Рішення № 72279681, 05.02.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 р. м. Чернівці справа № 824/866/17-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Александру М.М.

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - Теутуляк С.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Чернівецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області:

- №10562492-13 від 05.09.2017 р., яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 3226,32 грн;

- №10562494-13 від 05.09.2017 р., яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 3871,58 грн;

- №10562496-13 від 05.09.2017 р., яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 8603,52 грн;

- №10562498-13 від 05.09.2017 р., яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 645,26 грн;

- №10562502-13 від 05.09.2017 р., яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 1075,53 грн;

- №10562505-13 від 05.09.2017 р., яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 2688,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він не є власником і постійним землекористувачем земельних ділянок, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Також зазначав, що договори оренди на вказані земельні ділянки ним не укладалися. Вказував, що власник земельної ділянки має право на стягнення коштів за фактичне використання земельної ділянки відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, що є видом цивільно-правової відповідальності.

Головне управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач) позов не визнало, подало до суду заперечення на позов, в якому просило відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову повністю. В обґрунтування відповідач зазначав, що позивач володіє нежитловими будівлями та з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у нього виник обов'язок зі сплати податку на землю, оскільки використання землі в Україні є платним, відтак відсутність правовстановлюючих документів з певних причин не позбавляє такого обов'язку.

До початку судового розгляду справи по суті позивачем подано відповідь на відзив, а відповідачем надано заперечення в порядку передбаченому ст. ст. 163-164 КАС України.

Під час підготовки справи до судового розгляду ухвалою суду від 16.01.2018 р. витребувано додаткові докази по справі з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, Головного управління ДФС у Чернівецькій області та Лашківської сільської ради.

29.01.2018 р. в підготовчому засіданні представниками сторін подано заяви в порядку ч. 7 ст. 181 КАС України щодо закриття підготовчого провадження, у зв'язку з чим судом в цей же день розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача у вступному слові та додаткових поясненнях позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у вступному слові та додаткових поясненнях проти позовних вимог заперечував та наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований за адресою АДРЕСА_1. Крім того, 06.09.2004 р. позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 53 - 54, 55 - 58).

Судом встановлено, що на підставі Свідоцтв про право власності серії НОМЕР_2 від 23.08.2007 р., НОМЕР_3 від 23.08.2007 р., НОМЕР_4 від 23.08.2007 р., НОМЕР_5 від 23.08.2007 р. виданих виконавчим комітетом Лашківської сільської ради, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством "Кіцманське районне бюро технічної інвентаризації" зареєстровано за позивачем на праві приватної власності наступні об'єкти нерухомості:

- будівлю водонасосної установки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 26,00 кв.м. (а.с. 81);

- буділю пекарні, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 170,00 кв.м. (а.с. 81 на звороті);

- будівлю млина з прибудовами, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 загальною площею 463,50 кв.м. (а.с. 82);

- будинок, будівлю свинарки, які знаходиться за адресою АДРЕСА_5 загальною площею 1874,60 кв. м. (а.с. 90);

- будівлі та споруди АЗС, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_6, загальною площею 65,70 кв. м. (а.с. 90 на звороті).

З матеріалів справи також видно, що на підставі договору дарування від 14.12.2010 р. серії ВРД №574791 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством "Кіцманське районне бюро технічної інвентаризації" 22.08.2011 р. зареєстровано право приватної власності за позивачем на будівлю свинарника, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_7, загальною площею 588,80 кв. м. (а.с. 88).

Право власності на вказані вище об'єкти нерухомого майна за позивачем підтверджується також дослідженою в судовому засіданні Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 103385257 сформованої 10.11.2017 р. (а.с. 42 - 52).

