Ухвала суду № 72281905, 24.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2017 рокусправа № 808/681/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Сафронової С.В.

судді: Чепурнова Д.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року

у адміністративній справі № 808/681/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання незаконними дій заступника начальника відділу ОСОБА_2 щодо прийняття до виконання виконавчого документу, який не відповідає передбаченим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» вимогам та підлягає поверненню стягувачу, та не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, і накладення арешту та оголошення розшуку майна позивача.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена позивачем по справі з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також не відповідності висновків суду обставинам справи, у зв’язку з чим вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, з прийняттям у справі іншої постанови про задоволення його вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована безпідставністю висновків суду першої інстанції щодо правомірності відкриття державним виконавцем виконавчого провадження та законності здійснення своїх повноважень під час вжиття заходів примусового виконання скерованих йому виконавчих документів, оскільки за твердженням апелянта відповідач у спірних правовідносинах діяв з порушенням вимог ст.ст. 18,26,36,48 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема: прийняв до провадження виконавчий документ, який не відповідає передбаченим ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» вимогам та підлягав поверненню стягувачу; не направив постанову про відкриття виконавчого провадження боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення; незаконно наклав арешт та оголосив у розшук все майно позивача; а також описав та арештував транспортний засіб позивача, вартість якого перевищує в сотні разів суму боргу та розшук всього майна. При цьому, апелянт вказує, що відповідач суду не довів необхідності реального виконання рішення із здійсненням зазначених вище заходів примусового виконання, якими було порушено право позивача на володіння та користування власністю, та призвело до понесення позивачем фактичних збитків у своїй підприємницькій діяльності.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувана у цій справі постанова державного виконавця Хортицького ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 25.01.2017 року, якою відкрито виконавче провадження ВП №53282463, була винесена у зв’язку з надходженням з Управління патрульної поліції м. Запоріжжя на примусове виконання постанови № АР 046235 від 25.11.2016 р. про стягнення з боржника ОСОБА_1 штрафу за порушення ПДД на користь Управлінням патрульної поліції м. Запоріжжя, яка направлялася разом боржнику за вказаною у виконавчому документі адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» разом з постановою про арешт майна боржника, а саме, належних позивачу на праві приватної власності транспортних засобів Мегsеdеs-Веnz МL 270 СDІ, Мегsеdеs-Веns SPRINTER 416 СD, і причеп до легкового авто та постановою про розшук майна боржника, які виносилися державним виконавцем з метою реального виконання виконавчого листа та які також є предметом оскарження у цій справі, що підтверджено супровідними листами від 25.01.2017 № 901, № 902, № 681, реєстром відправки та конвертом, який повернувся до відповідача з поштового відділення за закінченням терміну зберігання.

Під час апеляційного перегляду судового рішення у цій справі, судовою колегією встановлено, що вирішуючи ініційований позивачем спір суд першої інстанції детально перевіряв як відповідність нормам чинного законодавства винесених відповідачем постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про розшук майна боржника, та своєчасність їх направлення позивачу, так і правомірність підстав для відкриття виконавчого провадження ВП №53282463 у зв’язку з отриманням з Управління патрульної поліції м. Запоріжжя для примусового виконання постанови № АР 046235 від 25.11.2016 р. про стягнення з боржника ОСОБА_1 штрафу за порушення ним вимог п.17.1 ПДР внаслідок здійснення керованим ним транспортним засобом заїзду та руху по смузі для руху маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком та обумовлену вимогами п.17.2 ПДР, чим скоїв передбачене ч.3 ст.122 КУпАП адміністративне правопорушення.

