Постанова № 72285251, 08.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/40/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Макарика В.Я., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року, прийняту суддею Пастернак І.А. у м. Івано-Франківськ, у справі №344/5688/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов"язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2017 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, у якому просив визнати протиправними дії щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії з врахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме індексації грошового забезпечення, одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії з врахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме індексації грошового забезпечення, одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, починаючи з 30.09.2016 та виплачувати її надалі в перерахованому розмірі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на звернення позивача щодо здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії із врахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення відповідачем листом від 14.04.2017 № 277/П-15 у такому перерахунку відмовлено та роз’яснено про відсутність підстав для його проведення.

Позивач вважає такі дії відповідача щодо відмови провести перерахунок пенсії з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення протиправними та такими, що порушують його конституційні права на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов»язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з врахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення - індексації грошового забезпечення, одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні в період з 30.09.2016 по 27.10.2016 залишено без розгляду.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні до сум, з яких ОСОБА_1 обраховано розмір пенсії, виплачені суми матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088) здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованому ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючому ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з включенням до заробітної плати (з якої нараховується пенсія) одноразові додаткові види грошового забезпечення - суми матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, з яких утримувався, а також нараховувався і сплачувався збір на обов»язкове державне пенсійне страхування відповідно до довідки Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області від 15.03.2017 №124/108/29-2017 та довідки УМВС України в Івано-Франківській області від 14.11.2017 №П-184/108/01/29-2017 з 28.10.2016 без обмеження строком. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що одноразова грошова допомога при звільненні, одноразова матеріальна допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога для вирішення соціально-побутових питань не входять до складу грошового забезпечення, визначених статтею 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з розміру якого обчислюється пенсія. Індексація, що є соціальною гарантією, яка компенсує громадянам подорожчання споживчих товарів і послуг, не входить до переліку додаткових видів грошового забезпечення, визначених додатком 25 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294, відповідно не відноситься до виплат, на які нараховується єдиний внесок та складових грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю – доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

ГУПФУ Івано-Франківської області при призначенні пенсії всупереч вимог, встановлених ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, безпідставно не включило до розрахунку грошового забезпечення, з якого визначається пенсія, одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову допомогу при звільненні та індексацію грошових доходів.

На звернення позивача щодо перерахунку призначеної пенсії з урахування додаткових видів грошового забезпечення, з яких було сплачено внески на обов’язкове державне пенсійне страхування, ГУПФУ Івано-Франківської області листом від 14.04.2017 № 277/П-15 у такому перерахунку відмовлено, покликаючись на відсутність правових підстав для його проведення.

Позивач, вважаючи дії відповідача неправомірними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Нормативно-правові акти, рішення Конституційного Суду України доводяться до відома населення у встановленому законом порядку та за загальним правилом набирають чинності з дня їх опублікування, з чим й слід пов'язувати момент, коли особа повинна була дізнатися про порушення свого права. Водночас надання контролюючими органами різного роду відповідей, роз'яснень на звернення громадян не повинні пов'язуватися з днем, від якого підлягає обчисленню строк з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та слугувати підставою для поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, що діяла на час звернення до суду з адміністративним позовом (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Оскільки законами з питань пенсійного забезпечення не встановлено інших строків звернення до суду за захистом порушених прав, до спірних правовідносин слід застосувати положення ч. 2 ст. 99 КАС України, якими передбачено шестимісячний строк звернення до суду.

Даною нормою визначено, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас судом враховано, що у разі коли виплати є регулярними, про своє порушене право позивач дізнається при настанні дати проведення відповідної виплати.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про залишення позовних вимог за період, що знаходиться поза межами шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом - з 30 вересня 2016 року по 27 жовтня 2016 року, без розгляду.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначається Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (тут і далі в редакції, чинній на день звільнення позивача із служби).

Так, частиною 3 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей ” пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Військовослужбовцям у зв’язку з особливим характером військової служби, яка пов’язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону України № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” (далі – Постанова № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону №2011-ХІІ), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329; далі - Інструкція). Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Отже, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

В контексті наведених правових норм, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України (в редакції, чинній на час апеляційного розгляду справи) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постанова в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації грошового забезпечення позивачем не оскаржена. Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Одноразова грошова допомога при звільненні передбачена статтею 15 Закону № 2011-ХІІ та статтею 9 Закону № 2262-XII, відповідно до яких військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За змістом пункту 17 статті 11 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених, зокрема, у пункті 17 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Також, Закон України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу; далі - Закон № 400/97-ВР) визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу.

З наведених правових норм слідує, що військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тому мають сплачувати страхові внески та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з суми сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.

Частина третя статті 43 Закону № 2262-XII не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені статтею 15 Закону № 2011-ХІІ та статтею 9 Закону № 2262-XII, які пов'язані зі звільненням особи зі служби.

Таким чином, хоч вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення.

Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців.

Суд дійшов висновку, що одноразова допомога при звільненні не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків та отриманням за це грошової допомоги пов'язана саме з фактом звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року (справа №761/28228/15-а), а відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду.

Слід зазначити, що з самого визначення поняття пенсії слідує, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов’язку на відповідача провести перерахунок пенсії з включенням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманих ОСОБА_1 додаткових видів грошового забезпечення (не врахованих при її призначенні), з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування – матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, починаючи з 28 жовтня 2016 року.

Згідно з вимогами ч.1 ст.94 Кодексу адіністративного судочинства України в редакції, що діяла на час прийняття рішення судом першої інстанції, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналогічну вимогу щодо стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, містить ч.1 ст.139 КАС України в чинній редакції.

Враховуючи вищевикладену процесуальну норму, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне оскаржувану постанову змінити, оскільки судові витрати на користь позивача слід стягнути не з Державного бюджету України, а за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому встановлені обставини у справі дають підстави суду апеляційної інстанції змінити постанову суду першої інстанції з вищевикладених мотивів.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області задовольнити частково, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року у справі №344/5688/17– змінити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640,00 (шістсот сорок) гривень сплаченого судового збору.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Постанова складена в повному обсязі 13.02.2018.