Постанова № 72285902, 08.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5053/17

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Домусчі С.Д.,

– ОСОБА_1,

за участю: секретар судового засідання – Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду, яка прийнята 19 жовтня 2017 року у складі суду: головуючого судді Бутенко А.В. в місті ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-СОФІЯ» до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи Державна архітектурно-будівельна інспекція України та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕО-ІНВЕСТ», про визнання протиправними дій, скасування наказу та рішення, –

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-СОФІЯ» звернулось до суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи Державна архітектурно-будівельна інспекція України та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕО-ІНВЕСТ», в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.10.2017 року, позивач просив: визнати протиправними дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області щодо видачі наказу № 213 П від 15.08.2017 «Про проведення позапланової перевірки», оформлення направлення для проведення позапланового заходу за № 1122 від 15.08.2017 року та прийняття рішення від 28.09.2017 року про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки стосовно будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями соціально-оздоровчого призначення та паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Басейна, 6; скасувати наказ № 213 П від 15.08.2017 року «Про проведення позапланової перевірки», виданий Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; скасувати рішення від 28.09.2017 року про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки стосовно будівництва багатоповерхового житлового комплексу з приміщеннями соціально-оздоровчого призначення та паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Басейна, 6, прийняте Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області.

Також, разом із заявою про уточнення позовних вимог позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій заявник просив: постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу № 213 П від 15.08.2017 «Про проведення позапланової перевірки» та дії оскаржуваного рішення від 28.09.2017 року про скасування містобудівних мов та обмежень від 05.05.2016 року № 01-06/705 стосовно будівництва багатоповерхового житлового комплексу з приміщеннями соціально-оздоровчого призначення та паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Басейна, 6.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року заявлене клопотання задоволено, зупинено дію оскаржуваного наказу № 213 П від 15.08.2017 року «Про проведення позапланової перевірки», зупинено дію оскаржуваного рішення від 28.09.2017 року про скасування містобудівних умов та обмежень від 05.05.2016 року стосовно будівництва багатоповерхового житлового комплексу з приміщеннями соціально-оздоровчого призначення та паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Басейна, 6, виданих Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, із роз’ясненням, що дана ухвала діє до вирішення адміністративної справи № 815/5053/17 по суті та набрання судовим рішенням у вказаній справі законної сили.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спірного питання.

Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного та в редакції на момент розгляду заявленого клопотання судом першої інстанції, далі – КАС України) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 117 КАС України, у вказаній редакції, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії (ч. 4 ст. 117 КАС України (чинного та в редакції на момент розгляду заявленого клопотання судом першої інстанції)).

З аналізу вказаних положень вбачається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Однак, позивачем в поданому клопотанні про вжиття заходів забезпечення заявленого позову в частині зупинення дії наказу № 213 П від 15.08.2017 «Про проведення позапланової перевірки» не визначені конкретні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, які викладені у ст. 117 КАС України.

Позивач не обґрунтував свою заяву про забезпечення позову в частині зупинення дії наказу № 213 П від 15.08.2017 «Про проведення позапланової перевірки», не надав доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди їх правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або наявні очевидні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції в частині зупинення дії наказу № 213 П від 15.08.2017 «Про проведення позапланової перевірки» також не визначені конкретні підстави для вжиття заходів забезпечення даного позову згідно ст. 117 КАС України та не наведено обґрунтувань необхідності забезпечення даного позову будь-якими фактичними обставинами справи.

Так, визнаючи обґрунтованою заяву позивача про забезпечення позову в частині зупинення дії наказу № 213 П від 15.08.2017 «Про проведення позапланової перевірки», в оскаржуваній ухвалі, судом першої інстанції не вказано, які саме права та інтереси позивача порушені суб'єктом владних повноважень, не зазначено, в чому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній справі, або з яких причин захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Посилання суду першої інстанції на недотримання відповідачем при прийняті наказу № 213 П від 15.08.2017 «Про проведення позапланової перевірки» положень другого речення абзацу п’ятого частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», як на підставу для забезпечення заявленого позову у вказаній частині, колегія суддів вважає помилковими, оскільки дію вказаних положень призупинено на час дії мораторію на здійснення заходів державного нагляду (контролю) суб’єктів господарювання згідно п. 2 ст. 7 «Прикінцеві положення» Закону України № 1728-VIII від 03.11.2016 року «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». В свою чергу, згідно ст. 6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 1728-VIII від 03.11.2016 року дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду).

