Постанова № 72278014, 07.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 лютого 2018 р. справа № 820/5795/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,

за участю: представника позивача – не прибув, представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61016, код НОМЕР_1) до Київської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області ( вул. Чернишевська, буд. 41, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39893720) про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0016431303 від 04.07.2016 за формою “Р”, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування: 11010500 на 282365,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 170, 00 грн. як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства України;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0016421303 від 04.07.2016 за формою “Р”, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування: 11010500 за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 70591,44 грн. як таке, що суперечить вимогам чинного

законодавства України;

- скасувати податкову вимогу №3563-17 від 19.08.2016 Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, як таку, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 після прощення банком кредиту, не отримувала дохід, який підлягає оподаткуванню, що в свою чргу вказує на відсутність необхідності його декларування та подання відповідної податкової декларації. З огляду на зазначене, приймаючи до уваги, що позивача не відбулось звільшення майнового стану чи приросту активів, то позивач вважає, що спірні податкові повідомлення – рішення № НОМЕР_2 від 04.07.2016 та № НОМЕР_3 від 04.07.2016, та податкова вимога №3563-17 від 19.08.2016 ґрунтуються на помилковому судженні суб’єкта владних повноважень, а тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача, заперечуючи проти заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що в додатковому договорі, укладеному між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 прийнято рішення щодо анулювання (прощення) ОСОБА_1 саме суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу. Таким чином, за ОСОБА_1 закріплений обов’язок щодо декларування доходу та сплати податку на доходи фізичних осіб у відповідності до вимог ст. ст. 164, 167 Податкового кодексу України. Приймаючи до уваги вищезазначене, представник відповідача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення та податкова вимога прийняті контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представники сторін підтримали свої правові позиції по справі в повновму обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області були проведені заходи щодо залучення до декларування громадян за результатами 2014 року.

В ході проведених заходів на підставі даних Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України було встановлено отримання ОСОБА_1 у 4 кварталі 2014 року дохід з ознакою « 126» (додаткове благо) у сумі 1 662 407,99 грн.

13.04.2016р. ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області видано наказ №82 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) щодо своєчасності повноти нарахування та сплати податку на доходи з фізичних осіб за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., який направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв’язку 15.04.2016 року (а.с. 47).

13.04.2016 року заступником начальника ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області сформовано повідомлення № 20 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки гр. ОСОБА_1, яке направлено ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням 15.04.2016 року, що підвтерджується відповідною поштовою відміткою на копії конверта (а.с. 48-49).

В період з 16.05.2016р. по 20.05.2016р. фахівцем ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи з фізичних осіб за період з 01.01.2014р. по 31.12,2014р., результати чого зафіксовано в акті перевірки від 20.05.2016р. № 811/20-34-13-03-04/НОМЕР_1 (а.с. 50-52).

Повідомлення на ознайомлення та підписання вказаного акту направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв’язку, що підтверджується фіскальним чеком (а.с. 50).

20.05.2016 року № 154/20-34-13-03 співробітниками ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області оформлено акт неявки для ознакомлення та підписання акту перевірки від 20.05.2016р. № 811/20-34-13-03-04/НОМЕР_1 платника податків - фізичної особи ОСОБА_1, який направлено платнику податків рекомендованим поштовим відправленням (а.с. 53-54)

За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом встановлено, що ОСОБА_1 порушено п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п.п. 164.2.17 (Д) п. 164.2 ст. 164 та п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення – рішення №0016431303 від 04.07.2016, №0016421303 від 04.07.2016 та податкову вимогу №3563-17 від 19.08.2016, які направлені платнику податків засобами поштового зв’язку (а.с. 55-57, 61-63).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірних рішень на відповідність вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2007 р. між ПАТ «УкрСиббанк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11246654000 на суму 78 000 дол. США., що дорівнює 393900,00 грн.(а.с. 18-22).

Згідно з умовами вказаного договору, банк зобов’язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 78 000 дол .США, що дорівнює 393 900,00 грн., а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, визначених у даному договорі.

29.12.2014 року між ПАТ «Дельта Банк» ( яке згідно договору купівлі – продажу прав вимог за кредитами від 08.12.2011 року за № 2949 прийняло від ПАТ «УкрСиббанк» право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11246654000 від 05.11.2007 року) та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11246654000 від 05.11.2007 року (а.с. 23-24).

Відповідно до змісту вказаного договору, сторони домовились про здійснення банком прощення (анулювання) ОСОБА_1 боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11246654000 від 05.11.2007 року на суму в розмірі 105423,44 доларів США (п. 1 договору).

При цьому, в п. 1.1 договору зазначено, що підписанням даного договору позичальник стверджує, що він повідомлений про те, що згідно п.п. «Д» п. 164.2.17 Податкового кодексу України позичальник зобов’язаний самостійно сплатити податок з доходів, сума яких складає анульованому кредитом боргу в розмірі 1662407,99 грн. та відобразити їх у своїй річній податковій декларації.

