Постанова № 72285320, 14.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/758/18Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Гудима Л.Я., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1,

на постанову Шевченківського районного суду міста Львова від 14 грудня 2017 року (суддя – Глинська Д.Б., час ухвалення – 17:09 год., місце ухвалення – м.Львів, дата складання повного тексту – не вказана),

в адміністративній справі № 466/4416/17 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради,

про скасування постанови,

встановив:

У червні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_2 районної адміністрації ЛМР, в якому просив cкасувати постанову №11/5 від 24.05.2017 р. винесену адміністративною комісією Шевченківської РА ЛМР про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.152-1 КУпАП та зобов'язання відшкодувати шкоду, а справу закрити.

Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 14.12.2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

З цією постановою суду першої інстанції від 14.12.2017 року не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з порушенням вимог ст.252 КУпАП, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що він був відсутній 27.03.2017 р. під час фіксування працівником ЛКП «Львівавтодор» порушення правил паркування та не отримував листів від ЛКП «Львівавтодор» оскільки тривалий час не проживає за адресою: 79069 АДРЕСА_1.. Суд першої інстанції також не врахував, що свідок ОСОБА_3 давав неправдиві свідчення про начебто відсутність на лобовому склі автомобіля квитанції про сплату за паркування. Також апелянт зазначає, що долучені до справи фотографії від 27.03.2017 р. на яких зображений автомобіль НОМЕР_1 не доводять відсутності документу про оплату послуг паркування, оскільки на фотознімку передньої частини автомобіля вказаним фото не задокументовано відсутність квитанції на передній панелі автомобіля. Вказує апелянт, що ним було сплачено 27.03.2017 року за паркування автомобіля в розмірі 6 грн. за 1 годину стоянки по вул. Словацького в м. Львові біля 15-05 год., а працівник ЛКП «Львівавтодор» здійснив два фотознімки автомобіля протягом 26 секунд, тобто в 15 год. 02 хв. 28 сек. і в 15 год. 02 хв. 54 сек., поки позивач пішов до паркомату щоб оплатити стоянку. Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності від 24.05.2017 року позивачу було скеровано лише через 12 днів, а не протягом 3 днів як це вимагається ст.285 КУпАП.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 14.12.2017 р. та прийняти нову постанову суду, якою задоволити позовні вимоги.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.05.2017 року адміністративною комісією при Шевченківській районній адміністрації ЛМР прийнято постанову №11/5, відповідно до якої на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 204 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП, а також зобов’язано ОСОБА_1 відшкодувати ЛКП «Львівавтодор» майнову шкоду у розмірі 6 грн. (а.с. 8, 24).

Дана постанова від 24.05.2017 року була винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №0080067 від 13.04.2017 року, складеного інженером відділу з паркування ЛКП «Львівавтодор» ОСОБА_4 (а.с. 30).

Із змісту матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.152-1 відносно позивача ОСОБА_1 видно, що позивача визнано винним в тому, що він 27.03.2017 року при паркуванні належного йому транспортного засобу – автомобіля марки «Судзукі», номерний знак НОМЕР_2, на майданчику для паркування по вул. Словацького у м. Львові, не сплатив за послуги паркування у період з 15:05 год. до 16:05 год., чим завдав ЛКП «Львівавтодор» майнову шкоду у розмірі 6 грн. (а.с. 23-38).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.152-1 КУпАП, несплата водієм транспортного засобу вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, обладнаними паркувальними автоматами або автоматичними в’їзними та виїзними терміналами, - тягне за собою накладення штрафу від восьми до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 213 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.

Згідно ст. 218 КУпАП, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою - п’ятою статті 152-1 цього Кодексу.

Згідно статей 276, 280-285 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При розгляді колегіальним органом справи про адміністративне правопорушення ведеться протокол. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що адміністративною комісією Шевченківської РА ЛМР не порушено порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що згідно письмових пояснень ОСОБА_3, 27.03.2017 року в період з 15:05 год. по 16:05 год. на майданчику для паркування на вул. Словацького було припарковано автомобіль марки «Сузукі», номерний знак НОМЕР_2. На лобовому склі не було документу про сплату за паркування.

З листа №545 від 05.04.2017 року ЛКП «Львівавтодор» ЛМР видно, що позивача ОСОБА_1 було запрошено в термін до 12.04.2017 року з’явитися для складення протоколу про адміністративне правопорушення за адресою: м. Львів, вул. Пасіки Галицькі, 7 або зателефонувати за номером, який вказаний у листі, щодо факту несплати за послуги паркування. Відправлення зазначеного листа на адресу позивача підтверджується списком рекомендованих поштових відправлень та копією чеку від 05.04.2017 року (а.с. 34, 35).

З листа №618 від 13.04.2017 року ЛКП «Львівавтодор» ЛМР видно, що ОСОБА_1 було скеровано копію протоколу про адміністративне правопорушення та повідомлялося, що матеріали справи буде скеровано для розгляду адміністративною комісією при Шевченківській районній адміністрації ЛМР. Відправлення зазначеного листа на адресу позивача підтверджується списком рекомендованих поштових відправлень та копією чеку від 18.04.2017 року (а.с. 36-38).

Також позивач ОСОБА_1 двічі викликався на засідання адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації ЛМР для розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, на 11.05.2017 року о 10:00 год., та на 24.05.2017 року о 11:00 год., що підтверджується відповідними матеріалами (а.с. 26, 27).

Щодо твердження апелянта (позивача) про те, що він не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, суд апеляційної інстанції зазначає, що з довідки з місця проживання про склад сім’ї і прописки №1286 від 10.05.2017 року ЛКП «Рясне - 402» видно, що в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано двоє осіб: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 28).

Щодо інших доводів апелянта, а саме про неправдивість показів свідка, неналежність фотозйомки, фіксації адміністративного правопорушенням в момент походу до паркомату, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі твердження позивача не підтверджуються належними доказами, та не спростовують самого факту вчинення адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Тому, являються необґрунтованими доводи позивача про відсутність його вини у вчиненні порушення, за яке наступає адміністративна відповідальність за ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Колегія суддів також враховує, що оскаржена позивачем постанова у справі про адміністративне правопорушення від 24.05.2017 р. винесена в межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення. Адміністративне стягнення на позивача накладено в межах санкції ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність позовних вимог.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Львова від 14 грудня 2017 року в адміністративній справі №466/4416/17 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Л.Я. Гудим

ОСОБА_6