Рішення № 72271836, 07.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 р. Справа№805/4358/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:17:35

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С.

за участі представників:

позивача не з’явився

відповідача ОСОБА_1

другого відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “ЕКО-ПРІНТ” до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС» (надалі – позивач, ПП «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі відповідач-1, ДФС у Донецькій області) та Державної фіскальної служби України (надалі відповідач-2, ДФС України) із позовом про:

· визнання дій ГУ ДФС у Донецькій області щодо прийняття рішення від 01.12.2017р. № 591 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС» - протиправними та скасування рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 01.12.2017р № 591 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС»;

· зобов'язання ГУ ДФС у Донецькій області вчинити дії щодо внесення до Реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування анулювання реєстрації ПП «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС» та запису про реєстрацію (поновлення реєстрації) як платника податку на додану вартість зі збереженням податкових показників у розмірі 82 450 000, 00 грн. на рахунках платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість ПП «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС»;

· зобов'язання ДФС України вчинити дії щодо внесення запису про реєстрацію (поновлення реєстрації) «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС» як платника податку на додану вартість зі збереженням податкових показників у розмірі 82 450 000, 00 грн. на рахунках платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість ПП «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС»;

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що відповідачем-1 не обґрунтовано застосовано пп. «г» п. 184.1 ст. 184 розділу V Податкового кодексу України (надалі – ПК України) та анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС», оскільки позивач надавав податкову звітність з податку на додану вартість з січня по вересень 2017 року засобами електронного зв'язку та особисто.

Крім того, позивач звертає увагу, що між центральним відділенням Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області та ПП «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС», укладено Договір № 19 про визнання електронних документів.

Вищезазначене, на думку позивача, є свідченням протиправності дій відповідача-1, оскільки такі вчиненні внаслідок неправильного застосування відповідачем-1 вимог податкового законодавства України.

Також позивач, із посиланням на розділ V ПК України, зазначає, що прийняття відповідачем-1 рішення про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання як платника податку на додану вартість, спричиняє виникнення низки негативних наслідків, відтак у разі встановлення судом факту протиправності дій суб'єкта владних повноважень, судове рішення має усунути всі негативні юридичні наслідки спричиненні таким рішенням та повернути платника податків у первинне правове становище.

25 січня 2018 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання у якому останній просив розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

Відповідач-1 та відповідач-2 надали суду відзив на позовну заяву за змістом якого проти позову заперечували, зазначаючи, що підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС», на підставі пп. «г» п. 184.1 ст. 184 розділу V Податкового кодексу України, було встановлення факту не подання декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних місяців, що підтверджено реєстром податкових декларацій від 01.12.2017 № 419/05-99-12-01-21.

У судовому засіданні від 07 лютого 2018 представник відповідача-1 та відповідача-2 проти позову заперечувала, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1 та відповідача-2, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення у справі, суд встановив наступне.

ПП «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС» є юридичною особою, включене до Єдиного реєстру підприємств та організацій України за номером 36512952, місцезнаходження підприємства 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Грецька, б.23, (згідно даних статуту позивача (нова редакція), копія наявна у матеріалах справи) до перереєстрації місцезнаходженням позивача було 84042, Донецька область м. Донецьк Кіровський район вул. Марка Вовчка буд.2 к.4, перебуває на податковому обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС в Донецькій області (центральне відділення, (згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та зареєстроване платником податку на додану вартість 09 червня 2009 року Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Вказані обставини сторонами у справі не оспорюються.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області 01.12.2017 року прийнято рішення № 591 форма № 6-РПДВ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС».

Правовою підставою для прийняття вказаного рішення, комісією (створеною відповідно до розпорядження ГУ ДФС у Донецькій області від 22 березня 2017 року № 34-р,) визначено пп. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України.

В обґрунтування рішення, зазначається, що комісією встановлено:

- підприємство протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, що підтверджено реєстром податкових декларацій за 12 послідовних податкових місяців від 01.12.2017 № 419/05-99-12-01-21;

- підприємство не подає декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.11.2016 року до 31.10.2017 року. з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн.;

- розмір податкової заборгованості з податку на додану вартість на дату складання рішення 30 983, 17 грн.

За висновком комісії перелічені документи є підставою, відповідно до п. п. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України, для анулювання реєстрації платника ПДВ у зв'язку з неподанням протягом 12 послідовних податкових місяців податковому органу декларацій з ПДВ, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Датою анулювання реєстрації є 01 грудня 2017 року. (копія вказаного рішення наявна у матеріалах справи).

Судом встановлено, що позивачем подавались наступні податкові декларації:

засобами електронного зв’язку:

· за січень 2017 та довідка про суму від’ємного значення звітного податкового періоду, яка зараховується, до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2), згідно квитанції № 2 про прийняття від 20.02.2017 реєстраційний номер НОМЕР_1(наявна у матеріалах справи);

· за лютий 2017 та довідка про суму від?ємного значення звітного податкового періоду, яка зараховується, до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2), згідно квитанції № 2 про прийняття від 20.03.2017 реєстраційний номер НОМЕР_2;(наявна у матеріалах справи);

Надані до податкового органу власноруч:

Декларація з податку на додану вартість за березень 2017 р. та довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) (Д2), розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) надана особисто платником податків до канцелярії відповідача (згідно штампу від 21.04.2017);

Декларація з податку на додану вартість за квітень 2017 р. та довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) (Д2), розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) надана особисто платником податків до канцелярії відповідача (згідно штампу від 22.05.2017);

Декларація з податку на додану вартість за травень 2017 р. та довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) (Д2), розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) надана особисто платником податків до канцелярії відповідача (згідно штампу від 19.06.2017);

Декларація з податку на додану вартість за червень 2017 р. та довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) (Д2), розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) надана особисто платником податків до канцелярії відповідача (згідно штампу від 20.07.2017);

Декларація з податку на додану вартість за липень 2017 р. та довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) (Д2), розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) надана особисто платником податків до канцелярії відповідача (згідно штампу від 18.08.2017);

Декларація з податку на додану вартість за серпень 2017 р. та довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) (Д2), розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) надана особисто платником податків до канцелярії відповідача (згідно штампу від 18.09.2017);

Декларація з податку на додану вартість за вересень 2017 р. та довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) (Д2), розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) надана особисто платником податків до канцелярії відповідача (згідно штампу від 19.10.2017);

Відповідачем до матеріалів справи надано:

Повідомлення від 24.04.2017 №17062/10/05-66 про неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за базові звітні (податкові) періоди травень-грудень 2016 та січень-березень 2017р., згідно п.49.4 ст. 49 ПК України, оскільки податкова звітність з податку на додану вартість подається з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Акту від 24.04.2017 № 17195/05-66, де зазначено про неможливість вручення листа від 24.04.2017 №17062/10/05-66 про нерознесення декларацій з податку на додану вартість за базові звітні податкові періоди з травня 2016 по березень 2017, внаслідок подання декларацій на паперових носіях, з підстав припинення приймання Укрпоштою на/з Донецької/Луганської областей поштової кореспонденції з 27.11.2014.

Повідомлення від 22.05.2017 № 20223/10/05-66 про неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за базовий звітний період квітень 2017, згідно п.49.4 ст. 49 ПК України, оскільки податкова звітність з податку на додану вартість подається з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Акт від 22.05.2017 № 20223/05-66 про неможливість вручення податкового повідомлення керівнику про неприйняття податкової звітності від 22.05.2017 №20223/10/05-66, де зазначено про неможливість вручення вказаного повідомлення, з підстав припинення приймання Укрпоштою на/з Донецької/Луганської областей поштової кореспонденції з 27.11.2014.

Лист-повідомлення про відмову у прийнятті звітності від 19.06.2017 № 22816/10/05-63 щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2017, з підстав п.49.4 ст. 49 ПК України, оскільки податкова звітність з податку на додану вартість подається з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Довідка від 19.06.2017 № 630 про неможливість надсилання (вручення) листа (поштового відправлення), де зазначено про неможливість вручення вказаного повідомлення, з підстав припинення приймання Укрпоштою на/з Донецької/Луганської областей поштової кореспонденції з 27.11.2014.

Лист-повідомлення про відмову у прийнятті звітності від 20.07.2017 № 20005/10/05-62 щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2017, з підстав п.49.4 ст. 49 ПК України, оскільки податкова звітність з податку на додану вартість подається з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Довідка від 20.07.2017 № 831 про неможливість надсилання (вручення) листа (поштового відправлення), де зазначено про неможливість вручення вказаного повідомлення, з підстав припинення приймання Укрпоштою на/з Донецької/Луганської областей поштової кореспонденції з 27.11.2014.

Лист-повідомлення про відмову у прийнятті звітності від 19.08.2017 № 20978/10/05/-62 щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2017, з підстав п.49.4 ст. 49 ПК України, оскільки податкова звітність з податку на додану вартість подається з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Довідка від 19.08.2017 № 1141 про неможливість надсилання (вручення) листа (поштового відправлення), де зазначено про неможливість вручення вказаного повідомлення, з підстав припинення приймання Укрпоштою на/з Донецької/Луганської областей поштової кореспонденції з 27.11.2014.

Повідомлення про відмову у прийнятті звітності від 18.09.2017 № 21884/10/05/-62 щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017, з підстав п.49.4 ст. 49 ПК України, оскільки податкова звітність з податку на додану вартість подається з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Повідомлення про відмову у прийнятті звітності від 19.10.2017 № 23208/10/05-62, де встановлено невідповідність декларації з податку на додану вартість ПП «ЕКО-ПРИНТ» за вересень 2017 п. 49.8 ст. 49 ПК України, у зв?язку із недостовірним зазначенням обов?язкового реквізиту «найменування контролюючого органу, до якого подається звітність» Центральне відділення (п.48.3 ст. 48 ПК України), оскільки податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2017 подана до Північного відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно п.1.1 ст. 1 ПК України, ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. г п. 184.1. ст.184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту;

За змістом п. 5.2 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, зареєстроване у Міністерстві юстиції України від 17.11.2014 № 1456/26233 (надалі Положення № 1130) передбачено, що при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

З викладеного вбачається, що якщо у платника податку протягом 12 послідовних податкових місяців наявні операції з постачання чи/або придбання, відображені у поданих платником податкових декларація з податку на додану вартість, підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ відсутні.

Пунктами 48.1-48.2. ст. 48 ПК України регламентовано, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід’ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) п. 48.3 ст. 48 ПК України).

Відповідно до п.48.7 ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно із приписами п. 49.1, п. 49.2 п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв’язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв’язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

За змістом п. 49.9 ст 49 КАС України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; (пп. 49.9.1 п. 49.9 ст. 49 ПК України

у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк. (пп. 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 ПК України).

На підставі наведених положень податкового законодавства, суд, надаючи оцінку наданим відповідачем доказів на відповідність критеріям належності, допустимості достовірності та достатності (ст.ст.73-76 КАС України), зазначає наступне.

Твердження відповідача про неможливість направлення позивачу повідомлень про неприйняття звітності, з мотивів припинення поштового сполучення є недостатніми аргументом для обґрунтування правомірності дій податкового органу.

Виходячи із положень п. 42.4 ст. 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис".

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, здійснюється засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом четвертим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що власне відповідачем, у перелічених вище документах щодо неприйняття податкової звітності, зазначається про неприйняття електронної податкової звітності, з підстав п.49.4 ст. 49 ПК України, оскільки податкова звітність з податку на додану вартість подається з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Однак доказів скерування зазначених повідомлень, в порядку дотримання п. 42.4 ст. 42 ПК України, на електронну адресу позивача податковим органом до суду не надано.

Доказів формування та направлення позивачу квитанцій № 2 про відмову у прийнятті податкової звітності із зазначенням причин такої відмови відповідачем-1 теж не надано.

Таким чином, судом постановлено висновок про не доведення відповідачем факту своєчасного повідомлення ПП «ЕКО-ПРИНТ» про відмову у прийнятті податкових декларацій.

Окремо суд звертає увагу на аргументи відповідача щодо неприйняття електронної податкової звітності ПП «ЕКО-ПРИНТ» з податку на додану вартість за період січень, лютий 2017року.

Подання електронної звітності до органів ДФС України, на момент подання позивачем електронних податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-лютий 2017р., було врегульоване наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 «Про подання електронної податкової звітності, яким затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному викляді засобами телекомунікаційного зв?язку (надалі Інструкція).

Відповідно до визначення термінів, що міститься у п. 1 вказаної Інструкції квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді;

квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС;

За змістом пп. 7.4-7.6 розділу ІІІ вказаної інструкції перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

Таким чином вбачається, що саме друга квитанція є належним підтвердженням, у розумінні п. 49.11 ст. 49 ПК України та відповідно вказаної вище інструкції, яким податковий орган зазначає про відмову у прийнятті податкової звітності та повідомляє причини такої відмови.

З матеріалів справи судом встановлено наявність квитанцій № 2, а саме:

· квитанція № 2 про прийняття від 20.02.2017 реєстраційний номер НОМЕР_1 (наявна у матеріалах справи);

· квитанція № 2 про прийняття від 20.03.2017 реєстраційний номер НОМЕР_2; (наявна у матеріалах справи);

Враховуючи викладене, суд вважає спростованими доводи відповідача-1 щодо неприйняття поданих електронним шляхом декларацій з податку на додану вартість за січень лютий 2017р.

Таким чином, на підставі наведеного судом встановлена неправомірність дій відповідача щодо неприйняття податкових декларацій за спірний період.

З огляду на встановлення факту неправомірності дій відповідача щодо неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість, то відповідно відсутні підстави для застосування п. п. "г" п.184.1 ст.184 ПК України, для анулювання реєстрації платника ПДВ, у зв'язку з неподанням до податкового органу протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість.

Керуючись викладеним суд дійшов висновку про достатність підстав для застосування п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України та визнання протиправним і скасування рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 01.12.2017 № 591 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Також у позовній заяві позивачем заявлено вимогу про зобов'язання ГУ ДФС у Донецькій області та ДФС України вчинити дії щодо внесення до Реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування анулювання реєстрації ПП «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС» та запису про реєстрацію (поновлення реєстрації) як платника податку на додану вартість зі збереженням податкових показників у розмірі 82 450 000, 00 грн. на рахунках платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість ПП «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС».

Щодо вказаної позовної вимоги суд дійшов наступних висновків.

Відповідно п. 184.2 ст. 184 ПК України анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б"-"з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу. Анулювання реєстрації здійснюється на дату: подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації;

Згідно із п. 2.3 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130, передбачено, що контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків у Реєстрі, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних. Пунктом 5.6 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість передбачено, що за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою N 6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається днем прийняття такого рішення. Рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у день підписання реєструються у журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ за формою N 6-РЖ (додаток 6). Номер рішення відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.

Один примірник рішення зберігається в обліковій справі (реєстраційній частині) платника податків. Документи чи копії документів, на підставі яких контролюючий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації, мають бути додані до цього примірника рішення.

Відповідно до п. 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності такого рішення актам законодавства, а також у разі скасування судових рішень чи записів у Єдиному державному реєстрі, на підставі яких було прийняте рішення про анулювання реєстрації.

Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

При цьому, якщо анулювання реєстрації платника ПДВ було здійснене згідно з рішенням про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість за формою N 7-РПДВ (додаток 7), то скасування анулювання реєстрації платника ПДВ проводиться шляхом скасування запису про такого платника у Переліку. При цьому не скасовуються рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ та анулювання реєстрації інших платників ПДВ, включених до Переліку.

Рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ викладається з описом ситуації, посиланням на Кодекс, зазначенням мотивів та обґрунтувань прийняття такого рішення, оформляється на бланку та підписується керівником такого органу чи особою, яка виконує його обов'язки або є заступником керівника. Таке рішення або його засвідчена копія направляється із супровідним листом до Державної фіскальної служби України у десятиденний строк після прийняття.

У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей:

1) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється;

2) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована платником ПДВ повторно, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ;

3) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, дата анулювання реєстрації відповідає даті, що передує дню переходу особи до застосування відповідної ставки єдиного податку, а причина анулювання - підпункту "в" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу. Анулювання реєстрації проводиться за заявою про анулювання реєстрації платника ПДВ або за рішенням контролюючого органу;

4) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи є анульованою наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ, а дата та причина анулювання реєстрації - даті та причині анулювання повторної реєстрації.

Таким чином, враховуючи, що законодавством чітко врегульовано порядок та послідовність дій податкових органів у разі скасування рішення про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість саме за судовими рішеннями вимога про зобов'язання ДФС України вчинити дії щодо внесення до Реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування анулювання реєстрації ПП «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС» та запису про реєстрацію (поновлення реєстрації) як платника податку на додану вартість є належним способом захисту порушеного права позивача.