Судова колегія визнає обґрунтованою надану судом першої інстанції оцінку діям відповідача при відкриті виконавчого провадження на підставі постанови від 25.11.2016 серія АР №046235 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки на час відкриття провадження зазначена постанова, що в розумінні ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», ст.283 КУпАП і ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі – Закон №1404-VІІІ) є виконавчим документом - була чинна та не скасована, і відповідно, державний виконавець Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області діючи у відповідності до вимог ст.18 та ст.26 Закону №1404-VІІІ, зобов’язаний був розпочати примусове виконання рішення на підставі зазначеного у ст.3 цього Закону виконавчого документа, шляхом вжиття передбачених цим Законом заходів щодо неупередженого, ефективного, своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З урахуванням встановлених під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у цій справі фактичних обставин стосовно дій державного виконавця при виконанні покладених на нього повноважень по примусовому виконанню виконавчого документу, скерованого йому поліцією, судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність будь-яких порушень з боку відповідача та державного виконавці особисто (в провадженні якого перебував виконавчий документ) прав позивача по цій справі і вимог Закону № 1404-VІІІ, оскільки копії документів виконавчого провадження були доведені виконавцем до відома позивача шляхом їх направлення супровідними листами від 25.01.2017 №901, №902, №681 поштою за адресою позивача, зазначеною у виконавчому документі, а повернення кореспонденція на адресу органу державної виконавчої служби без вручення адресату із відміткою відділення поштового зв’язку «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про неналежне виконання відповідачем вимог Закону та прав позивача, оскільки особи, які беруть участь у виконавчому провадження, зобов’язані добросовісно здійснювати свої права і виконувати обов’язки.

З огляду на те, що державним виконавцем було вжито всіх необхідних та передбачених Законом заходів, і створено всі необхідні умови для інформування позивача стосовно здійснення відносно нього відповідних дій спрямованих на примусове виконання рішення УПП, а чинним законодавством державний виконавець не зобов’язаний вживати інші, ніж визначені ст.28 цього Закону заходи, в тому числі і у випадку не отримання боржником на пошті виконавчих документів, повернутих у зв’язку із закінченням терміну зберігання, судова колегія не вбачає підстав вважати висновки суду першої інстанції у вищенаведеній частині необ’єктивними чи неповними.

Посилання позивача та його представника на невідповідність адреси, зазначеної у постанові від 25.11.2016 серія АР №С про накладення адміністративного стягнення, фактичному місцю проживання позивача, суд першої інстанції обґрунтовано не узяв до уваги, як підставу для задоволення вимог позивача по справі, оскільки графу «місце проживання (перебування)» працівником поліції було заповнено зі слів самого позивача ОСОБА_1, який із вказаною постановою був ознайом безпосередньо під час її складання та отримав її копію без будь-яких зауважень, а самим позивач не спростовує, що відповідач по справі є належним органом державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням його майна.

Погоджується судова колегія також з висновком суду першої інстанції про безпідставність твердження позивача щодо незаконності постанов державного виконавця Хортицького ВДВС від 25.01.2017 ВП №53282463 про накладення арешту на майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1 322,00 грн., а також оголошення в розшук належних позивачу на праві приватної власності транспортних засобів, оскільки матеріали справи не містять інформації, а позивачем та його представником не доведено суду, що на час винесення вказаних постанов орган державної виконавчої служби був обізнаний про факт оскарження ОСОБА_1 (боржником по виконавчому провадженню) в судовому порядку постанови Управління патрульної поліції м. Запоріжжя від 25.11.2016 серія АР №046235, не доведено таких обставин позивачем та його представником і в суді апеляційної інстанції.

За наведених обставин, а також з огляду на те, що відсутність у виконавчому документі (постанові Управління патрульної поліції м. Запоріжжя від 25.11.2016 серія АР №046235) ідентифікаційного номеру картки платника податків або серії та номеру паспорту боржника (позивача по справі) не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, оскільки такі данні можуть здобуватися вже в процесі виконавчого провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону № 1404-VІІІ, яка надає державному виконавцю право при здійсненні виконавчого провадження одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки і іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну, судова колегія в повному обсязі підтверджує висновки суду першої інстанції про правомірність дій та рішень державного виконавця у спірних правовідносинах з підстав їх направленості на забезпечення повного і своєчасного виконання виконавчого провадження, та їх відповідності положенням ст.ст.36, 56 Закону № 1404-VІІІ

Крім того, судова колегія відзначає на обґрунтоване врахування судом першої інстанції відсутності у посадових осіб Національної поліції уповноважених складати відповідні акти про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху права вимагати від особи, яка вчинила правопорушення та відносно якої складається процесуальний акт (протокол або постанова) документів інших, окрім визначених ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» і пунктами 2.1. 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, також як

