Ухвала суду № 72265792, 12.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

О К Р Е М А У Х В А Л А

12 лютого 2018 року

м. Харків

справа № 643/19932/14-ц

провадження № 22-ц/790/1148/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І., Маміної О В.,

за участю секретаря Прологаєвої А.Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори про встановлення факту та поновлення строку звернення із заявою про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2014 року, ухвалене суддею ОСОБА_7,-

в с т а н о в и в :

В грудні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори про встановлення факту знаходження на утриманні у ОСОБА_3 та поновлення строку звернення із заявою про прийняття спадщини.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, який є сином ОСОБА_3 і не був залучений до участі у справі, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати і в задоволенні позову відмовити.

Постановою судової колегії апеляційна скарга задоволена, рішення скасовано з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Судовим розглядом апеляційним судом, виявлено порушення суддею ОСОБА_7 норм матеріального і процесуального права і встановлено таке.

Матеріали цивільної справи складаються з декількох сторінок, а саме:

- свідоцтва про право власності на житло від 16 січня 1994 року з якого видно, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить АДРЕСА_1;

- довідки виданої дільницею №3 КП «Жилкомсервіс» за №377 від 19.12.2014 про те , що ОСОБА_3 з 23 травня 1964 року був зареєстрований за адресою по АДРЕСА_1 один;

- актового запису про смерть № 2492 , що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- копії трудової книжки з якої вбачається, що вона видана на прізвище ОСОБА_1 або ОСОБА_1 (яка раніше мала ще два інших прізвища) і що вона була звільнена за скороченням штатів 11.01.1999 року .

На підставі цих чотирьох документів суддею ОСОБА_7. було задоволено позов і встановлено факт знаходження позивача на утриманні померлого ОСОБА_3 і продовжено строк для прийняття спадщини через 14 років після смерті спадкодавця.

При цьому, позов подано до суду 9 грудня 2014 року, провадження відкрито 10 грудня 2014 року і одразу призначено судове засідання на 19 грудня 2014 року і в цей день ухвалене судове рішення за наявності заяви представника позивача про розгляд справи за її відсутності.

На думку судової колегії з метою забезпечення правильного вирішення справи, слід було призначити попереднє судове засідання під час якого суд зобов'язаний був вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі (п.2 ч.6 ст.130 ЦПК України).

Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати, зокрема, заінтересованим особам подати заперечення проти заявлених вимог.

Поза увагою суду залишились питання про наявність підстав для застосування ст.555 ЦК УРСР або ст.1277 ЦК України про відумерле майно до спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом, а також з 01.07.2003, сплинуло не менше одного року, але яка відкрилася до 01 липня 2003 року.

Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді справи про визначення додаткового строку на прийняття спадщини не потрібно залучати нотаріуса, державну нотаріальну контору в якості третіх осіб, адже вони не є учасниками правовідносин із спадкування та заінтересованими особами .

Враховуючи наведене, вирішення справи без залучення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова та Харківської міської ради позбавило їх можливості подати заперечення проти заявлених вимог.

Незважаючи на те, що Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора не є особою, яка має відповідати за позовом про встановлення факту перебування на утриманні та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, під час розгляду справи питання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або залучення до участі в справі іншої особи як співвідповідача у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України, яка діяла на час розгляду справи, не вирішувалося.

Матеріали справи містять відповідь одинадцятої нотаріальної контори з якої вбачається, що спадкові справи можуть бути наявні у будь якій іншій нотконторі або приватного нотаріуса і для з"ясування цих обставин необхідно звернутись до Спадкового реєстру в передбаченому законом порядку.

Зазначені роз"яснення залишились поза увагою судді і в порушення вимог ч.4 ст.10 ЦПК України (діючої на час розгляду справи) суд не сприяв всебічному і повному з"ясуванню обставин справи.

Ухвалюючи рішення без залучення до участі у справі ОСОБА_2,сина спадкодавця ОСОБА_3, чиїх прав і обов"язків це стосується як спадкоємця першої черги і який від спадщини не відмовлявся, суд сприяв тому, що на підставі рішення суду позивачу було видано 16 лютого 2015 року свідоцтво про право на спадщину за законом і 27 березня 2015 року укладено договір купівлі продажу за яким власником квартири згідно з відомостями з державного реєстру є ОСОБА_5

У разі дотримання вимог норм процесуального права і звернення до Спадкового реєстру, судом було б з"ясовано факт отримання ще 3 листопада 2000 року після смерті ОСОБА_3 його сином ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.61).

Нехтуючи процесуальними нормами права, незважаючи на відсутність будь яких доказів в матеріалах справи, які б вказували на спільне проживання позивача з померлим ОСОБА_3, а тим більше на той факт, що позивач знаходилась на утриманні у ОСОБА_3 і взагалі є непрацездатною особою, суд задовольнив позов.