Дослідженням Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 103385257 сформованої 10.11.2017 р. встановлено, що за позивачем також зареєстровано право власності на наступні об'єкти нерухомості:

- земельна ділянка площею 1,1169 га, яка знаходиться за адресою Чернівецька область, Кіцманський район, с. Лашківка, кадастровий номер НОМЕР_6 за адресою Чернівецька область, Кіцманський район, с. Лашківка, кадастровий номер НОМЕР_7 за адресою Чернівецька область, Кіцманський район, с. Стрілецький кут, кадастровий номер НОМЕР_8, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22.01.2016 р. рішеннями IV сесії Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області VII скликання за №4-4/16, №5-4/16, №6-4/16, №7-4/16, №19-4/16 зобов`язано позивача:

- виготовити необхідні правовстановчі документи на земельну ділянку орієнтовною площею 1,5 га (за межами населеного пункту), яка розташована під об`єктом нерухомості тракторна бригада і належить йому на праві власності;

- виготовити необхідні правовстановчі документи на земельну ділянку орієнтовною площею 1,8 га (за межами населеного пункту), яка розташована під об`єктом нерухомості приміщення току і яка належить йому на праві власності;

- виготовити необхідні правовстановчі документи на земельну ділянку орієнтовною площею 0,30 га (за межами населеного пункту), яка розташована під об`єктом нерухомості приміщення будівельної бригади та АЗС і яка належить йому на праві приватної власності;

- виготовити необхідні правовстановчі документи на земельну ділянку орієнтовною площею 4 га (за межами населеного пункту), яка розташована під об`єктом нерухомості приміщення ферми і яка належить йому на праві власності (а.с. 78, 79, 80).

15.07.2016 р. рішенням Х позачергової сесії Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області VII скликання №90-10/16 встановлено земельний податок на 2017 р., яким затверджено Положення про земельний податок на 2017 р. та ставки земельного податку на 2017 р. (а.с. 18 - 26).

Приписами п. 6.1 вказаного рішення визначено, що ставки земельного податку встановлюються з розрахунку на 2017 р. у відповідному розмірі від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до додатку 2 даного рішення.

Відповідно до п. 4 та 5 додатку 2 до рішення 10 сесії Лашківської сільської ради VII скликання №90-10/16 ставка земельного податку для землі сільськогосподарського призначення (землі надані для виробництва сільськогосподарської продукційї) становить 0,5%, а для земель громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення готелів, офісних будівель, будівель торгівлі, об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, будівель кредитно-фінансових установ, будівель ринкової інфраструктури та інших будівель громадської забудови) становить 1 %.

Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області (п. 10 додатку 2 до рішення 10 сесії Лашківської сільської ради VII скликання №90-10/16).

04.09.2017 р. Лашківська сільська рада звернулася до відповідача із клопотанням, в якому просила надати інформацію щодо сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, в т.ч. щодо позивача. В цьому ж клопотанні Лашківська сільська рада зазначала, що позивач користується земельними ділянками, на яких знаходяться об'єкти нерухомості, однак правоустановчі документи на дані земельні ділянки ним не виготовлені. У зв'язку із вищевикладеним, сільська рада просила нарахувати позивачу земельний податок за земельні ділянки, якими він фактично користується, а саме: Витилівка житл. - 0,25 га, Витилівка с/г - 0,25 га, Лашківка за межами - 1,5 га, Витилівка - 0,1 га, Лашківка за межами - 0,3 га, Витилівка - 0,25 га, Лашківка за межами - 4 га, Лашківка за межами - 1,8 га (а.с. 29 - 30).

на підставі вказаного клопотання, 05.09.2017 р. відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено грошове зобов'язання, а саме:

- податкове повідомлення-рішення №10562492-13, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 3226,32 грн (а.с. 12);

- податкове повідомлення-рішення №10562494-13, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 3871,58 грн (а.с. 13);

- податкове повідомлення-рішення №10562496-13, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 8603,52 грн (а.с. 14);

- податкове повідомлення-рішення №10562498-13, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 645,26 грн (а.с. 15);

- податкове повідомлення-рішення №10562502-13, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 1075,53 грн (а.с. 16);

- податкове повідомлення-рішення №10562505-13, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 2688,81 грн (а.с. 17).

