Постанова № 72282775, 14.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року справа №805/2450/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року (повний текст складено 04 вересня 2017 року в м. Слов'янськ) у справі № 805/2450/17-а (суддя І інстанції - Давиденко Т.В.) за позовом Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

05 липня 2017 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році в сумі 2593287 грн. 58 коп.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що відповідачем не забезпечене працевлаштування інвалідів у 2016 році відповідно до нормативу, визначеному чинним законодавством України, тому Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на нього покладений обов'язок нарахувати та сплачувати фінансово - господарські санкції.

Враховуючи наведене та те, що відповідачем адміністративно - господарські санкції в сумі 2593287 грн. 58 коп. у добровільному порядку не сплачені, просив стягнути зазначену суму.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 805/2450/17-а у задоволенні позову - відмовлено.

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам, які мають істотне значення для справи, що призвело до невірних висновків та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що за даними наданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма 10-ПІ) норми статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не виконані. Адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, не відраховані.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" зареєстроване як юридична особа, включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ 00191129), знаходиться за юридичною адресою: 87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" за 2016 рік від 19.01.2017 року, наданого до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) становить 17787 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 685, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 711 особа, фонд оплати праці штатних працівників складає 1774108 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 99742 грн., сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 0 грн. (а.с. 7)

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" протягом 2016 року надавало звіти форми 3-ПН до відповідних центрів зайнятості про наявність вакансій (а.с. 16-63).

Згідно листа Маріупольського міського центру зайнятості від 13.07.2017 року № 07-5219 протягом 2016 року ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" надавалась інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН для працевлаштування інвалідів (а.с. )

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить стягнути адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначені для працевлаштування інвалідів у 2016 році в сумі 2593287 грн. 58 коп.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів, як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, позивач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері соціального захисту інвалідів, в тому числі контроль щодо забезпечення інвалідів робочими місцями.

Стаття 19 зазначеного Закону встановлює для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як свідчить звіт ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" за 2016 рік, наданого до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) становить 17787 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 685, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 711 особа.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно ст. 19 Закону підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМ України від 31.01.2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як встановлено, підтверджено матеріалами справи, та не спростовано позивачем, відповідач протягом 2016 року регулярно надавав звіти із зазначенням вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями до Маріупольського міського центру зайнятості.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

За змістом вищевказаних норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"; на підприємства покладений обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вжив усі необхідні та можливі заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, інформація про наявність вакансій, виділення робочих місць та бажання підприємства працевлаштувати інвалідів до центру зайнятості надавалась вчасно протягом 2016 року.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в розумінні ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріали справи свідчать про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" про стягнення сум адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році є такими, що задоволенню не підлягають.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 805/2450/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 805/2450/17-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г. Сухарьок