Рішення № 72271520, 08.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 р. Справа№805/4457/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі судового засідання Лопушанському Д.О.

розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Шахтобудівельна компанія “Донецькшахтопроходка”

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними дій, визнання недійсним та скасування рішення

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 за дов.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_3

Товариство з обмеженою відповідальністю “Шахтобудівельна компанія “Донецькшахтопроходка” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій щодо прийняття рішення № НОМЕР_1 від 14 листопада 2017 року про нарахування пені та застосування штрафних санкцій, визнання недійсним та скасування рішення № НОМЕР_1 від 14 листопада 2017 року про нарахування пені та застосування штрафних санкцій за період: жовтень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року та січень-липень 2017 року на загальну суму 10 559 597,72 грн.

В обґрунтування протиправності та безпідставності прийняття оскаржуваного рішення та дій з його прийняття позивач посилався на пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, звільняються від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції. Підприємство позивача знаходиться у м. Донецьк, яке включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015, а, отже, товариство звільнено від обов’язків платника єдиного внеску. Як зазначив представник позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Шахтобудівельна компанія “Донецькшахтопроходка”, всупереч здійснення господарської діяльності у важких умовах, намагалося виконувати свої обов’язки як платника єдиного внеску, незважаючи на звільнення його від такого обов’язку на період проведення антитерористичної операції. Єдиними місяцями, за який позивач не сплатив єдиний внесок своєчасно були жовтень та листопад 2014 року, - єдиний внесок за цей період був сплачений у вересні 2017 року. Рішення про застосування штрафних санкцій стало наслідком неврахування відповідачем визначеного позивачем в платіжних дорученнях на сплату єдиного внеску призначення платежу та спрямування в подальшому сплачених ним коштів в рахунок погашення зобов’язань з жовтня та листопада 2014 року замість поточних зобов’язань з єдиного внеску.

Також, позивач посилаючись на статтю 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», зауважив на тому, що з 2014 року провадить господарську діяльність в умовах настання обставин непереборної сили, наявність яких засвідчено сертифікатом Торгово-промислової палати України, а тому має бути звільненим від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань зі сплати єдиного внеску.

Крім цього, позивач зазначив, що відповідачем при прийнятті цього рішення невірно визначено суму несвоєчасно сплаченого єдиного внеску, через що до товариства застосовано штраф та пеню. Також позивач звернув увагу суду на протиправність дій відповідача, вчинених за наслідком перевірки, що виразились у прийнятті за її результатом також рішення від 11 вересня 2017 року № НОМЕР_2, яке в ході адміністративного оскарження у зв’язку з невірно визначеними у ньому штрафної санкції та пені було скасовано Державною фіскальною службою України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

В обґрунтування незгоди із позовом відповідач зауважив на безпідставності посилань позивача на звільнення його від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 через включення місцезнаходження товариства до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, оскільки норма Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якої платники ЄСВ звільняються від виконання своїх обов’язків, включена до цього Закону нормою Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, яка з 1 січня 2016 року втратила чинність на підставі пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII. Крім цього, підставою для звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску є подання останнім заяви до фіскального органу за місцем обліку зі стислим та чітким обґрунтуванням підстав для продовження граничних строків сплати зобов'язань та документальним підтвердженням посилань. Вимоги до змісту такої заяви встановлюються п. 8 наказу ДПА України від 24.12.2010 № 1044 «Про затвердження Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України». Разом із цим, у відповідача відсутні відомості про те, чи звертався позивач із зазначеною заявою за попереднім місцем обліку, на відповідні запити відповідача товариство таку інформацію не надало. Також відповідач посилався на те, що згідно з п. 100.2 ст. 100 ПК України платник має право звернутись до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу. У той же час, відповідно до положень Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерствадоходів і зборів України від 10.10.2013 № 574, рішення про надання розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу приймається Державною фіскальною службою України. Як вбачається з інформаційної системи «Податковий блок» таке рішення ДФС України не приймалось.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 9 січня 2018 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 26січня 2018 року, у якому оголошено перерву до 7 лютого 2018, а потім до 8 лютого 2017 року.

Ухвалою від 8 лютого 2018 року закрито підготовче провадження у справі, розпочато розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія “Донецькшахтопроходка» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 35711134. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням товариства є: 83023, Донецька обл., місто Донецьк, проспект Павших Комунарів, будинок 102.

Згідно відомостей, зазначених у відзиві на позов від 22.01.2018 (арк. справи 38-39), товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія “Донецькшахтопроходка» перебуває на обліку в Запорізькому управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби з 16.09.2016, до 16.09.2016 підприємство перебувало на обліку в СДПІ з ОВПП у м. Донецьку МГУ ДФС.

Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служб України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного внеску, задекларованого товариством позивача у звітах за період жовтень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-червень 2016 року, за наслідком якої складено акт від 10 серпня 2017 року № 816/28-10-47-09/35711134.

