Постанова № 72285685, 07.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 486/885/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Савін О.І. Час і місце ухвалення: 08:44, м.Южноукраїнськ Дата складання повного тексту: 24.11.2017р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з адміністративним позовом до Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, в якому просила суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови їй у призначені пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати Южноукраїнське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області зарахувати до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період її роботи з 26.08.1982р. по 30.11.1982р., з 01.04.1991р. по 30.06.1992р., з 22.08.1992р. по 21.10.1996р., з 02.07.1997р. по 01.03.1998р., що становить всього 05 років 04 місяці 05 днів; зобов'язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 03 травня 2017 року.

Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 листопада 2017 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Южноукраїнське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу роботу позивача з 26.08.1982р. по 30.11.1982р. на посаді учня електрозварника, оскільки вказана посада відсутня в Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженому Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173.

Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що ОСОБА_1, при зверненні до УПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не надано документів, які підтверджують проведення атестації робочих місць в періоди її роботи з 22.08.1992р. по 21.10.1996р. та з 02.07.1997р. по 01.03.1998р.

Посилається апелянт і на те, що судом першої інстанції безпідставно зараховано до пільгового стажу позивача період її роботи з 01.04.1991р. по 30.06.1992р., так як підприємство-роботодавець за вказаний період не здійснювало нарахування фонду оплати праці.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду учасники справи в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії трудової книжки позивача та копії наказу №258-к від 19.08.1982р., ОСОБА_1 26 серпня 1982 року прийнята в Домобудівний комбінат №4 учнем електрозварника арматурних сіток та каркасів і працювала на ній по 30 листопада 1982 року. 01.12.1982 р. позивачу присвоєно кваліфікацію електрозварника полуавтоматичної контактної зварки 2 розряду; 10.12.1986р. присвоєно 3 розряд електрозварника полуавтоматичної контактної зварки; 26.04.1988р. присвоєно кваліфікацію арматурщика 3 розряду; 10.08.1989р. присвоєно кваліфікацію зварник арматурних сіток та каркасів 4 розряду. З 11.10.1996р. по 01.07.1997р. позивач працювала учнем штукатура, маляра будівельного та штукатуром, малярем будівельним, а потім знову з 02.07.1997р. по 01.03.1998р. працювала зварником арматурних сіток та каркасів 4 розряду.

03.05.2017р. ОСОБА_1 звернулася до Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

До заяви позивачем, серед іншого, надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №01-34/32 від 12.04.2017р., видану АТВТ Южноукраїнським домобудівним комбінатом за період з 26.08.1982р. по 21.10.1996р., з 02.07.1997р. по 01.03.1998р.

Рішенням про відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 за №39 від 09.06.2017р. УПФУ відмовило ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2.

Відповідач визначив загальний стаж роботи позивача на пільгових умовах 9 років 5 місяців 21 день. Зокрема, в пільговий не зараховано стаж за періоди роботи позивача: з 26.08.1982р. по 30.11.1982р. на посаді учень електрозварника з посиланням на відсутність вказаної посади в переліку списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на призначення державної пенсії на пільгових умовах; з 01.04.1992р. по 30.06.1992р. з посиланням на не нарахування фонду оплати праці; з 22.08.1992р. по 21.10.1996р. та з 02.07.1997р. по 01.03.1998р., з посиланням на не проведення атестації робочих місць на підприємстві.

Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду про зобов'язання УПФУ зарахувати до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періодів її роботи з 26.08.1982р. по 30.11.1982р., з 01.04.1991р. по 30.06.1992р., з 22.08.1992р. по 21.10.1996р., з 02.07.1997р. по 01.03.1998р., що становить всього 05 років 04 місяці 05 днів, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 03 травня 2017 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, дійшов висновку про неправомірність дій Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області щодо не зарахування вказаних періодів роботи ОСОБА_1 до пільгового стажу, що позбавило позивача права на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах на пенсію за віком мають право працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992р.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Зазначеній нормі цього Закону, також, відповідає п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. (далі - Порядок №637).

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено обов'язок надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового сажу лише в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Тобто, діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Як зазначалось вище, при зверненні до Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1, крім трудової книжки, надала довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №01-34/32 від 12.04.2017р., видану АТВТ Южноукраїнським домобудівним комбінатом за період з 26.08.1982р. по 21.10.1996р., з 02.07.1997р. по 01.03.1998р.

Згідно копії трудової книжки, яка міститься в матеріалах справи, у період з 26.08.1982р. по 30.11.1982р. позивач прийнята учнем електрозварника арматурних сіток та каркасів в Домобудівний комбінат №4.