і відсутня можливість здобути інформацію про місце проживання боржника або реєстраційний номер облікової картки платника податків, та іншої інформації яка не передбачена внесенню до постанови, що складається відповідно до ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, інспектором роти №2 батальйону №2 УПП в м. Запоріжжя ДПП ГУНП в Запорізькій області лейтенантом поліції ОСОБА_3 25.11.2016 стосовно позивача по цій справі була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР №046235, в якій зазначено, що ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 24, кв. 16, керуючи транспортним засобом в м. Запоріжжя, по вул. Тюленіна на в’їзді до моста Преображенського здійснив заїзд та рух по смузі для руху маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком та обумовлену вимогами п.17.2 ПДР, чим порушив вимоги п.17.1 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП. У зв’язку із чим до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. Із вказаною постановою позивача ознайомлено під підпис, копію постанови позивачем по справі у той же день отримано.

У зв’язку з не сплатою порушником ОСОБА_1М у визначений ст.307 КУпАП строк штрафу в установу банку України, тобто, не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та з огляду на відсутностіість інформації про оскарження такої постанови, відповідно до вимог ст.308 КУпАП постанова про накладення на ОСОБА_1М штрафу була УПП в м. Запоріжжя ДПП ГУНП в Запорізькій області надіслана до Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області для примусового її виконання в порядку, встановленому законом, внаслідок чого державним виконавцем Хортицького ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області і була винесена оскаржувана позивачем у цій справі постанова від 25.01.2017 про відкриття виконавчого провадження ВП №53282463 з примусового виконання постанови №АР 046235, виданої 25.11.2016 Управлінням патрульної поліції м. Запоріжжя про стягнення 1 020,00 грн. з боржника: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Управлінням патрульної поліції. (тобто, у подвійному розмірі штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу), а з метою реального виконання боржником адміністративного стягнення, державним виконавцем Хортицького ВДВС правомірно та своєчасно в розумінні Закону № 1404-VІІІ було накладено арешт на все майно позивача та оголошено в розшук належні позивачу на праві власності транспортні засоби, які зареєстровані на його ім’я згідно бази АІС «Автомобіль».

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія визнає обґрунтованими та законними висновки суду першої інстанції про правомірність дій та рішень, вчинених та прийнятих державним виконавцем у спірних по цій справі правовідносинам, і той же час вважає доводи позивача стосовно незаконності здійснених державним виконавцем усіх заходів примусового виконання в період, коли постанова про накладення адміністративного стягнення серії АР №046235 ним оскаржувалася до суду та тривав судовий розгляд справи – безпідставними, оскільки, як вже зазначалося вище по тексту, позивач не повідомляв Управління патрульної поліції м. Запоріжжя про намір оскарження ним до суду вказаної постанови № АР 046235 від 25.11.2016 р., також як і не ставив до відому державного виконавця про подання ним до суду адміністративного позову та розгляд його по суті у справі №2а/337/19/2017.

Окрім того, наведені в попередньому абзаці доводи позивача стосовно незаконності постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, де його зазначено боржником, та затримання і арешту належного йому на праві власності транспортного засобу - не могли бути підставою для задоволення його вимог у цій справі судом першої інстанції, та не можуть слугувати підставою для задоволення його апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції у цій справі, оскільки оскаржувана ним у адміністративній справі №2а/337/19/2017 постанова інспектора роти №2 батальйону №2 УПП в м.Запоріжжя ДПП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3В від 25.11.2016 серії АР №046235 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, була скасована постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя лише 03 березня 2017 р. Тобто, майже вже через півтора місяця після відкриття на підставі отриманої з Управління патрульної поліції м. Запоріжжя для примусового виконання постанови № АР 046235 від 25.11.2016 р. виконавчого провадження ВП №53282463 від 25.01.2017 року, та винесення державним виконавцем постанов від 25.01.2017 ВП №53282463 про накладення арешту на майно боржника і оголошення його в розшук, а також вже після затримання у лютому 2017 року поліцією на посту № 3 м. Василівка Запорізької області оголошеного у розшук транспортного засобу позивача, і опису та арешту затриманого транспортного засобу 14.02.2017 року державним виконавцем Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області за дорученням державного виконавця відповідача у виконавчому провадженні ВП №53282463.