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Згідно з п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Відповідно до ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

При цьому, положеннями п. 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

За правилами п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ЗК України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до ст. 194 ЗК України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру визначений в ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

- копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам і підрозділам Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом, банкам та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування.

Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування, нотаріусом та посвідчується його печаткою.

Згідно п.п. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Приписами п. 274.1 ст. 274 ПК України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) (п. 274.2 ст. 274).

Відповідно до п. 277.1 ст. 277 ПК України ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Статтею 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що позивачем фактично використовуються наступні земельні ділянки:

- земельна ділянка орієнтовною площею 1,5 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 (в межах населеного пункту).

В судовому засіданні сторонами не заперечувалось, що вказані земельні ділянки, які фактично використовує позивач, в розумінні ст. 22 ЗК України, є землями сільськогосподарського призначення.

Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Згідно інформації, яка міститься на офіційному сайті Держгеокадастру, та надана відповідачем на вимогу суду, середня (базова) вартість одного квадратного метра земель населеного пункту села Лашківка Кіцманського району Чернівецької області станом на 1 січня 2012 року складала 56,69 грн (а.с.191).

Наведена обставина підтверджується також витребуваними з Лашківської сільської ради матеріалами технічної документації з нормативно грошової оцінки земель села Лашківка Кіцманського району Чернівецької області (а.с. 133-180).

Згідно повідомлення Держагеокадастру про значення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за 2016 р. розміщеному на офіційному сайті, індекс споживчих цін за 2016 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням: для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) - 100 відсотків; для земель несільськогосподарського призначення - 106 відсотків.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження). Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) за 2016 рік становить 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06.

Згідно наданого розрахунку податкового зобов'язання по оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, контролюючим органом застосовано наступні коефіцієнти індексації, а саме за 2014 р. - 1,249, за 2015 р. - 1,433 та за 2016 р. - 1,06 (а.с. 103).

Судом встановлено, що земельні ділянки (крім земельних ділянок орієнтовними площами 0,10 га та 0,25 га в межах населеного пункту), на які позивачу нараховано земельний податок розташовані за межами населеного пункту та згідно розрахунку податкового зобов'язання наданого відповідачем, відносять до сільськогосподарських угідь (рілля).

В той же час, як видно із розрахунку податкового зобов'язання, для визначення розміру земельного податку, відповідачем необґрунтовано застосовано коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель за 2015 р. - 1,433 та за 2016 р. - 1,06 як для земель несільськогосподарського призначення, тоді як для сільськогосподарських угідь він становив в 2015 р. та 2016 р. відповідно 1,2 та 1,0.

Окрім того, суд звертає увагу, що при розрахунку податкового зобов'язання по спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 05.09.2017 р. №10562492-13, №10562494-13, №10562496-13, №10562498-13 відповідачем застосовано середньо-нормативну грошову оцінку ріллі по області станом на 01.01.2015 р. в розмірі 28332,20 грн.

Із наданих на вимогу суду даних про нормативно грошову оцінку ріллі та перегонів по Чернівецькій області, які використовувалися відповідачем для розрахунку та визначення розміру земельного податку по вказаних податкових повідомленнях - рішеннях видно, що в 2017 р. нормативна грошова оцінка ріллі по Чернівецькій області станом на 01.01.2016 р. та 01.01.2017 р. складала 33999,84 грн (а.с. 192).

Однак, в ході судового розгляду справи відповідачем не обґрунтовано правомірність застосування середньо-нормативної грошової оцінки ріллі по області станом на 01.01.2015 р. в розмірі 28332,20 грн.