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спірне питання судом першої інстанції при розгляді клопотання про забезпечення позову в частині зупинення дії наказу № 213 П від 15.08.2017 «Про проведення позапланової перевірки» не враховані фактичні обставини справи.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції в ході апеляційного розгляду справи, позивачем у заявленому позові ставиться питання про визнання протиправними дій відповідача щодо видання наказу про проведення перевірки та оформлення на його підставі направлення на перевірку, що датовані 15.08.2017 року, при цьому, із строком дії направлення з 16.08.2017 року по 23.08.2017 року.

В той же час, позивачем заявлено позов у даній справі та клопотання про його забезпечення у жовтні 2017 року, тобто вже після закінчення строку дії направлення на перевірку, яке видане на підставі наказу від 15.08.2017 року № 213П.

Із витребуваної судом апеляційної інстанції інформації встановлено, що на підставі наказу № 213 П від 15.08.2017 «Про проведення позапланової перевірки», дію якого просив зупинити позивач, видано лише наведене направлення із строком дії з 16.08.2017 року по 23.08.2017 року та перевірку у вказаний період проведено не було.

Таким чином, враховуючи, що станом на момент заявлення позову та клопотання про забезпечення позову у виданого на підставі наказу № 213 П від 15.08.2017 «Про проведення позапланової перевірки» направлення на перевірку закінчився строк його дії, перевірки за цим наказом проведено не було та інших направлень на перевірку на підставі цього наказу також видано не було, колегія суддів приходить до висновку, що в такому випадку відсутні підстави для задоволення заявленого клопотання шляхом зупинення дії наказу № 213 П від 15.08.2017 «Про проведення позапланової перевірки» з огляду на відсутність його реалізації та відповідно відсутності передбачених умов для забезпечення позову у такий спосіб, що визначені ст. 117 КАС України (чинного та в редакції на момент розгляду заявленого клопотання судом першої інстанції).

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення про скасування містобудівних умов та обмежень, з огляду на викладене.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивачем у даній справі оскаржується рішення відповідача від 28.09.2017 року про скасування містобудівних умов та обмежень від 05.05.2016 року стосовно будівництва багатоповерхового житлового комплексу з приміщеннями соціально-оздоровчого призначення та паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Басейна, 6, виданих Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради.

При цьому, зі змісту заявленого позову та клопотання про забезпечення позову, що також підтверджено додатково наданими позивачем та відповідачем матеріалами, вбачається, що містобудівні умови та обмеження, що скасовані відповідачем, реалізовані шляхом отримання дозволу на виконання будівельних робіт, в якому позивача визначено, як генерального підрядники, та на підставі цього дозволу позивачем здійснюються відповідні роботи.

Відповідно до частин 3, 5 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об’єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об’єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об’єкта; 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об’єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам’яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об’єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); 9) охоронні зони об’єктів транспорту, зв’язку, інженерних комунікацій, відстані від об’єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Відповідно до частини 8 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об’єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі скасування містобудівних умов та обмежень.

Згідно з частиною 2 статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що за результатами скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, орган державного архітектурно-будівельного контролю може анулювати дозвіл на виконання будівельних робіт, а також скасувати реєстрацію декларації про початок виконання підготовчих або будівельних робіт.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Визначальним у тенденції розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі, судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Як вже зазначалось судом, відповідно до наведених приписів ст. 117 КАС України (чинного та в редакції на момент розгляду заявленого клопотання судом першої інстанції) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Зазначені положення ст. 117 КАС України, чинного та в редакції на момент розгляду заявленого клопотання судом першої інстанції, кореспондуються з положеннями ст.ст. 150, 151 КАС України, в редакції на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, за правилами яких суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Отже, із системного аналізу вище окреслених положень КАС України вбачається, що метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав, свобод, та охоронюваних законом інтересів позивача до ухвалення рішення по справі.

Розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд, з огляду на докази, надані стороною по справі, для підтвердження своїх вимог, має, зокрема, пересвідчитись у тому, що клопотання є обґрунтованим, спір між сторонами існує, як і існує дійсна, та реальна загроза не виконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідачів, якщо такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, та позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. До того ж, вирішуючи клопотання про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язкові сторін.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з прав людини, який визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа «VerlagsgruppeNewsGmbh проти Австрії» та «Libert проти Бельгії»).

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини даної справи свідчать про реальність загрози виникнення суттєвої шкоди правам позивача, оскільки з урахуванням пункту 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» скасування органом державного архітектурно-будівельного контролю містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у подальшому може призвести до анулювання дозволу на виконання будівельних робіт та відповідно застосування подальших наслідків таких дій, тобто порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача для відновлення яких, у разі задоволення позовної заяви, потрібно буде докласти значних зусиль та витрат.

Також, вирішуючи спірне питання, колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення про скасування містобудівних умов та обмежень не було прийнято за результатами перевірки позивача чи об’єкта будівництва.

Вказане рішення прийнято за результатами перевірки діяльності Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради.

В свою чергу, доказів встановлення з боку, зокрема, позивача порушень містобудівного законодавства, будівельних норм на об’єкті будівництва чи відповідно здійснення позивачем будівництва з порушенням містобудівного законодавства і будівельних норм відповідачем не надано, як і не надано будь-яких пояснень щодо необхідності скасування містобудівних умов та обмежень забудови в цілому при видачі Управлінню архітектури та містобудування Одеської міської ради припису про усунення порушень та фактичного висновку відповідача про необхідність внесення змін до цих містобудівних умов та обмежень, що скасовані оскаржуваним у цій справі рішенням.

Зазначені обставини свідчать про співмірність застосованих заходів забезпечення у наведеній частині та підтверджують наявність обставин для вжиття заходів забезпечення позову, що визначені наведеними приписами КАС України.

Також, доходячи висновку про те, що обраний позивачем засіб забезпечення позову є співмірним, колегія суддів враховує, що забезпечення заявленого позову не позбавляє орган державного архітектурно-будівельного контролю права на вчинення, передбачених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», дій після надання судом оскаржуваному рішенню відповідної оцінки.

Крім того, колегія суддів враховує, що заходи забезпечення позову про вжиття яких просить позивач, а саме зупинення дії рішення Департаменту ДАБІ в Одеській області про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, відповідають предмету позову.

Водночас, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення про скасування містобудівних умов та обмежень.

Вказані висновки суду жодним чином не спростовуються апелянтом. В поданій апеляційній скарзі апелянт наводить лише загальні положення щодо порядку забезпечення позову без будь-яких обґрунтувань фактичними обставинами справи. Відповідачем в поданій апеляційній скарзі жодним чином не обґрунтовано помилковості висновків суду першої інстанції в частині забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення про скасування містобудівних умов та обмежень і не наведено жодних підстав для відмови у задоволенні заявленого позивачем клопотання у вказаній частині.

Враховуючи наведені висновки, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зупинення дії оскаржуваного наказу № 213П від 15.08.2017 року «Про проведення позапланової перевірки» з прийняттям у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволення заявленого клопотання у наведеній частині, а в іншій частині ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області – задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду 19 жовтня 2017 року в частині зупинення дії оскаржуваного наказу № 213П від 15.08.2017 року «Про проведення позапланової перевірки» скасувати та прийняти у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-СОФІЯ» про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-СОФІЯ» до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи Державна архітектурно-будівельна інспекція України та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕО-ІНВЕСТ», про визнання протиправними дій, скасування наказу та рішення в частині зупинення дії оскаржуваного наказу № 213П від 15.08.2017 року «Про проведення позапланової перевірки» - відмовити.

В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець