Ухвала суду № 72272334, 12.02.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

12 лютого 2018 року м. Житомир справа № 806/683/18

категорія 5.1.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токарева М.С., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування п. 23 Додатку 2 Рішення №32 від 17.01.2018,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування п. 23 Додатку 2 Рішення №32 від 17.01.2018.

Ухвалою від 12.02.2018 було відкрито провадження у справі.

Одночасно, позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії п. 23 Додатку 2 Рішення №32 від 17.01.2018 р. "Про демонтаж тимчасових споруд, обладнання, спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в м.Житомирі" до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Обґрунтовано клопотання тим, що на сьогоднішній день, на виконання оспорюваного пункту рішення зі сторони органів місцевого самоврядування відбуваються систематичні спроби очистити фасад орендованого нею приміщення від інформаційної вивіски, у тому числі про товари, які нею реалізуються.

Крім того, позивач посилається на очевидність протиправності оспорюваного пункту рішення у зв’язку з тим, що у позовній заяві ним зазначається , що інформаційна вивіска не перевищує 3 кв.м., а тому оскаржуване рішення було прийняте відповідачем з перевищенням наданих законодавством повноважень.

Суд, вирішуючи питання про обґрунтованість клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, виходить з наступного.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивачки, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого представником позивачки клопотання про забезпечення позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Суд, розглядаючи клопотання про забезпечення позову повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати представник позивачки, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивачки, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Згідно ч.2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

При цьому у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з клопотання про забезпечення позову, позивачем не наведено достатньої обґрунтованості доводів очевидності небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам його та держави. Лише посилання, без належного обґрунтування, на те, що не вжиття обраного заходу забезпечення позову унеможливить ефективний захист прав позивача на підприємницьку діяльність, оскільки після виконання оспорюваного пункту рішення, поновлення прав позивача буде неможливим, не є достатнім обґрунтуванням даної заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав позивача.

Суд наголошує, що до клопотання позивачем не було долучено жодного доказу на підтвердження обставин вказаних у ньому.

Подання позовної заяви, предметом якої є визнання протиправним та скасування пункту рішення відповідача, не може слугувати беззаперечним доказом того, що таке рішення відповідача є очевидно протиправним. Відповідність винесеного рішення критеріям правомірності підлягає дослідженню при судовому розгляді, а не при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову, через що задоволення такої заяви призведе до фактичного вирішення справи по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.С. Токарева