Судом також встановлено, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач для нарахуванні позивачу земельного податку не використовував дані Державного земельного кадастру України.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 23.01.2018 р. наданої на виконання вимог ухвали суду про витребування додаткових доказів, дані щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що були підставою для нарахування позивачу земельного податку відсутні, оскільки відомості про такі земельні ділянки не внесені до Державного земельного кадастру України та технічна документація про нормативну грошову оцінку даних земельних ділянок не розроблялася (а.с. 183-184).

В той же час, підставою для нарахування позивачу земельного податку відповідачем використано виключно інформацію наведену Лашківською сільською радою в листі від 04.09.2017 р. щодо орієнтовної площі використання позивачем земельних ділянок.

Суд звертає увагу, що наявність звернення Лашківської сільської ради не є доказом наявності у контролюючого органу підстав для нарахування земельного податку без витребування даних Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

З аналізу вказаної норми, суд приходить до висновку, що саме відповідач наділений повноваженнями здійснювати нарахування суми податку та звертає увагу, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржуються, вирішувати питання, які належать до його компетенції, усувати необґрунтованість оскаржуваного рішення в ході судового розгляду. Також суд звертає увагу, що оскаржувані рішення не можуть ґрунтуватися на доказах, які отримані пізніше, ніж вони прийняті.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 р. в справі №826/15139/16.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення вищенаведених норм матеріального права, не на підставі та не у спосіб встановлений ПК України, неправомірно здійснив нарахування сум податку, які визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. За таких обставин, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 ЗК України і ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), зі змісту яких випливає, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

Згідно з ст. ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічні правила переходу права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, регламентовані у ст. 377 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відсутність належним чином зареєстрованого права власності чи користування земельною ділянкою під належними платнику податків на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2. ст. 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виникає у такого платника з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, не заперечувалося сторонами та підтверджується матеріалами справи, що позивачем не оформлено права власності чи користування на земельні ділянки, які знаходяться під об`єктами нежитлової нерухомості та належать йому на праві приватної власності за адресами: АДРЕСА_9.

Отже, позивач як власник об`єктів нежитлової нерухомості є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно та не звільняється від обов'язку сплати земельного податку за площі, розташовані під належними йому об'єктами нерухомості та земельними ділянками, якими він фактично користується.

Відтак доводи позивача, що він не є платником земельного податку у спірних правовідносинах, суд відхиляє.

Посилання позивача не те, що власник земельної ділянки має право на стягнення коштів за фактичне її використання відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власника землі та землекористувачам затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284, суд відхиляє оскільки п. 1 вказаного Порядку визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Суд також звертає увагу, що вказаний Порядок не регулює питання сплати земельного податку. Крім того, позивач не надав до суду доказів перебування вказаних земельних ділянок у власності Лашківської сільської ради чи іншої особи.

Стосовно доводів представника відповідача, що 01.01.2016 р. позивач уклав з ПП «Ім. Василя Крикливця» договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,7 га, в тому числі територія ферми 4,0 га, територія току 1,5 га, територія тракторної бригади 1,8 га, територія біля млина 0,1 га та територія біля пекарні 0,3 га, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Положеннями ст. 2 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 - 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки доказів реєстрації вказаного договору оренди землі від 01.01.2016 р. відповідачем до суду не надано, враховуючи приписи ст. 73 - 73 КАС України, суд не бере його до уваги.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи по суті не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а отже адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3840,00 грн (640,00 грн + 3200,00 грн), що підтверджується квитанціями від 16.11.2017 р. № 0.0.894433574.1 та від 05.12.2017 р. № 0.0.908868981.1.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 3840,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 05.09.2017 р. №10562492-13, №10562494-13, №10562496-13, №10562498-13, №10562502-13, №10562505-13.

3. Стягнути з Головного управління ДФС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 39392513) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (с. Витилівка, Кіцманський район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 3840,00 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до ст.ст. 293, 295 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням вимог п.п. 15.5 п. 15 Розділу 7 Перехідних положень КАС України). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.К. Левицький

Повне судове рішення складено 15 лютого 2018 р.