Рішення № 72279489, 13.02.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/992/17-а

Cуддя Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіна Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) заборгованість в сумі 1288,80 гривень.

В обґрунтуванні позовних вимог податковий орган зазначає, що за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2010 р. за відповідачем утворилась заборгованість по сумам нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1288,80 грн, яка підлягає примусовому стягненню.

14.12.2017 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження по справі та призначено судове засідання по справі на 12:00 год 06.02.2018 року. Відповідачу запропоновано в строк до 29 січня 2018 року подати до суду заперечення проти позову та докази на обґрунтування цих заперечень, однак станом на 06.02.2018 р. до суду заперечення відповідача не надходили. Лист, адресований відповідачу, з ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.12.2017 р., повернувся з відміткою пошти: «за зазначеною адресою не проживає».

В судове засідання 06.02.2018 р. учасники справи не з'явились, належним чином були повідомлені про дату, місце та час судового розгляду справи.

06.02.2018 р. від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд звертає увагу, що 03.10.2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15.12.2017 року.

Пунктом 10 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 03.10.2017 року визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи, що провадження у цій справі було відкрито до набрання чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, то справа надалі повинна розглядатись за правилами, що діють після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, тобто за правилами, що діють з 15.12.2017 року.

Згідно з ч. 8, 11 ст. 126 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про судовий розгляд справи, однак в судове засідання не з'явився без поважних причин.

Суд вважає за можливе та доцільне розглянути справу без учасників справи на підставі наявних в ній матеріалів в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, суд вважає, що наявні достатні підстави для прийняття судового рішення і приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідач зареєстрований в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ідентифікаційний код - код ЄДРПОУ НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1. (а.с. 10).

Згідно з додатком 26 ФП/ЄП про нарахування та сплату відповідачем страхових внесків з квітня 2010 р. по грудень 2010 р. відповідачу нараховано до сплати 2044,80 грн, з яких було добровільно сплачено 756 гривень. (а.с. 10).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має узгоджений борг зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1288,80 гривень. (а.с. 5).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства.

Відповідно до вимог норм Закону України від 08.07.2010 року "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду.

Згідно з пунктом 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Суд звертає увагу, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з пп. 4 п. 8 Розділу XV Закону №1058-ІV, в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин, до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року): фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до ст. 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно з п. 4 та п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №1058-IV до обов'язку страхувальника належить подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду в строки та за формою, встановленою Пенсійним фондом, нараховувати та сплачувати страхові внески в повному обсязі в установленні строки.

Відповідно до ст. 1 та ч. 3 ст. 18 Закону №1058 встановлено, що страхові внески до Пенсійного фонду України є загальнообов'язковими платежами. Страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно з законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону №1058-ІV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону №1058-ІV встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Як встановлено судовим розглядом справи, позивач належним чином не виконував взяті на себе обов'язки щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку із чим з квітня 2010 р. по грудень 2010 р. виникла заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 1288,80 грн, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Позивач довів суду правомірність заявлених вимог, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 205, 241, 246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) заборгованість в сумі 1288,80 грн на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, р/р 25607300468926, МФО 356334 філія Чернівецьке обласне обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» код ЄДРПОУ 40329345.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статтей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням вимог пп. 15.5 п. 15 Розділу 7 Перехідних положень КАС України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.М. Брезіна