Постанова № 72269330, 02.02.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/7840/17 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 33/783/71/18 Доповідач: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2018 року Апеляційний суд Львівської області в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, прокурора Курача Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,на постанову судді Сихівського районного суду м.Львова від 26 грудня 2017 рокупро притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення - штраф в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 320 (триста двадцять) гривень 00 коп. судового збору.

Як зазначено в постанові судді, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 410 від 14.11.2017 року, виявлено, що ОСОБА_2, будучи інженером першої категорії групи з охорони праці Львівської установи виконання покарань №19, відповідно до витягу з наказу №52 о/с від 07 липня 2016 року, відповідно до пункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч.1 ст.45 вказаного Закону, несвоєчасно, без поважних причин, а саме 12 травня 2017 року о 00 год. 39 хв., подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну декларацію за 2016 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді місцевого суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Сихівського районного суду м.Львова від 26 грудня 2017 рокупро притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_2 покликається на те, що суддею місцевого суду не враховано того, що суб'єктами за нормою п/п. «и» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» є не будь-який працівник, а лише посадова та службова особа, а він жодними організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими обов'язками відповідно до посадової інструкції інженера першої категорії групи з охорони праці не наділений, а тому, на його переконання, не є суб'єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону.

Заслухавши ОСОБА_2 на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який просить відхилити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що така не підлягає до задоволення.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 заперечив вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та додав, що він не є суб'єктом даного правопорушення, оскільки він підпорядковується начальнику, підлеглих у нього немає та, на його переконання, він є вільнонайманим працівником та не здійснює організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Як зазначає ОСОБА_2 він надіслав до НАЗК електронний лист із запитанням, чи є він суб'єктом декларування, однак відповідь йому не надійшла.

Частиною першою ст.172-6 КУпАП передбачено відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до інформаційного листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року конструктивною ознакою правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, є несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

Згідно з приміткою до статті 172-6 КУпАП, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частини 1 та 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014, правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п.1, п.п. «а» і «в» пункту 2, пункту 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до підпункту 1 п.5 розділу ІІ «Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 року№3, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 року за №959/29089, щорічна декларація суб'єкта декларування подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Верховною Радою України 23 березня 2017 року прийнято Закон №1975-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб»., який набрав чинності 30 березня 2017 року. Відповідно до цього Закону строк подання щорічної декларації для осіб, які відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» подають таку декларацію вперше продовжено до 01 травня 2017 року.

Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.3 вказаного Закону, суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону є 1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови; в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування; г) військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки; ґ) судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов'язків у суді); д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України; е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи; є) члени Національного агентства з питань запобігання корупції; ж) члени Центральної виборчої комісії; з) поліцейські; и) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим; і) члени державних колегіальних органів.

Відповідно до п.3 «Роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю», затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року №3, зі змінами, у цілях визначення суб'єктів, на яких поширюється дія Закону ( відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону), під «посадовими та службовими особами інших державних органів» слід розуміти працівників державних органів, які здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Визначальним при цьому є обсяг функцій (обов'язків) відповідного працівника.

Так, адміністративно-господарські функції - це обов'язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями).

Організаційно-розпорядчі функції - це обов'язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності.

Згідно з посадовою інструкцією інженера групи з охорони праці Львівської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№19) (а.с.24-27), зі змістом якої був ознайомлений ОСОБА_2, до числа повноважень інженера належить, зокрема, проведення внутрішнього аудиту охорони праці та атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці, вправі зупинити роботу виробництв, дільниць, машин, устаткування у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників.

Таким чином, з огляду на характер та обсяг функцій інженера з охорони праці відповідно до його посадової інструкції апеляційний суд приходить до переконання, що такий наділений організаційно-розпорядчими функціями, відтак останній відноситься до числа суб'єктів, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та підпадає під пункт «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону.

Перевіривши наявні матеріали справи, апеляційний суд приходить до переконання, що висновок судді місцевого суду про наявність в діянні ОСОБА_2,як суб'єкта, на якого покладено обов'язок подавати щорічну декларацію за період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, що передує року, в якому подається декларація, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим.

Даний висновок судді в повному обсязі підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким суддею, з дотриманням вимог ст. 252 КУпАП, була надана вірна оцінка, в силу положень ст. 251 КУпАП, шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Зокрема, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, від 14 листопада 2017 року №410 (а.с.2-6), ОСОБА_2, будучи інженером першої категорії групи з охорони праці Львівської установи виконання покарань №19, відповідно до витягу з наказу №52 о/с від 07 липня 2016 року, відповідно до пункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч.1 ст.45 вказаного Закону, несвоєчасно, без поважних причин, а саме 12 травня 2017 року о 00 год. 39 хв., подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну декларацію за 2016 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_2 подав декларацію щорічну за 2016 рік лише 12 травня 2017 року о 00 год. 39 хв.(а.с.19, 39)

Згідно з витягом наказу начальника Львівської установи виконання покарань (№19) від 07 липня 2016 року №52 о/с ОСОБА_2 призначено інженером 1-ї категорії групи з охорони праці Львівської установи виконання покарань (№19) (а.с.30).

Згідно з долученими до матеріалів справи відомостей (а.с.28), ОСОБА_2 був ознайомлений щодо обов'язкового подання шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції електронної декларації за 2016 рік до 01 квітня 2017 року, що підтверджується його підписом у відповідній графі, чим спростовується твердження ОСОБА_2 про те, що йому не роз'яснили необхідність подачі електронної декларації.

Окрім цього, такий попереджався про відповідальність за вчинення корупційних правопорушень, що стверджується пам'яткою-застереженням (а.с.31-32) та витягом із Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», з якими ОСОБА_2 ознайомився 02 липня 2016 року

З листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 23 травня 2017 року №93-05/16382/118 (а.с.43) вбачається, що некоректна робота програмного забезпечення інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» мала місце в період з 01.01.2017 року до 19 год. 30 хв. 04.01.2017 року, яка була усунута.

Оскільки ОСОБА_2 не наведено поважних причин, через які ним несвоєчасно подано щорічну електронну декларацію, такі обставини не встановлені під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, відтак підстави визнання відсутності в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення відсутні.

Обираючи ОСОБА_2 адміністративне, стягнення суддя місцевого суду дотримався вимог ст.33 КУпАП, врахував дані про особу-правопорушника, у тому числі те, що такий має на утриманні дитину -ОСОБА_4, 1997 р.н. інваліда ІІІ групи дитинства, та призначив в межах санкції ч.1 ст.172-6 КУпАП адміністративне стягнення, яке є необхідним та достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Ураховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова судді є законною й обгрунтованою, відтак підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

постанову судді Сихівського районного суду м.Львова від 26 грудня 2017 рокупро притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Львівської області Т.М.Урдюк