суму 1 314 365,00 грн.; п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, на загальну суму 1 327 891,00 грн.; п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 131 804,00 грн.

За наслідком виявлених порушень контролюючим органом складено та направлено товариству наступні податкові повідомлення-рішення: від 29 червня 2017 року № НОМЕР_1, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, на загальну суму 131 804,00 грн.; від 29 червня 2017 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість, на суму 1 327 891,00 грн., а також застосовано штрафні санкції, у сумі 331 973,00 грн.; від 29 червня 2017 року № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств, у сумі 1 314 365,00 грн., а також застосовано штрафні санкції, сумі 328 591,00 грн.

Не погоджуючись з отриманим податковим повідомленням-рішенням товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 54.5. ст. 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності отриманих ТОВ «ЧОРНОМОРБУДЕНЕРГОСЕРВІС» податкових повідомлень-рішень від 29 червня 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

В даному випадку, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог, в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 29 червня 2017 року.

При цьому, в межах поданої податковим органом апеляційної скарги не оскаржується вищевказаний висновок суду першої інстанції, а тому судом апеляційної інстанції переглядається рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України - є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, що затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В даному випадку, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що на податкові зобов’язання позивача у 2016 році вплинули його господарські операції, які на думку контролюючого органу не мали реального характеру, з наступними контрагентами: ТОВ «ПРОМ СТРОЙ СЕРВІС», ТОВ «МАРО-МАКС», ТОВ «БУД ФІНАНС КОМПАНІ», ТОВ «БУД ОСОБА_1».

Колегія суддів вважає, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (отримання послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, товариством в обґрунтування своїх позовних вимог, надано до суду належним чином складені первинні бухгалтерські документами, що підтверджують реальність проведених господарських операцій, а також дають змогу встановити факт придбання товарів (отримання послуг) від зазначених контрагентів.

В даному випадку, між ТОВ «ЧОРНОМОРБУДЕНЕРГОСЕРВІС» (в особі замовника) та ТОВ «ПРОМ СТРОЙ СЕРВІС» (в особі підрядника) укладено договори підряду від 14 грудня 2016 року № 14/12, від 09 грудня 2016 року № 9/12, від 23 грудня 2016 року № 23-3, відповідно до умов яких замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати будівельні роботи в порядку та на умовах встановлених договором.

На виконання умов вказаного договору судом зібрано акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

При цьому, в матеріалах справи наявні зареєстровані податкові накладні по вказаним операціям з контрагентом ТОВ «ПРОМ СТРОЙ СЕРВІС».

Між ТОВ «ЧОРНОМОРБУДЕНЕРГОСЕРВІС» (в особі замовника) та ТОВ «МАРО-МАКС» (в особі підрядника) укладено договір підряду від 26 липня 2016 року № НР-12/08/16, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати будівельні роботи в порядку та на умовах встановлених договором.

На виконання умов вказаного договору судом зібрано акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

При цьому, в матеріалах справи наявні зареєстровані податкові накладні по вказаним операціям з контрагентом ТОВ «МАРО-МАКС».

Між ТОВ «ЧОРНОМОРБУДЕНЕРГОСЕРВІС» (в особі замовника) та ТОВ «БУД ФІНАНС КОМПАНІ» (в особі підрядника) укладено договори підряду від 21 вересня 2016 року № 21/09/16, від 27 жовтня 2016 року № 27/10/16, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати будівельні роботи в порядку та на умовах встановлених договором.

На виконання умов вказаного договору судом зібрано акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

При цьому, в матеріалах справи наявні зареєстровані податкові накладні по вказаним операціям з контрагентом ТОВ «БУД ФІНАНС КОМПАНІ».

Крім того, між ТОВ «ЧОРНОМОРБУДЕНЕРГОСЕРВІС» (в особі замовника) та ТОВ «БУД ОСОБА_1» (в особі підрядника) укладено договори підряду від 15 листопада 2016 року № 15/11/16, від 09 листопада 2016 року № 9/11/16, від 17 листопада 2016 року № 17/11, від 18 листопада 2016 року № 18/11, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати будівельні роботи в порядку та на умовах встановлених договором.

На виконання умов вказаного договору судом зібрано акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

При цьому, в матеріалах справи наявні зареєстровані податкові накладні по вказаним операціям з контрагентом ТОВ «БУД ОСОБА_1».

В свою чергу, колегія суддів вважає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В даному випадку, із зібраних доказів вбачається, що факт отримання товариством послуг (робіт) за вказаними договорами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та які вказують на реальність проведених операцій.

Більш того, вищевказані договори узгоджуються з господарською діяльністю позивача.

В свою чергу, у справах з приводу оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати протиправним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

В даному випадку, обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних податкових-повідомлень рішень покладається на податковий орган, як на суб’єкта владних повноважень, що заперечує проти задоволення адміністративного позову.

При цьому, висновки про фіктивність господарських операцій з поставки товарів та надання послуг мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Так, з акту перевірки податкового органу вбачається, що фактичною підставою для нарахування товариству податкових зобов’язань за результатом проведених спірних господарських операцій став факт виявлення відсутності певних основних засобів у контрагентів позивача, а також інформація про ризиковані господарські операції контрагентів позивача з третіми особами.

Колегія суддів вважає, що відсутність у підприємств-контрагентів певних основних засобів та великої кількості працівників не може свідчити про фіктивність проведених господарських операцій, за наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію та розкривають її зміст.

При цьому, контрагенти позивача не позбавлені права залучати до проведення робіт тимчасово найманих працівників, орендувати приміщення та інші основні засоби.

Крім того, податковий орган безпідставно посилається на отриману податкову інформацію щодо порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства, так як чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку обов’язку донарахування йому певних податкових зобов’язання від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Більш того, з аналогічних підстав, колегія не приймає посилання податкового органу на факт проведення контрагентами позивача ризикованих господарських операцій з іншими юридичними особами, що не перебували з ним у господарських відносинах у перевіряємий період.

Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень норм податкового законодавства з боку позивача у вказаних правовідносинах, а як наслідок вважає протиправними оскаржувані податкові-повідомлення рішення.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 13 лютого 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_2