В оскаржуваній постанові суд першої інстанції визнав необґрунтованим неврахування відповідачем вказаного періоду роботи позивача до пільгового, зазначивши, що ОСОБА_1 з самого початку працевлаштування на вищевказане підприємство виконувала роботу електрозварника полуавтоматичної контактної зварки.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки в період роботи ОСОБА_1 з 26.08.1982р. по 30.11.1982р. діяв Список №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173, і у вказаному списку відсутня посада «учень електрозварника».

А відтак, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача на вказаній посаді до пільгового.

Відмовляючи в зарахуванні до пільгового період роботи ОСОБА_1 з 01.04.1992р. по 30.06.1992р., відповідач посилався на те, що підприємство, на якому працювала позивач, не здійснювало нарахування фонду оплати праці. В підтвердження вказаного відповідачем надано довідку №198 за підписом заступника начальника фінансово-економічного відділу Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що нарахування підприємством-роботодавцем фонду оплати праці не визначено чинним законодавством умовою для зарахування періоду роботи особи до пільгового, враховуючи, що стаж роботи позивача з 01.04.1992р. по 30.06.1992р. на посаді, віднесеній до Списку №2, підтверджено записами трудової книжки ОСОБА_1 та уточнюючою довідкою підприємства.

Щодо періодів роботи позивача з 22.08.1992р. по 21.10.1996р., з 02.07.1997р. по 01.03.1998р., то відмовляючи в їх зарахуванні до пільгового стажу, Южноукраїнське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області посилається на ненадання ОСОБА_1 доказів проведення атестації робочих місць на підприємстві.

Колегія суддів вважає, що незважаючи на те, що атестація робочого місця, на якому працювала позивач у вказаний період, не проводилась, зазначений період роботи підлягає зарахуванню до пільгового стажу, оскільки право працівника на пільгове пенсійне забезпечення не може бути обмежене через порушення адміністрацією підприємства порядку проведення атестації робочих місць.

Україна є правовою державою і в подібних випадках виступає гарантом у захисті соціальних прав громадянина. За змістом ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.23 Конституції України кожна особа пенсійного віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно п.4 Порядку проведення атестації та п.п.1.5 п.1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

В п.4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Таким чином, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено на керівників підприємств, а тому, у випадку її не проведення або неякісного проведення, призводить до позбавлення громадян їх конституційного права на соціальний захист і, зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є неправомірним.

Також, апеляційний суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, та по якій має бути проведена атестація робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу роботу позивача за період з 01.04.1991р. по 30.06.1992р., з 22.08.1992р. по 21.10.1996р., з 02.07.1997р. по 01.03.1998р.

Що ж до періоду роботи ОСОБА_1 з 26.08.1982р. по 30.11.1982р. на посаді учня електрозварника, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність зарахування його до пільгового, а тому в цій частині суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 листопада 2017 року та відмовити в задоволенні позову.

Оскільки не визнаний відповідачем та підтверджений в судовому порядку пільговий стаж роботи ОСОБА_1 є достатнім для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, тому прийняття рішення про зобов'язання Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 03 травня 2017 року, є обґрунтованим.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи в частині вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області зарахувати до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період роботи позивача з 26.08.1982р. по 30.11.1982р., не правильно застосував норми матеріального права, тому постанова суду першої інстанції в цій частині, в порядку ст.317 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів суду апеляційної інстанції встановила, що в оскаржуваній постанові судом першої інстанції стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області на користь позивача сплачений нею судовий збір.

Проте, судом не прийнято до уваги, що відповідач у даній справі був звільнений від сплати судового збору на підставі п.18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Апеляційний суд враховує, що в КАС України відсутні норми щодо стягнення судового збору з Державного бюджету України в разі звільнення відповідача - суб'єкта владних повноважень від сплати судового збору, не на користь якого ухвалено судове рішення.

При цьому, згідно Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір», доданої до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, то і відповідно судовий збір з нього не стягується.

Водночас, якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, а позивач його сплатив, то у разі задоволення позову на користь позивача стягується сплачений розмір судового збору з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія доходить висновку, що стягнення судового збору з Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області є помилковим, і такий збір підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, 317, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області задовольнити частково.

Постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 листопада 2017 року скасувати в частині зобов'язання Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області зарахувати до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоду роботи ОСОБА_1 з 26.08.1982р. по 30.11.1982р.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області зарахувати до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоду роботи з 26.08.1982р. по 30.11.1982р.

Викласти абзац п'ятий резолютивної частини постанови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 листопада 2017 року в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.».

В іншій частині постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07.02.2018р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Градовський Ю.М.

Крусян А.В.