Перевіркою встановлено факт несвоєчасної сплати сум єдиного внеску в період з 02.12.14 по 10.07.17 у розмірі 44 455 912,38 грн., нарахованих платником за звітні періоди жовтень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-червень 2016 року, що є порушенням частини восьмої 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

21 листопада 2017 року позивачем отримано прийняте відповідачем рішення від 14 листопада 2017 року № НОМЕР_1, яким за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внескузастосовано до позивача штрафні санкцій та нараховано пеню у загальному розмірі 10 559 597,72 грн., з яких: штраф у розмірі 626 950,21 грн. (10 % від суми недоїмки до 1 січня 2015 року), у розмірі 7 637 282,20 грн. (20 % від суми недоїмки після 1 січня 2015 року) за період з 29 листопада 2014 року по 10 липня 2017 року та нарахована пеня у сумі 2 295 365,31 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_4 СУДУ

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI(далі Закон №2464-VI) єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 12 Закону №2464-VI забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску визначено віднесено до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Як вбачається з викладеного у статті 25 Закону №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції: у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції цієї статті, що діяла до 1 січня 2015 року); у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції цієї статті, що діє після 1 січня 2015 року). Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення.

За змістом пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону №2464-VI чиннійдо Закону № 219-VІІІ від 02.03.2015), платники єдиного внеску, визначеністаттею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним устатті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»(даліЗакон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Серед обов’язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464-VI наявний обов’язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VІ є чинним та не скасований на час прийняття спірної вимоги, будь-яких змін, пов’язаних із його дійсністю до цього Закону не вносилося, через що суд вважає безпідставними посилання відповідача на втрату цією нормою чинності через виключення пунктом 28 Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, що набрав чинності 01.01.2016, підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено м. Донецьк.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року у справі N 826/18330/14 визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року N 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053". Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року у справі N 826/18330/14 зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року до закінчення касаційного провадження у Вищому адміністративному суді України Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року у справі N 826/18330/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року в частині задоволеного позову в цій справі скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядження від 5 листопада 2014 року N 1079-р та розпорядження від 30 жовтня 2014 року N 1053 втратили чинність у зв’язку із прийняттям Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України"на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому також зазначено м. Донецьк.

Отже, з наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що на час прийняття відповідачем спірного рішення населений пункт, в якому знаходиться товариство позивача,включений до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався.Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, проведення антитерористичної операції триває.

Доводи відповідача про неподання позивачем до податкового органу за місцем обліку заяви про звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску суд до уваги не приймає, оскільки як закріплено у абзаці другому пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції (станом на теперішній час антитерористична операція триває, строк подання такої заяви не сплинув).

Вказане свідчить також про безпідставність тверджень відповідача про необхідність подання платником вказаної заяви за певною встановленою формою відповідно до наказу ДПА України від 24.12.2010 № 1044 «Про затвердження Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України» або згідно з п. 100.2 ст. 100 ПК. Крім цього, зазначений наказ ДПА України станом на сьогодні є нечинним.

До цього ж, абзацом третім пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону передбачено, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, взагалі не застосовуються.

Положення частини третьої пункту 9-4 Закону України № 2464-VI не передбачають наявності заяви від звільнення обов’язків платника єдиного внеску у якості передумови звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання обов’язків платника єдиного внеску, з огляду на що посилання відповідача на ненадання позивачем такої заяви не приймаються судом.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що починаючи з 14 квітня 2014 року позивач є таким, що звільнений від обов’язку щодо сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом України № 2464-VI, а відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання таких обов'язків в цей період до розташованих на території проведення антитерористичної операції платників єдиного внеску не застосовуються.

Крім іншого, на підтвердження обставин непереборної сили та неможливості своєчасно виконувати обов’язки платника ЄСВ позивачем надано суду Сертифікат № 1301 Торгово-промислової палати України від 14 жовтня 2014 року № 3765/05-4/86 відповідно до якого Торгово-промислова палата України на підставі п.п. 100.4, 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України засвідчує настання для позивача обставин непереборної сили з 1серпня2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів.У сертифікаті крім іншого зазначено, що на момент видачі сертифікату обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

З оглядуна викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання недійсним та скасування спірного рішення та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій щодо прийняття відповідачем спірного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, суд зазначає, що відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права.

Разом із цим, самі по собі дії відповідача щодо прийняття спірного рішення не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для позивача - юридичні наслідки несе сам акт індивідуальної дії (у даному випадку -рішення про застосування штрафу та пені), саме це рішення має вплив на права та обов'язки особи.

Виходячи з наведеного вище та з завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім способом захисту порушеного права є скасування спірного рішення, а вимоги позивача в частині визнання протиправними дій по його прийняттю не підлягають задоволенню у зв`язку із тим, що обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частини першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачемсплаченосудовийзбір у сумі 1648,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 450 від 27.11.2017 та у сумі 158 393,96грн. відповідно до платіжного доручення № 486 від 26.12.2017.

Отже, часткове задоволення позову обумовлює необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме - в розмірі 158 393,96 грн.

З огляду на викладене вище, на підставі положень закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимогитовариства з обмеженою відповідальністю “Шахтобудівельна компанія “Донецькшахтопроходка” (місцезнаходження: 83023, Донецька обл., місто Донецьк, проспект Павших Комунарів, будинок 102; ідентифікаційний код юридичної особи – 35711134) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г, ідентифікаційний код юридичної особи – 39440996) про визнання протиправними дій, визнання недійсним та скасування рішення,- задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 14 листопада 2017 року № НОМЕР_1 у розмірі 10 559 597,72 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Шахтобудівельна компанія “Донецькшахтопроходка” судові витрати зі сплати судового збору у сумі 158 393 (сто п’ятдесят вісім тисяч триста дев’яності три) гривні 96 копійок.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у присутності представників сторін.

Повний текст рішення складений та підписаний 9 лютого 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Михайлик А.С.