З огляду на те, що після отримання відповідача винесеного у справі №2а/337/19/2017 судового рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2017 про скасування постанови Управління патрульної поліції м. Запоріжжя № АР 046235 від 25.11.2016 р., державним виконавцем було закінчено виконавче провадження №53282463 шляхом винесення відповідної постанови, припинення чинності арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, і відповідно на час звернення до суду з позовом по цій справі до Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у позивача не було підстав для судового захисту його прав та законних інтересів у публічно-правовій сфері в обраний ним спосіб захисту порушеного права, яким би було відновлено порушені права.

Відсутність порушеного права та невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, беззаперечно встановлено при розгляді справи по суті судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, що судова колегія визнає підставою для відмови позивачу у задоволені його апеляційної скарги на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року

При цьому, оцінюючи доводи апелянта щодо порушення його прав шляхом прийняття до виконання виконавчого документу, який не відповідає передбаченим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» вимогам та підлягав поверненню стягувачу (Управління патрульної поліції м. Запоріжжя), а також внаслідок не направлення йому, як боржнику, постанови про відкриття виконавчого провадження, і накладення арешту на його майно, з оголошенням його в розшук, судова колегія перевіривши правомірність дій та рішень державного виконавця під час виконання обов’язку з примусового виконання постанови Управління патрульної поліції м. Запоріжжя № АР 046235 від 25.11.2016 р, та закриття виконавчого провадження після скасування судом вказаної постанови, задля з’ясування дійсних підстав звернення позивача до суду з позовом у цій справі, за допомогою пояснень позивача та його представника в судовому засіданні встановила, що вимоги до відповідача в особі заступника начальника Хортицький ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, заявлені ОСОБА_1 фактично у зв’язку з тим, що на погляд останнього, затримання працівниками ГРПП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області на 341 км автодороги «Харків - Симферополь» належного йому на праві власності автомобіля НОМЕР_1, з описом та арештом цього транспортного засобу і призначенням відповідальним зберігачем ОСОБА_1, призвело до понесення останнім фактичних збитків у своїй підприємницькій діяльності, а встановлення вини відповідача у цій справі в порушенні його (позивача) прав володіння та користування власністю, надасть можливість в подальшому стягнути збитки в судовому порядку з Хортицького ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.

Таким чином, судовою колегією встановлено, що звернення позивача до суду з позовом у цій справі визначально було фактично спрямовано не задля відновлення порушеного права особи у сфері публічно-правових відносин, а для створення відповідного доказу вини відповідача, і подальшого його використання під час вирішення в іншому судовому провадженні спору щодо відшкодування спричинених йому збитків, що в дійсності суперечить завданню та принципам адміністративного судочинства, і не відноситься до компетенції адміністративних судів.

З урахуванням зазначеної вище мети звернення позивача до адміністративного суду, судова колегія звертає увагу позивача та його представника на те, що відновлення майнових прав позивача, які на його погляд порушені внаслідок прийняття державним виконавцем постанов під час виконавчого провадження ВП №53282463, мають бути захищені за допомогою цивільно-правових способів, які не можуть бути застосовані в судах адміністративної юрисдикції. І саме при захисті своїх права в порядку господарського чи цивільного судочинства, позивач повинен доводити, а відповідний суд може дати оцінку правомірності рішень органу державної виконавчої служби, які можуть бути підставою, а не предметом позову, та з урахуванням дій усіх учасників виконавчого провадження, в тому числі і позивача, суд може вирішити що саме сприяло порушенню цивільних прав позивача.

З урахуванням викладеного вище, судова колегія вважає за необхідне відмовити у задоволені вимог апеляційної скарги позивача, та залишити без змін постанову суду першої інстанції

Керуючись ч.1 ч. 1 ст.198, ст.200, ст.205, 206 КАС України, судова колегія, -,

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуючий суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.В. Мельник

Згідно з оригіналом

Помічник судді Т.Л. Близнюк