Однак щодо аналогічної вимоги відносно відповідача-1, то суд зазначає, що вчинення вказаних дій лежить поза його компетенцією, оскільки внесення змін до Реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування анулювання реєстрації платника податку та запису про реєстрацію (поновлення реєстрації) останнього як платника податку на додану вартість віднесено до повноважень ДФС України, з огляду на що підстави для задоволення такої позовної вимоги відсутні.

Крім того суд вбачає за необхідне зазначити, що задовольняючи вказану позовну вимогу відносно ДФС України, суд не втручається у дискреційні повноваження податкового органу, з огляду на таке.

Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій ОСОБА_2 Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_2 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 N 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Згідно вказаними вище приписами Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130 у разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ

Таким чином, законодавством чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду для вчинення компетентним податковим органом дій щодо внесення до Реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування анулювання реєстрації таког платника та запису про реєстрацію (поновлення реєстрації) як платника податку на додану вартість, з особливостями визначеними даним судовим рішенням без права на дискрецію.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" N 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даному випадку, суд вважає, що задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України вчинити дії щодо внесення до Реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування анулювання реєстрації ПП «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС» та запису про реєстрацію (поновлення реєстрації) як платника податку на додану вартість, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що позивач, заявляючи позовну вимогу про зобов’язання ДФС України вчинити дії щодо внесення до Реєстру платників податку змін щодо скасування анулювання реєстрації приватного підприємства «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС» та запису про реєстрацію (поновлення реєстрації) як платника податку на додану вартість, одночасно просив зберегти податкові показники у розмірі 82 450 000, 00 грн. на рахунках платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Вказана позовна вимога підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

В контексті вищевикладеного, суд зазначає, що у пп. 50-51 рішення «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Слід додати, що Рішення ЄСПЛ у справі ВАТ «Нефтяная компания ЮКОС» проти РФ (Заява №14092/04), у п. 559 якого зазначено, що перша і сама важлива вимога статті 1 Протоколу №2 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в безперешкодне користування власністю повинне бути законним, тобто втручання має відповідати національному законодавству і бути достатньо зрозумілим, щоб дозволити заявнику передбачати наслідки своїх дій.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Для розуміння поняття «майна» у світлі практики ЄСПЛ та в контексті спірних правовідносин, слід зазначити, що відповідно статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об’єктами зокрема були: інше «майно», що «становить економічну цінність», а саме, необхідні для здійснення підприємницької діяльності дозволи чи ліцензії (cправа «Тре Тракторер Актіболаґ» проти Швеції» (Tre Traktцrer Aktiebolag v. Sweden), рішення від 7 липня 1989 року, серія A, № 159) та «правомірні очікування» / «законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (Справа «ОСОБА_3 Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р.);

На підставі наведеного, суд вважає, що свідоцтво платника податку на додану вартість та сума 82 450 000, 00 грн. на рахунках платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість ПП «ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС» є власністю позивача, відносно якої у платника є «правомірні очікування» / «законні сподівання» використати її у господарській діяльності.

Наявність законних підстав для власності на вказану суму на рахунках платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість підтверджено постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2016р. у справі №805/2770/16-а, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017р.

Отже, оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача-1 щодо анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС України від 01.12.2017 № 591, то відновлення порушеного права позивача включає в себе такий невід'ємний, на думку суду, елемент, як збереження його власності на суму у розмірі 82 450 000,00 грн. на рахунках платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в аспекті судової практики ЄСПЛ про яку йшлося вище.

Відповідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись п.п. 10, 15, 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 189, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства “ЕКО-ПРІНТ (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул Грецька, буд.23) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114), Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа 8) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства “ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС” №591 від 01.12.2017 року протиправними;

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області №591 від 01.12.2017 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість;

Зобов’язати Державну фіскальну службу України вчинити дії щодо внесення запису про реєстрацію (поновлення реєстрації) як платника податку на додану вартість Приватного підприємства “ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС” (код ЄДПОУ 36512952, індивідуальний податковий номер 365129505650) зі збереженням податкових показників в розмірі 82 450 000 грн. на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість Приватному підприємству “ЕКО-ПРІНТ ПЛЮС”.

Судові витрати стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у пропорційних частинах, згідно задоволених вимог, а саме з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114) у розмірі – 3200,00 грн., та з Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа 8) у розмірі – 1600,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 07 лютого 2018 року. Повний текст судового рішення складено 16 лютого 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.