Ухвала суду № 72285319, 13.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 лютого 2018 рокум. Львів№ 876/923/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

заявника ОСОБА_1,

представника заявника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Франківського районного суду міста Львова про визнання стягнення незаконним, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним і скасовано наказ виконувача обов’язків керівника апарату Франківського районного суду міста Львова від 01 липня 2016 року № 79/В «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1І.».

03 січня 2018 року ОСОБА_1 подала до Львівського апеляційного адміністративного суду заяву, в якій просить ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з Франківського районного суду міста Львова на її користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25459,20 грн.

Заяву обґрунтовує тим, що оскільки суд задовольнив повністю її апеляційну скаргу та позов, то відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України їй підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Факт понесення нею таких витрат на суму 25459,20 грн. та отримання зазначених послуг від адвоката ОСОБА_2 підтверджуються договором про надання правової допомоги, відповідними розрахунками, здійсненими в актах наданих правових послуг, та підтвердженням про оплату послуг.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника та її представника, обговоривши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 134 цього Кодексу витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 ст. 143 цього Кодексу визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Також згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 цього Кодексу суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати

Водночас ч. ч. 3-5 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п’ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

На підтвердження факту понесення та суми витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 надала суду договір про надання правової допомоги від 01.07.2016 року, укладений з адвокатом ОСОБА_2, акти про надану правову допомогу від 14.12.2016 року № 1, акт від 14.12.2017 року № 2 та від 02.01.2018 року № 3, письмове підтвердження адвоката ОСОБА_2 про сплату ОСОБА_1 вартості правової допомоги в розмірі 25459,20 грн.

У зазначеній вище постанові від 19.12.2017 року апеляційний суд вирішив присудити за рахунок бюджетних асигнувань Франківського районного суду міста Львова на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 1157,52 грн., сплата якого була підтверджена наявними в матеріалах справи квитанціями від 12.08.2016 року № 0.0.598630706.1 та від 28.02.2017 року № 0.0.716744923.1.

Документального підтвердження понесення ОСОБА_1 інших судових витрат на час розгляду справи в матеріалах справи не було і позивач про них суду не заявляла. При цьому, як вбачається з доданих до заяви актів про надану правову допомогу, два з них були складені до дня розгляду справи апеляційним судом, тобто до 19.12.2017 року, а саме акт від 14.12.2016 року № 1 і акт від 14.12.2017 року № 2, однак позивач не пояснила,з яких причин вона не подала цих атів у визначений законом строк, тобто до закінчення судових дебатів.

Таким чином, всупереч вимогам ч. 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України ОСОБА_1 не дотрималась встановленої законом процедури, а саме не подала до закінчення судових дебатів відповідної заяви про неможливість подання доказів, що підтверджують розмір понесених нею інших судових витрат крім судового збору, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, що, на думку колегії суддів, є підставою для відмови у задоволенні цієї заяви.

Також колегія суддів зазначає, що обов’язковою умовою для відшкодування стороні, яка не є суб’єктом владних повноважень, судових витрат, є документальне підтвердження факту їх понесення.

Однак ОСОБА_1 не надала належних доказів оплати вартості отриманої правничої допомоги, наданої їй адвокатом ОСОБА_2 (розрахункові документи, докази перерахування коштів тощо), а письмове підтвердження адвоката про сплату позивачем вартості правової допомоги, складене у довільній формі, на думку колегії суддів, не може розцінюватись як належне підтвердження факту оплати вартості послуг, оскільки такий документ не передбачений жодним актом законодавства.

Крім того, колегія суддів враховує, що, як встановив суд, позивач у справі ОСОБА_1 і адвокат ОСОБА_2 є подружжям.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

А згідно з ч. 2 ст. 61 цього Кодексу об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Таким чином, всі кошти, отримані одним з подружжя від здійснення професійної діяльності, є спільною сумісною власністю подружжя, в зв'язку з чим колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 фактично не понесла жодних витрат, пов’язаних з наданням їй правової допомоги адвокатом ОСОБА_2

Враховуючи наведені вище обставини та положення Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні правові підстави для постановлення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 813/2533/16 за позовом ОСОБА_1 до Франківського районного суду міста Львова про визнання стягнення незаконним.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення – протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_3

Ухвала складена в повному обсязі 13.02.2018 року