Постанова № 72285978, 07.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 487/3103/17

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Павлова Ж.П. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Федусика А.Г.,

суддів – Зуєвої Л.Є. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 04 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради про визнання протиправною відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення у власність громадянці України ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель приватної власності за адресою: м.Миколаїв, Центральний район, вул.Безіменна (Шкапіна), 99/381 та зобов’язання відповідача здійснити вказане погодження.

Постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 04 грудня 2017 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, позивачка, на підставі рішення Миколаївської міської ради від 15 вересня 2005 року № 36/31, є власником земельної ділянки за адресою м.Миколаїв, вул.Безіменна, 99/381 (далі ОСОБА_3).

На замовлення ОСОБА_2, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення у власність позивачці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель приватної власності за Адресою.

Як встановлено судом, в листопаді 2015 року до виконавчого комітету Миколаївської міської ради звернулась позивачка щодо можливості зміни цільового призначення належної їй згідно державного акту на право власності земельної ділянки площею 584 кв.м, яка розташована за Адресою, призначення земельної ділянки - для ведення садівництва.

Відповідно до листа Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 27 листопада 2015 року вих. № 15-5672, останнє вважало можливим зміну цільового признання земельної ділянки орієнтовною площею 584 кв.м в СТ «Корабели» для будівництва житлового будинку, з присвоєнням окремої адреси та подальшого його обслуговування.

В подальшому до Управління надійшов розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення у власність позивачці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за Адресою.

Листом від 27 травня 2017 року вих. № 17-471-В Управління повідомило, що згідно з містобудівною документацією - Генеральним планом м.Миколаєва, затвердженим рішенням Миколаївської міської ради від 18 червня 2009 року №35/18, зазначена земельна ділянка відноситься до території садівницьких товариств.

Відповідно до Плану зонування території м. Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18 червня 2009 року №6/3, зазначена земельна ділянка відноситься до рекреаційної зони (Р-4), до видів використання території якої не входить розміщення садибної забудови.

Враховуючи невідповідність містобудівній документації, Управління не погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по ОСОБА_3, що і стало підставою для звернення позивачки з даним позовом до суду.

Вказані обставини визнані сторонами та суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, на ряду з іншим, виходив з того, дії Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради є законними, вчиненими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, з врахуванням чинного рішення Миколаївської міської ради «Про затвердження плану зонування території міста Миколаєва» від 11 серпня 2016 року № 6/3.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відмовляючи в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення у власність громадянці України ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель приватної власності за адресою: м.Миколаїв, Центральний район, вул.Безіменна (Шкапіна), 99/381, відповідач (в листах від 04 листопада 2016 року №17-4637 та від 27 березня 2017 року №17-971-В) посилався на ту обставину, що відповідно до Плану зонування території м.Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18 червня 2009 року №6/3, зазначена земельна ділянка відноситься до рекреаційної зони (Р-4), до видів використання території якої не входить розміщення садибної забудови.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що не погоджуючись з вказаним рішенням Миколаївської міської ради № 6/3 від 11 серпня 2016 року перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся з позовом до Миколаївського окружного адміністративного суду в інтересах держави до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 11 серпня 2016 року № 6/3 « Про затвердження плану зонування території міста Миколаєва».

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, яка постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року залишена без змін, вказаний позов першого заступника прокурора Миколаївської області було задоволено. Суд визнав незаконним рішення Миколаївської міської ради №6/3 від 11 серпня 2016 року, яким було затверджено план зонування м.Миколаєва, з моменту прийняття.

Таким чином, оскільки містобудівна документація, на яку посилався відповідач станом на вирішення даних спірних правовідносин не є чинною, колегія суддів приходить до висновку, що і відмова (яка ґрунтується на вказаній містобудівній документації) в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення, є неправомірною та такою, що суперечить діючому законодавству, зокрема, ч.4 ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі Закон), змістом якої передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вказані положення ч.4 ст.24 Закону не є абсолютними та повинні нерозривно тлумачитись зі змістом та правовою сутністю самого поняття плану зонування території.

Так, положеннями ст.18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об’єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об’єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

З аналізу наведених положень можна дійти висновку, що визначальною та основоположною метою складання плану зонування територій є захист територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об’єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, тобто, вказаний містобудівний документ регламентує правовідносини містобудівної діяльності на макрорівні та в розрізі потреб та питань, що стосуються всієї територіальної громади відповідного населеного пункту.

Разом з тим, дані спірні правовідносин склались навколо зміни цільового призначення земельної ділянки для ведення садівництва (яке, між іншим, допускає можливість будівництва садових будинків) на цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справах "ОСОБА_4 Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 29 листопада 1991 року заява № 12742/87 (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) й "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року заява № 25921/02 Європейського суду з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути "наявним майном", або коштами, уключаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»від 02 березня 2005 року заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02 ("Von Maltzan and Others v. Germany").

Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформулював позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Судом першої інстанції було встановлено, що в листопаді 2015 року до виконавчого комітету Миколаївської міської ради звернулась позивачка щодо можливості зміни цільового призначення належної їй, згідно державного акту на право власності земельної ділянки площею 584 кв.м, яка розташована за Адресою призначення земельної ділянки - для ведення садівництва.

Відповідно до листа Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 27 листопада 2015 року вих. № 15-5672, Управління вважало можливим зміну цільового признання земельної ділянки орієнтовною площею 584 кв.м в СТ «Корабели» для будівництва житлового будинку з присвоєнням окремої адреси та подальшого його обслуговування.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням наведеної відповіді Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради, позивачка мала ґрунтовні підстави для "виправданих очікувань" щодо отримання можливості ефективного використання права власності, в даному випадку, реалізації права власності щодо зміни цільового призначення належної їй земельної ділянки.

Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Законами України, оскільки у відповідача відсутні правові підстави для вчинення дій, оскаржуваних позивачкою.

Тому, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню лише в частині визнання протиправною відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення у власність громадянці України ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель приватної власності за адресою: м.Миколаїв, Центральний район, вул.Безіменна (Шкапіна), 99/381 та зобов’язання Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради розглянути питання щодо погодження вказаного проекту, оскільки суд не може підміняти собою суб’єкта владних повноважень - Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради при реалізації останнім владних управлінських функцій.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог в частині.

Керуючись ст.308, 311, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 04 грудня 2017 року - скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати відмову Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення у власність громадянці України ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель приватної власності за адресою: м.Миколаїв, Центральний район, вул.Безіменна (Шкапіна), 99/381 протиправною.

Зобов’язати Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради повторно розглянути питання щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення у власність громадянці України ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель приватної власності за адресою: м.Миколаїв, Центральний район, вул.Безіменна (Шкапіна), 99/381.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_1