Постанова № 72285452, 15.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12443/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Пліша М.А. Макарика В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року (прийнята о 16:14 год. у м. Тернополі колегією суддів у складі: головуючий суддя Дерех Н.В., судді Подлісна І.М., Осташ А.В., повний текст складений 13 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

06 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасника бойових дій (учасниками війни) №9/1/ХХ/1/3 від 11 листопада 2016 року, яким йому відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій.

Також позивач просив зобов’язати відповідача надати йому – ОСОБА_1 статус учасника бойових дій та видати посвідчення учасника бойових дій і відповідний нагрудний знак.

Постановою від 08 листопада 2017 року Тернопільський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, не дав належної оцінки доказам контролюючого органу, а також неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

В апеляційній скарзі позивач також зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд безпідставно виходив з того, що відповідно до п. 8 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенню затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20 серпня 2014 р. ( в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення комісією МВС України), комісія позбавляє статусу учасника бойових дій у разі наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в АТО.

Такі висновки суду першої інстанції суперечать нормам матеріального права, оскільки він проходив службу в зоні АТО в період з 15.11.2014 року по 16.12.2014 року та у зв’язку з цим набув право на отримання статусу учасника бойових дій, а 22 грудня 2014 року подав заяву про надання йому статусу учасника бойових дій.

У зв’язку з тим, що тривалий час вказана заява не розглядалась, він 20 квітня 2016 року подав другу заяву, яка була розглянута лише 11 листопада 2016 року.

На час прийняття відповідачем оскарженого рішення по його заяві пункт 8 Порядку № 413 суперечив нормам п.19 ст. 6 Закону України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

За таких обставин, позивач вважає протиправною відмову, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому акцентує увагу на тому, що відповідно до пункту 1 Порядку № 413 цей Порядок визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб.

Тому відповідач вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою від 30 січня 2018 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду задовольнила клопотання позивача та призначила справу до розгляду в режимі відеоконференції, доручивши таке проведення Тернопільському окружному адміністративному суду на 12.00 год. 09 лютого 2018 року.

Однак, на вказану дату і час ні позивач, ні представник відповідача в судове засідання, яке проводилось в приміщеннях Львівського апеляційного адміністративного та Тернопільського окружного адміністративного судів, не з’явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження, а тому колегія суддів вважає правильним розглянути справу в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.2 ч.1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення частково з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді міліціонера взводу №2 роти №2 батальйону ПСМОП ,,Тернопіль” УМВС України в Тернопільській області.

У відповідності до наказу Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області від 12 листопада 2014 року №315 о/с рядового міліції ОСОБА_1, міліціонера батальйону ПСМОП ,,Тернопіль” УМВС відряджено з 15 листопада 2014 року до особливого розпорядження до зони проведення АТО працівників батальйону патрульної служби особливого призначення ,,Тернопіль” УМВС України в Тернопільській області, з табельною та автоматичною вогнепальною зброєю.

Таким чином, ОСОБА_1 в період з 15 листопада 2014 року по 16 грудня 2014 року безпосередньо брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 07 липня 2016 року №100/2/07-2016.

Наказом УМВС України від 22 грудня 2014 року №362 о/с ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил на підставі п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за дискредитацію).

20 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою в Управління кадрового забезпечення Головного Управління Національної Поліції в Тернопільській області про надання статусу учасника бойових дій.

11 листопада 2016 року рішенням комісії МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасника бойових дій (учасниками війни) №9/1/ХХ/1/3 ОСОБА_1 відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій. Підставою для такої відмови був вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 12.02.2015 року №593/101/15-к.

Згідно вироку Бережанського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2015 року у справі №593/101-15-к ОСОБА_1, під час проходження служби на території Луганської та Донецької області та участі в АТО у період з 15 листопада 2014 року по 16 грудня 2014 року, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені частинами 1 та 2 ст.263 Кримінального кодексу України.

Вказаним вироком ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років та в порядку ст.75 Кримінального кодексу України звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік, а також покладено на нього обов`язки передбачені п.п. 2,3,4 ст. 76 Кримінального кодексу України.

Вирок набрав законної сили 16.03.2015 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення особою умисного тяжкого чи особливо тяжкого злочину в період участі в АТО є підставою як для позбавлення, так і для відмови у наданні статусу учасника бойових дій, як це визначено спеціальним законодавством, а саме Порядком №413.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають нормам матеріального права та є помилковими .

Так, відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з’єднань, об’єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону № 3551-XII ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов’язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання вказаних вимог Закону № 3551-XII Кабінет Міністрів України 20 серпня 2014 року прийняв постанову за № 413, якою затвердив Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі-Порядок № 413).

Пункти 1 та 8 Порядку № 413 були викладені в такій редакції: ,, 1. Цей Порядок визначає процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб.