Також, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд неправильно застосував до спірних правовідносин норму матеріального права (ст.531 ЦК Української PCP), якою передбачено право на спадкування за законом непрацездатними особами, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

У розумінні ч.ч.2-3 ст.456 ЦК України, чинної на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3, та ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», непрацездатними особами є: жінки старші 55 років або інваліди.

З наявної в матеріалах справи копії паспорта ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що, в розумінні вищевказаних законодавчих положень, за своїм віком (49 років) на момент смерті ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4) вона не може вважатися утриманцем останнього, оскільки на той час їй не виповнилося 55 років. Також, матеріали справи не містять належних доказів того, що у 1999- 2000 роках позивач мала статус інваліда.

У зв'язку з цим, надуманим є посилання в оскаржуваному рішенні суду на копію трудової книжки позивача , відповідно до якої ОСОБА_1 з 1999 року не працювала, перебуваючи на обліку в районному центрі зайнятості до 01.06.2000. Так, звільнення позивача 11.01.1999 з роботи у зв'язку зі скороченням штатів та виплата їй допомоги по безробіттю не є обставинами, які вказують на непрацездатність відповідної особи, а лише підтверджують її статус незайнятої особи в розумінні Закону України «Про зайнятість населення». Навпаки, зазначені обставини вказують на працездатність позивача.

При цьому, посилаючись на роз'яснення, наведені в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд так і не з'ясував, чи була допомога, яка начебто надавалась ОСОБА_3 позивачу, основним і постійним засобом для існування, ОСОБА_1

Також, копія паспорта позивача містить відмітку про шлюб з ОСОБА_6, зареєстрований 18.12.1991 Комінтернівським районним відділом записів актів громадянського стану м. Харкова. Однак, питання про те, чи перебувала позивач у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 у період з 1999 по 2000 судом не досліджувалось взагалі.

Під час розгляду справи будь-якими доказами не доведено перебування позивача на утриманні ОСОБА_3 та (або) їх спільного проживання.

Матеріали справи не містять документального (відміток про реєстрацію, довідки про склад сім'ї встановленої форми тощо) або іншого підтвердження наведених в позовній заяві доводів ОСОБА_6 про те, що в 1999 році вона разом з ОСОБА_3 фактично проживала в гуртожитку по АДРЕСА_2.

При цьому, перелічені вище доводи позивача суперечать наданій самим позивачем довідці начальника дільниці №3 КП «Жилкомсервіс» від 09.12.2014 №377, за змістом якої, ОСОБА_3 з 23.05.1964 по ІНФОРМАЦІЯ_4 був зареєстрований та проживав один у квартирі АДРЕСА_1.

Будь-яких доказів фактичного управління та володіння (квитанцій про сплату комунальних послуг, показів свідків тощо) спадковою квартирою позивачем не надано.

Враховуючи відсутність у позивача права на спадкування, безпідставним є визначення судом додаткового строку на подачу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

Поновлюючи строк через 14 років, суддя безпідставно констатував в рішенні, що позивач довела суду той факт, що в неї були наявні об"єктивні, суттєві та непереборні причини пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини. Встановлені судом обставини взагалі не вбачаються з матеріалів справи.

Матеріали справи не містять жодних доказів , відповідно до норм спадкового права та усталеної практики, оцінивши які суд міг дійти такого висновку.

При цьому, визначаючи вказаний додатковий строк, суд керувався ч.3 ст.1272 ЦК України, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які виникли до набрання чиності цим Кодексом.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається також відсутність підстав для продовження строку для прийняття спадщини за правилами ст.550 ЦК УРСР, яка передбачає таку можливість у разі визнання судом причин пропуску такого строку поважними.

Наведені в позовній заяві причини пропуску строку для прийняття спадщини (незнання встановленого законом строку для прийняття спадщини, відсутність фінансових можливостей, тривала хвороба) не є поважними, оскільки не підтверджені будь-якими доказами та не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій протягом 14 років.

Внаслідок вирішення справи судом першої інстанції без участі Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, Харківської міської ради та спадкоємця ОСОБА_2 , пов'язаної з цим неповноти з'ясування обставин справи було створено загрозу порушення інтересів держави в особі вказаних органів, які випливають з встановленого порядку обліку та розпорядження майном, що переходить у власність держави (ст.555 ЦК УРСР, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 №1340) або визнання спадщини відумерлою (ст.1277 ЦК) та фактично позбавлено права власності спадкоємця ОСОБА_2, оскільки квартира була продана на підставі ухваленого суддею ОСОБА_7 рішення.

Судова колегія констатує, що прийняте суддею рішення призвело до порушення ст.41 Конституції України , а саме прав ОСОБА_2

Рішення суду ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.10 ст.262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ч.10 ст. 262 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Довести до відома Вищої Ради Правосуддя факти щодо порушення суддею Московського районного суду м.Харкова ОСОБА_7 обов"язків судді для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня підписання. Касаційна скарга може бути подана особами, яких вона стосується безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня прийняття.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І. Колтунова

О.В. Маміна

повний текст окремої ухвали

складено 16 лютого 2018 року