Постанова № 72284285, 15.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 694/1117/17 Суддя (судді) першої інстанції: Дудніченко В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2017 року (дата виготовлення повного тексту невідома) у справі за позовом ОСОБА_2 до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Черкаської області щодо невиплати позивачу пенсії за віком з 01 квітня 2017 року;

- зобов'язати пенсійний орган поновити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком, виплативши заборгованість за період, починаючи з 01 квітня 2017 року, на рахунок відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України». Допустити негайне виконання постанови суду в частині присудження виплати утримання у межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_2, виданим 17.10.2002 року.

До початку проведення антитерористичної операції на сході України позивач отримував пенсію за зареєстрованим місцем проживання в м. Амвросіївка Донецької області.

Починаючи з 26 вересня 2016 року, позивач перебуває на обліку в Звенигородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області як внутрішньо переміщена особа на підставі довідки від 26.09.2016 № НОМЕР_1.

11.04.2017 року на засіданні комісії з питань здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лисянської райдержадміністрації прийнято рішення припинити (призупинити) соціальні виплати ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеній особі, так як останній не з'явилися для ідентифікації особистості в триденний термін з дня проведення перевірки фактичного місця проживання.

Звенигородським ОУПФУ Черкаської області було призупинено виплату пенсії позивачу до з'ясування з 01.04.2017 року в зв'язку отриманням інформації про повернення позивача на тимчасово окуповану територію України.

Вважаючи дії відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані дії відповідача мають дискримінаційний характер, а пенсійним законодавством така підстава для припинення виплати пенсії як непідтвердження місця проживання не передбачена.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Перевіряючи законність та обґрунтованість такого висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

За приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Згідно п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п. 71 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

В матеріалах справи відсутнє рішення про скасування довідки про надання позивачу статусу внутрішньо переміщеної особи, що повинно бути прийняте, в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

У статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, в статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чітко встановлено, що виплата пенсії припиняється тільки за рішеннями двох суб'єктів - територіального органу ПФУ або суду та лише з підстав, визначених у цій статті.

Відповідач не приймав рішень про припинення (призначення, поновлення) виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року.

Таким чином, на час припинення відповідачем виплати пенсії позивачу - 01.04.2017 були відсутні, встановлені ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для такого припинення.

Згідно ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Колегія суддів вважає правомірним застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин практики Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на те, що суд першої інстанції вирішив справу при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями ст.ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2017 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправними дії Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії за віком з 01 квітня 2017 року.

Зобов'язати Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області поновити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком, виплативши заборгованість за період, починаючи з 01 квітня 2017 року, на рахунок відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України».

Стягнути із Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1344,00 грн. (одна тисяча триста сорок чотири гривні, 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді Л.О. Костюк Н.М. Троян

Постанову в повному обсязі виготовлено 15.02.2018