8. У разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії чи керівником підприємства, установи, організації до міжвідомчої комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особа може самостійно звернутися до таких комісій. У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд міжвідомчої комісії за рішенням Міністра соціальної політики. Рішення комісії може бути оскаржено в судовому порядку”.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 р. № 104 пункт 8 Порядку № 413 викладений у такій редакції: ,, 8. У разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

У разі неподання керівником підприємства, установи, організації до міжвідомчої комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до міжвідомчої комісії.

У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку, міжвідомчої комісії - за рішенням Міністра соціальної політики.

Комісія або міжвідомча комісія позбавляє статусу учасника бойових дій у разі:

наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції;виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення або надання недостовірних даних про особу;подання особою заяви про позбавлення її статусу учасника бойових дій.

Рішення комісії (міжвідомчої комісії) може бути оскаржено в судовому порядку”.

Законом України від 16.03.2017 р. № 1952-VIII внесені зміни в абзац другий пункту 19 частини першої статті 6 Закону України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, відповідно до яких вказаний абзац викладений в такій редакції: ,, Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України”.

В порядку виконання зазначених статті 6 приписів Закону № 3551-XII Кабінет Міністрів України постановою від 18.10.2017 р. № 789 вніс зміни в Порядок № 413, відповідно до яких його назва була викладена в такій редакції :,,Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення”.

Відповідно до пункту 1 Порядку №с 413 (в редакції постанови КМУ від 18.10.2017 р. № 789) цей Порядок визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку, що лише після набрання чинності 16.04.2017 року змін до абзацу другого пункту 19 статті 6 Закону № 3551-XII Кабінет Міністрів України був уповноважений вносити зміни в Порядок № 413 в частині позбавлення статусу учасника бойових дій, що ним і було зроблено шляхом прийняття постанови від 18.10.2017 р. № 789.

До цього часу пункт 8 Порядку № 413 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 р. № 104 в частині надання повноважень комісії або міжвідомчій комісії щодо позбавлення статусу учасника бойових дій суперечив приписам абзацу другого пункту 19 статті 6 Закону № 3551-XII, а тому його застосування до внесення змін постановою КМУ від 18.10.2017 р. № 789 є протиправним.

Оскільки відповідач прийняв рішення про відмову позивачу у наданні статусу учасника бойових дій 11 листопада 2016 року, тобто до набрання чинності постановою КМУ від 18.10.2017 р. № 789, а підставами для відмови зазначив обставини, визначені пунктом 8 Порядку № 413, який на той час суперечив приписам абзацу другого пункту 19 статті 6 Закону № 3551-XII, колегія суддів визнає оскаржене рішення протиправним та таким, що належить до скасування.

Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишились ті обставини, що умисний тяжкий злочин ОСОБА_1 вчинив у період з 15 листопада 2014 року по 16 грудня 2014 року, а перші зміни в пункт 8 Порядку № 413 щодо позбавлення статусу учасника бойових дій з підстав вчинення умисного тяжкого злочину внесені постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 р. № 104.

Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що з підстави вчинення умисного тяжкого злочину може бути відмовлено у надані статусу учасника бойових дій лише тим особам, які вчинили злочин після внесення змін до Порядку № 413 у відповідності до вимог пункту 19 статті 6 Закону № 3551-XII, тобто, після 18.10.2017 року.

Суд першої інстанції на вказані обставини не звернув належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо правомірності оскарженого рішення відповідача.

Що стосується вимоги позивача зобов’язати відповідача надати йому статус учасника бойових дій та видати посвідчення учасника бойових дій і відповідний нагрудний знак, колегія вважає таку позовну вимогу не підлягаючою до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 413 рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін’юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, тощо.

Таким чином, саме до компетенції відповідача віднесено повноваження щодо надання статусу учасника бойових дій позивачу, а тому суд не вправі підмінювати вказані дискреційні повноваження відповідача.

Крім того, апеляційний суд досліджував лише одну підставу для відмови у наданні статусу учасника бойових дій, не перевіряючи наявність чи відсутність інших підстав для такої відмови.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За таких обставин колегія суддів визнає правильним у відповідності до вимог пункту 8 Порядку № 413 та ч.4 ст. 245 КАС України зобов’язати комісію МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасника бойових дій (учасниками війни) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 квітня 2016 року про надання йому статусу учасника бойових та прийняти обґрунтоване, законне рішення у відповідності до вимог законодавства та з урахуванням правової оцінки суду апеляційної інстанції, наданої у цьому рішенні.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та помилково застосував норми матеріального, а тому вважає правильним скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст.315, ст. ст. 317, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі № 819/1457/17 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасника бойових дій (учасниками війни) №9/1/ХХ/1/3 від 11 листопада 2016 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій.

Зобов’язати комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасника бойових дій (учасниками війни) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 квітня 2016 року про надання йому статусу учасника бойових дій та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої апеляційним судом у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_2