Відповідно до п. 2 вказаного договору, сторони домовились, що п. 1 цього договору починає застосовуватись з моменту здійснення позичальником сплати заборгованості в розмірі суми не менше, ніж 15000,00 доларів США.

На підтвердження виконання вказаних умов правочину позивачем надано до суду квитанцію № 102583444 від 29.12.2014 року про сплату на користь ПАТ «Дельта Банк» 15000,00 доларів США (а.с. 85).

29.12.2014 року (вих. № 05-2728790) ПАТ «Дельта банк» видано ОСОБА_1 довідку про те, що договір про надання кредиту № 11246654000 від 05.11.2007 року припинив свою дію, у зв`язку з повним виконанням позичальником зобов’язань за вказаним договором перед кредитором (а.с. 25).

Згідно відомостей з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 від 01.04.2016 року № 141534 на рахунок ОСОБА_1 АТ «Дельта Банк» в 2014 році було нараховано дохід у розмірі 1662407,99 грн. за ознакою 126-додаткове благо. (а.с. 58).

Відповідно до пп.14.1.54 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

За визначенням пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).

Відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Між тим, до доходів взагалі, та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку, та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Отже, із суми прощеної (анульованої) заборгованості за кредитним договором доходом ОСОБА_1 є лише та сума, яка фактично була надана їй банком у вигляді кредиту, тобто тіло кредиту у розмірі 1662407,99 грн., та яке вважається доходом платника податків, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пп. "д" пп.164.2.17 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включають дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом

Законом України від 09 квітня 2015 року N 321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" (далі -Закон № N 321-VIII), який набрав чинності 07.05.2015р. були внесені зміни до Податкового Кодексу України в частині звільнення від оподаткування операцій з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті та зобов’язанням за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

Підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 8, згідно з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.

Тобто, не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності у розмірі різниці, яка розрахована кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу.

Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, є додатковим благом та підлягають оподаткуванню відповідно до вимог пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, не є додатковим благом та не підлягають оподаткуванню.

Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Суд зазначає, що в додатковому договорі від 29.12.2014р. №1, укладеному ПАТ «Дельта Банк» (кредитор) з ОСОБА_1 (позичальник), було прийнято рішення щодо анулювання (прощення) ОСОБА_1 саме суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.

З урахуванням положень пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, прощена (анульована) АТ «Дельта Банк» сума основного боргу у розмірі 1 662 407,99 грн. є додатковим благом та підлягає оподаткуванню відповідно до вимог чинного законодавства.

Окрім того, відповідно до п. 165.1.55 п. 165 ст. 165 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Отже, суд вважає за потрібне зазначити, що вищезазначеною нормою права урегульовано лише випадки не включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу певних видів доходу, зокрема у разі якщо сума доходу не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати.

Таким чином, аналіз наведених норм вказує на обов'язок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, оскільки анулювання основної суми боргу призвело до збереження активів (у тому числі коштів позивача), у зв'язку з чим, обов'язок погашення решти суми боргу є скасованим. Зазначене правило цілком відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що у разі анулювання (прощення) заборгованості платних податків зобов’язаний задекларувати у складі місячного (річного) оподатковуваного доходу таку суму прощеного боргу (тіло кредиту) у разі, якщо сума такого боргу перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 12.03.2015 року по справі № К/800/62063/14.

Як вбачається з матеріалів справи, сума прощеного податкового боргу ОСОБА_1 становить 1662407,99 грн., тобто більше, ніж 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2014 року становила 1176 грн.), а відтак у розумінні абзацу "д" п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України вказана сума мала бути задекларована ОСОБА_1 у податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб за відповідний період та із неї мав бути сплачений податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

За приписами п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст.179 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, а не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат та винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. У разі якщо сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абаці першому цього пункту перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 20 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Платники податків, які подають податкові декларації за податковий (звітний) згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового звітного року.

Відповідно до п. 120.1 ст.120 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Однак, ОСОБА_1, всупереч вищезазначеним нормам права, не сформовано та не надано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб із зазначенням суми прощеної заборгованості за кредитним договором у розмірі 1662407,99 грн. та не проведено сплату податку на доходи фізичних осіб у самостійному порядку із суми отриманого прощеного (анульованого) боргу у розмірі 1662407,99 грн.

Відповідно до ст. ст. 7, 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, податковим органом на виконання та у відповідності до вимог Податкового кодексу України правомірно та обґрунтовано прийнято податкові повідомлення – рішення № НОМЕР_2 від 04.07.2016 року, № НОМЕР_3 від 04.07.2016 року та податкову вимогу №3563-17 від 19.08.2016 року, а відтак суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61016, код НОМЕР_1) до Київської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області ( вул. Чернишевська, буд. 41, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39893720) про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Роз'яснити учасникам справи, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення виготовлено 16 лютого 2018 року.

Суддя Горшкова О.О.