Рішення № 72275794, 08.02.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/48/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства “Одесагаз” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання дій Головного управління ДФС в Одеській області щодо винесення податкової вимоги №Ю-1304-25У від 09.10.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 101268,14 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування неправомірними та скасувати податкову вимогу №Ю-1304-25У від 09.10.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 101268,14 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Публічне акціонерне товариство “Одесагаз” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання дій Головного управління ДФС в Одеській області щодо винесення податкової вимоги №Ю-1304-25У від 09.10.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 101268,14 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування неправомірними та скасувати податкову вимогу №Ю-1304-25У від 09.10.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 101268,14 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою суду 09.01.2018 року було відкрито провадження по справі. Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу – ПАТ «Одесагаз» відповіддю на свою скаргу від 08.12.2017 року стало відомо, що в провадженні Другого Суворовського відділу ДВС м.Одеси Головного територіального управління в Одеській області знаходиться вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.10.2017 року №Ю-1304-25У про сплату податкового боргу у розмірі 101268,14 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Позивач у передбачені відповідними положеннями Податкового кодексу України строки подавало платіжні доручення АТ «Єврогазбанк», який здійснює обслуговування поточного рахунку підприємства, на повну суму належних до сплати податкових зобов’язань підприємства перед бюджетом. Втім, переказ коштів відповідно до ряду платіжних доручень виконано не було, що стало причиною порушення строків зарахування грошових коштів до бюджету. ПАТ «Одесагаз» вважає дії ГУ ДФС в Одеській області неправомірними, у зв’язку із чим звернувся до суду.

Представник відповідача 29.01.2018 року за (вхід.№2485/18) надав до суду відзив щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог пославшись на те, що відповідно до п.10 ч.2 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464 -VI від 08.07.2010 року зі змінами та доповненнями: на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Пунктом 11 частини 2 вищезазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 % своєчасно не сплачених сум. Статтею 4 Податкового кодексу України встановлено, що податкове законодавство України грунтується, зокрема, на принципі загальності оподаткування, невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства, фіскальної достатності, соціальної справедливості, рівномірності та зручності сплати податків та зборів. Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів. Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.Частиною п'ятою статті 78 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Позивачем надано до АТ «Єврогазбанк» платіжні доручення, проте АТ «Єврогазбанк» згідно платіжних доручень ПАТ «Одесагаз» не перерахував до державного бюджету, відповідно до Картки особових рахунків. На сьогоднішній день ці кошти до державного бюджету не надійшли. Отже, виходячи з вищенаведеного, дії відповідача були здійснені згідно до чинного законодавства, а тому відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі (а.с.40-42).

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач – Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, розгляду скарг платників податків, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, згідно ст.55 Конституції України, п.1 ч.1 ст.19 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

У зв’язку з несплатою ПАТ «Одесагаз» податкової заборгованості Головним управлінням ДФС в Одеській області було винесено податкову вимогу за №Ю-1304-25У від 09.10.2017 року (а.с.10).

Позивач не погоджується з прийнятою податковою вимогою, оскільки ПАТ «Одесагаз» у передбачені відповідними положеннями Податкового кодексу України строки подавало платіжні доручення АТ «Єврогазбанк», який здійснює обслуговування поточного рахунку підприємства, на повну суму належних до сплати податкових зобов’язань підприємства перед бюджетом. Втім, переказ коштів відповідно до ряду платіжних доручень виконано не було, що стало причиною порушення строків зарахування грошових коштів до бюджету. Крім того, станом на 28.12.2017 року ПАТ «Одесагаз» податкову вимогу за №Ю-1304-25У від 09.10.2017 року не отримано.

Представник відповідача надав до суду відзив, в якому не погоджується з доводами позивача, оскільки установа банку, на думку представника відповідача, несе відповідальність за перерахування несвоєчасно або не в повному обсязі податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, у вигляді пені та штрафних санкцій. Однак, Податковий кодекс не звільняє платника податків від виконання його податкового обов’язку, тобто сплати в повному обсязі основної суми податкового зобов’язання або податкового боргу, а орган доходів і зборів, відповідно – від стягнення такого податкового боргу. Крім того, коли така сума не сплачена в бюджет, у тому числі з вини банку, у разі ненадходження коштів на бюджетні рахунки державної казначейської служби й зарахування їх у дохідну частину державного або місцевого бюджетів – податкові зобов’язання або податковий борг, у такому випадку, не можуть вважатися погашеними. У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган доходів і зборів надсилає (вручає) йому податкову вимогу відповідно до ст.59 Кодексу.

Виходячи з положень ч.2 ст.2 КАС України, суд приходить до висновку, що оскаржувана позивачем податкова вимога не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Пунктом 129.6 ст.129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно п.22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року №2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ “Одесагаз” були подані до АТ “Єврогазбанк” на виконання платіжні доручення по сплаті суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а саме: №13398 від 19.06.2014 року на суму 16205,05 грн. та №13403 від 19.06.2014 року на суму 160306,27 грн. (а.с.13-14).

АТ “Єврогазбанк” вказані платіжні доручення прийняті до виконання. Проте, АТ “Єврогазбанк” своєчасно не були перераховані зазначені кошти на рахунок ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в м.Одеса, про що відповідач був повідомлений, що підтверджується заявою ПАТ «Одесагаз» від 26.06.2014 року №120 (а.с.15).

Пунктом 129.7 ст.129 Податкового кодексу України передбачено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Суд не приймає до уваги відзив представника відповідача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ПАТ “Одесагаз” своєчасно сплатив єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування через банк АТ “Єврогазбанк”, що підтвердив платіжними дорученнями, але АТ “Єврогазбанк” своєчасно не були перераховані зазначені кошти на рахунок Державної податкової інспекції.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Одесагаз” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання дій Головного управління ДФС в Одеській області щодо винесення податкової вимоги №Ю-1304-25У від 09.10.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 101268,14 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування неправомірними та скасувати податкову вимогу №Ю-1304-25У від 09.10.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 101268,14 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування підлягають задоволенню відповідно до положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139, 241-246,263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати дії Головного управління ДФС в Одеській області щодо винесення податкової вимоги №Ю-1304-25У від 09.10.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 101268,14 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування неправомірними.

3. Скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС в Одеській області №Ю-1304-25У від 09.10.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 101268,14 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Єфіменко К.С.

.