Постанова № 72285843, 09.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1336/17

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду, яка прийнята 03 жовтня 2017 року у складі суду: судді Лісовської Н.В. в місті Миколаєві по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонар» звернулось з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.06.2017 року № UA504180/2017/000004/1 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 09.06.2017 року № UA504180/2017/00012.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року заявлений позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявленого позову, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.02.2017 року між позивачем та компанією «Brilliant Trading (Shanghai) Co., Ltd» (Китай) укладено контракт купівлі-продажу № 16BD020 на загальну суму 30000 доларів США. Продавець зобов'язався продати, а покупець купити ізоляційний ламінований лист: тип 3240 (нижчий сорт), лист ламінований твердий на основі епоксидної смоли армованою склотканиною.

12.04.2017 року між позивачем та компанією «Brilliant Trading (Shanghai) Co., Ltd» (Китай) було укладено додаткову угоду № 1 до контракту від 16.02.2017 року № 16BD020, відповідно до якої сторони домовились про поставку, окрім іншого, поліамідної плівки, слюдяних листів, фторопластових подовжувальних стрічок і протикоронних стрічок, збільшивши ціну контракту до 61041,43 доларів США.

07.06.2017 року по надходженню на територію України товару, позивач подав митну декларацію № UA504180/2017/001947, в якій зазначив ціну товару 30212,40 доларів США.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав: митну декларацію, контракт від 16.02.2017 року № 16BD020, додаткову угоду від 12.04.2017 року № 1, міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 03.06.2017 року № 062161, коносамент від 20.04.2017 року № CNSG004618, декларацію країни відправлення від 16.04.2017 року, комерційний рахунок-фактуру від 14.04.2017 року № S16BD020, страховий поліс від 14.04.2017 року № PYIE20173100000003467, пакувальний лист від 14.04.2017 року.

При опрацюванні відповідачем митної декларації позивача спрацювала система управління ризиками.

Відповідач надіслав позивачу електронне повідомлення від 07.06.2017 року, що в документах виявлено розбіжності, а саме: ціна за одиницю виміру, зазначена в декларації країни відправлення від 16.04.2017 року, не співпадає з ціною згідно наданого інвойсу від 14.04.2017 року № S16BD020; надана декларація країни відправлення не зареєстрована в митній адміністрації/органі КНР (відсутній номер); сума, зазначена в страховому полісі від 14.04.2017 року № PYIE20173100000003467, не співпадає на 110% із сумою специфікації № 16BD020. З огляду на викладене, відповідач зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідно надати каталоги (прайси), висновки про якісні та вартісні характеристики товару.

Листом від 07.06.2017 року на вимогу митниці позивачем було надано додаткові документи: прайс-лист, калькуляцію та листи продавця товару. У своїх запереченнях відповідач зазначив, що надані додатково документи також містили неточності та розбіжності. Зокрема, прайс-лист від 10.04.2017 року не містив умов поставки відповідно до правил Інкотермс, умов платежу, терміну поставки, терміну дії та валюти ціни. Крім того, прайс-лист не містив відомостей, достатніх покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару (найменування, артикул, якість, одиниці виміру, ціна тощо). Наданий розрахунок вартості містив дві різні дати, а вартість не є фіксованою, вона змінна у відповідності до змін сировини та інших умов. Страховий поліс містив посилання на специфікацію, яка не надавалася при митному оформленні. Відсутні відмітки щодо реєстрації експортної декларації. Не надано сертифікат якості.

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 09.06.2017 року № UA504180/2017/000004/1 відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не застосовується. У наданих документах наявні розбіжності. Основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) ґрунтується на ціні товару 3,07 доларів США/кг (МД від 10.05.2017 року № UAUA504180/2017/001544).

Таким чином, Миколаївською митницею була визначена митна вартість товару позивача в сумі 61834,71 доларів США, замість задекларованих ним самостійно 30212,40 доларів США.

Крім того, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 09.06.2017 року № UA504180/2017/00012 з підстав порушення п. 6 ст. 54 МК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого позову, з огляду на викладене.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз документів, поданих позивачем до митниці, дозволяє стверджувати, що остання мала в своєму розпорядженні всі дані, які надавали їй можливість перевірити числові значення складових митної вартості товарів, які були задекларовані позивачем.

Так, контрактом та додатковою угодою до нього встановлено ціну ізоляційного ламінованого листа нижчого сорту на рівні 1,5 долара США. Аналогічні відомості про вартість цього товару містяться в прайс-листі від 10.04.2017 року, комерційному рахунку-фактурі від 14.04.2017 року № S16BD020, експортній декларації відправника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не відповідає дійсності зазначення у рішенні відповідачем про те, що ціна за одиницю виміру, вказана в декларації країни відправлення від 16.04.2017 року не співпадає з ціною згідно наданого інвойсу від 14.04.2017 року, оскільки в експортній декларації від 15.04.2017 року у розділі «Транспортувальне маркування» у рядку 1 вартість товару «Дешевший ламінований лист, вкритий епоксидом та армований склотканиною, тип 3240» зазначено на рівні 1,5 доларів США, що відповідає відомостям відносно цього ж товару, зазначеним у інвойсі (комерційному рахунку-фактурі) від 14.04.2017 року.

Факт відсутності номеру та відмітки митного органу, який здійснював її оформлення, на експортній декларації відправника від 15.04.2017 року жодним чином не вплинув на числові значення складових митної вартості. Декларація відправника заповнюється відповідно до вимог законодавства його країни. Жодних суперечностей між відомостями про найменування товару, кількість, вагу та вартість у додатку до контракту, додатковій угоді № 1, інвойсі та митній декларації відправника немає.

Щодо невідповідності суми, зазначеної в страховому полісі від 14.04.2017 року із 110% суми додаткової угоди № 1 до контракту суд зазначає, що за умовами п. 5 контракту страховка покривається продавцем на 110% загальної суми від усіх ризиків, тобто товар застрахований на суму 67145,573 доларів США. Але в страховому полісі зазначено суму 67146,00 доларів США, тобто допущено округлення суми до цілого значення. Цей факт жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару.

Страховий поліс - це документ, що підтверджує укладення договору страхування, що видається страховиком страхувальникові (застрахованому). Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Таким чином, страховий поліс є документом, що підтверджує відповідальність певної особи перед іншою у разі настання страхового випадку, але не доказом правдивості відомостей щодо назви товару.

У своїх запереченнях та поданій апеляційній скарзі відповідач вказав, що заявлений у графі 31 митної декларації № UА504180/2017/001947 від 07.06.2017 року опис товару № 1 (нижчий сорт) не підтверджений сертифікатом якості, який передбачений п. 6.1 Контракту. З цього питання позивач пояснив, що з метою підтвердження якісного складу товару № 1 «ізоляційний ламінований лист нижчого сорту» подав митному органу прайс-лист від 10.04.2017 року, листи продавця товару про розрахунок вартості та про його якісний склад. При цьому, продавець товару в розрахунку вартості товару для порівняння навів відомості щодо аналогічного товару, але звичайного сорту, а також надав окремий лист про якісний склад цього ж товару звичайного сорту. Сертифікат якості є документом, який засвідчує відповідність товару або продукції вимогам стандартів, якості, безпеки та відповідності умовам договору, але не містить відомостей щодо складових товару, у тому числі вартісних, а тому жодним чином не може вплинути на складові митної вартості.

Щодо зауваження відповідача про наявність різних дат у розрахунку вартості, то це дійсно мало місце та пояснюється позивачем технічною помилкою з боку продавця. Однак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявність різних дат у розрахунку вартості жодним чином не впливає на числові значення заявленої митної вартості товару.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно визнані безпідставними посилання відповідача на зазначення в розрахунку про нефіксовану вартість, яка змінюється у відповідності до змін сировини та інших умов, адже цей припис слід розуміти в тому сенсі, що продавець інформує покупця про те, що станом на певну дату вартість товару становить певну суму, але вона може бути змінена в майбутньому відповідно до певних умов.

Також відповідач зазначив, що аналогічні товари з однаковими фізичними характеристиками мають різну вартість пакування. Однак, це твердження має загальний характер.

Щодо недоліків прайс-листа від 10.04.2017 року, судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що наданий прайс-лист містить майже всі відомості, про які зазначив відповідач, за виключенням умов поставок та терміну його дії. Але ці умови були узгоджені сторонами в контракті та додатковій угоді № 1. Термін дії прайс-листа не є обов'язковим реквізитом цього документу, адже не існує жодних вимог, передбачених українськими або міжнародними нормативно-правовими актами, до його змісту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не відповідають дійсності і доводи щодо посилання страхового полісу на специфікацію, яка не надавалася при митному оформленні. Так, у страховому полісі від 14.04.2017 року є посилання на інвойс № S16BD020, який був наданий митному органу в складі документів для митного оформлення товару, про що зазначено у переліку документів, наведених у картці відмови.

Несуттєвий недолік у розрахунку вартості, а також відсутність у прайс-листі умов постачання та платежу не були підставами для відмови з боку відповідача у митному оформленні ввезеного товару, а зазначені останнім лише в запереченнях на позовну заяву. Тим самим відповідач додав інші підстави для відмови в митному оформленні товарів, ніж ті, що зазначені в оскаржуваному рішенні, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевою самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (САГТ) ґрунтується на ціні товар 3,07 доларів США/кг МД № UA504180/2017/001544 від 10.05.2017 року. Однак, за вказаною декларацією позивач ввіз до України аналогічний товар першого та вищого сорту, вартість якою, відповідно, є більшою, що підтверджується прайс-листом виробника товару від 10.04.2017 року. У той же час 07.06.2017 року ввезений такий же товар, але нижчого сорту, відповідно, його вартість є нижчою вартості раніше ввезеного товару.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені Митним кодексом України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Таким чином, враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець