Постанова № 72285686, 08.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 р. м.ОдесаСправа № 814/151/17

Категорія: 3.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Стас Л.В. Турецької І.О.за участю: секретаряСтефанцевої Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Вітовського районного відділу державної РАЦС Головного управління юстиції у Миколаївській області, Жмеринського районного відділу державної РАЦС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до суду першої інстанції з позовом, в якому просили: 1) зобов'язати Жмеринський районний відділ державної РАЦС внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5, вказавши в графі "національність" її батька - ОСОБА_7, національність - "поляк" та вказавши національність ОСОБА_5 - "полячка"; 2) зобов'язати відділ державної РАЦС Вітовського районного управління юстиції внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6, вказавши в графі "національність" його матері - ОСОБА_5 - "полька" та до актового запису про народження ОСОБА_8, вказавши в графі "національність" його матері - ОСОБА_5 - "полька".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що батьки ОСОБА_5 є уродженцями Польщі, вся їх родина сповідує римо-католицьку віру та дотримується польських традицій, отже для них важливим є відновити свій національний статус.

Оскільки чинним законодавством не передбачений порядок зміни чи встановлення факту реєстрації національності відділами РАЦС, вони просять зобов'язати відповідачів внести зміни до актових записів про народження інформації щодо їх національності та національності неповнолітнього ОСОБА_8, законним представником якого є ОСОБА_5

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів апелянти зазначили, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що в матеріалах справи наявні докази у підтвердження того, що дід ОСОБА_5 був за національністю поляком, у зв'язку з чим вона - ОСОБА_5 та її сини ОСОБА_6 та ОСОБА_8, бажають відновити та підтвердити свою дійсну національність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в грудні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до відділу державної РАЦС Жовтневого районного управління юстиції в Миколаївській області з заявою про внесення змін до актових записів про шлюб та про народження шляхом зміни національності дружини та матері дитини з «українка» на «полька».

23 грудня 2015 року висновком відділу державної РАЦС Жовтневого районного управління юстиції в Миколаївській області позивачці відмовлено у задоволенні заяви з тих підстав, що зміна національності не входить до компетенції державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Дана відмова про внесення змін до актів цивільного стану є предметом спору у даній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що для внесення змін до актового запису недостатньо лише заяви та бажання зацікавленої сторони. У цьому випадку необхідні докази того, що відповідний актовий запис зроблено помилково, та є необхідність виправити помилку, і невідповідність актового запису має бути підтверджена належними доказами. Оскільки позивачі такі докази суду не надали, підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 року №2398-VI (далі - Закон№2398-VI) відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Згідно ч.1 ст.22 Закону №2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5 (далі - Правила).

Пунктом 1.1 Правил визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

За приписами п. п. 1.7 та 1.15 Правил зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису. Відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.

Відповідно до п. 2.6 Правил разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Пунктом 2.12 Правил передбачено, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Підпунктом 2.13.12 пункту п.2.13 Правил, яким визначаються підстави для внесення змін в актові записи цивільного стану, зокрема передбачено, що таке внесення можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Пунктом 2.15 Правил передбачено випадки, коли складається висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема, відповідно до пункту 2.15.9 цього пункту висновок складається, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).

Аналіз наведених правових норм, дає підставу для висновку, що орган реєстрації актів цивільного стану вправі внести зміни до актового запису цивільного стану тільки у тому випадку, коли для цього наявні достовірні дані.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиними документами, які підтверджують народження позивачки в сім'ї польських римо - католиків є архівна довідка №06-2336/7 від 04 листопада 2014 року, отримана на її запит з Державного архіву Вінницької області архівна довідка №06-2335/7 від 04 листопада 2014 року, та записи про укладення шлюбу її баби та діда.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у свідоцтві про народження ОСОБА_5 зазначено національність її батьків як «українець» та «українка», отже у позивачів відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що хтось з батьків ОСОБА_5 були поляками. Також відсутні такі докази щодо батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_8

ОСОБА_5 та ОСОБА_9 не надано суду жодного документу, в якому було б зазначено їх національність «полька» та «поляк», а матеріали справи не містять належних та обґрунтованих доказів на підтвердження іншої національності позивачів, аніж зазначені в актових записах - "українка" та "українець".

Крім цього, позивачами не було надано суду жодного первинного документу, в якому було б зазначено та підтверджено їх приналежність до польської національності.

Також судова колегія звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_5, яка є законним представником ОСОБА_8, до органів державної реєстрації актів цивільного стану з вимогою про внесення змін до актового запису про народження неповнолітнього ОСОБА_8 не зверталась. Так само матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що позивачі звертались до Жмеринського районного відділу державної РАЦС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області із заявами про внесення змін до актових записів.

Зазначені обставині, виходячи з приписів КАС України, не дають жодних підстав стверджувати, що відповідачами, як суб'єктами владних повноважень були порушені права та інтереси позивачів.

До того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №12 рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв'язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану, яким, зокрема, передбачено, що критерієм віднесення спорів, що виникають у зв'язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану, до юрисдикції адміністративних судів, є природа правовідносин, які лежать в основі такого спору.

Предметом спору щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є власне рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу, а не спір про наявність в особи особистого немайнового права.

Як випливає з вимоги частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє, чи відповідні рішення прийняті, дії чи бездіяльність вчинені, зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення чи вчинення дії. Для встановлення останньої характеристики (обґрунтованості) прийняття рішення та вчинення дій органом державної реєстрації актів цивільного стану щодо відмови внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи адміністративний суд вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення та/або вчинення відповідних дій, передбачених частиною першою статті 22 Закону "Про державну реєстрацію актів цивільного стану".

Таким чином, подані заявником документи, що були предметом розгляду органом державної реєстрації актів цивільного стану, досліджуються судом як докази у справі, а не як предмет спору.

Водночас суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених цими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти, що засвідчують зміну актів цивільного стану особи; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження.

Аналізуючи викладені в Узагальненні правові позиції, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності органів РАЦС суди не повинні досліджувати обставини, які підлягають дослідженню в порядку цивільного судочинства, і тому не можуть підміняти собою компетенцію відповідного органу.

Натомість, у справі, що розглядається, позивачі, наголосивши на тому, що чинним законодавством не передбачений порядок зміни чи встановлення факту реєстрації національності відділами РАЦС, фактично намагаються в адміністративному суді встановити факт належності їх до певної національної групи, втім такий спір не може бути розглянутий за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С ТА Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Вітовського районного відділу державної РАЦС Головного управління юстиції у Миколаївській області, Жмеринського районного відділу державної РАЦС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька