Рішення № 72264511, 12.02.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5762/17

пр.№ 2-а/464/35/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова в особі судді Рудакова І.П., розглянувши у загальному позовному провадженні у порядку письмового провадження адміністративну справу № 464/5162/17 за позовом представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львів про визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій,

за участю позивача ОСОБА_1 не з’явилась

представників учасників справи: представник позивача – ОСОБА_2 (довіреність від 22.08.2017), представник відповідача – не з’явились,

в с т а н о в и в:

представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України, у якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування позивачу у стаж для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ періоду роботи на посадах в органах державної податкової служби; зобов’язати відповідачу зарахувати позивачу в стаж для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ період роботи на посадах в органах державної податкової служби та зобов’язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3423-ХІІ та згідно з п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ з дати набрання рішення законної сили; стягнути судові витрати. В обґрунтування позову покликається на те, що позивач працювала в органах державної податкової служби та 04.08.2017 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком як державному службовцю, однак, останній відмовив у такій заяві через відсутність стажу, необхідного відповідно до Закону України «Про державну службу», адже посадовим особам податкової служби присвоюються спеціальні звання, а тому їх посади не належать до посад, віднесених до категорії державної служби. Вважає, таку відмову неправомірною, яка суперечить чинному законодавству, звужено зміст і обсяг існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів та внесенні змін до чинних законів, а тому просить позов задовольнити.

18 вересня 2017 року на адресу суду відповідачем подано письмові заперечення на позов, покликаючись на наступні підстави. До них позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком як державному службовцю, без будь-якого посилання на законодавчі акти. Відповідно до ст.90 Закону України «Про державну службу» (чинного на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із можливістю за певних умов, застосовувати ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723, що втратив чинність з 01.05.2016. Відповідно до вказаного останнього закону, призначення пенсії за умови роботи на посадах віднесених до відповідної категорії посад. Таке віднесення посад було здійснено постановою Кабінет Міністрів України від 12.09.1997 № 503-р (втратила чинність на підставі Постанови КМУ № 465 від 22.07.2016), згідно з яких «до відповідних категорій посад державної служби працівників, зокрема державної податкової адміністрації у районах у містах, які не мають спеціального звання». Однак, позивачу, згідно з записів у трудовій книжці, з 19.05.1995 присвоювались спеціальні звання, а тому посада, яку обіймала ОСОБА_1, не відноситься до посад, які дають право на отримання пенсії за віком як державному службовцеві, а відтак, відсутність необхідного стажу було підставою для прийняття відповідачем відмовити у призначені обраного позивачем виду пенсії. Просить у позові відмовити повністю.

18 вересня 2017 року відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у разі не усунення недоліків, які містить адміністративний позов щодо несплати судового збору у повному обсязі при зверненні до суду із позовом. Протокольною ухвалою суду від 16 листопада 2017 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків до 18 грудня 2017 року, які були усунені у наданий строк.

07 лютого 2018 року представником позивача подано клопотання про слухання справи у відсутності сторони позивача; позовні вимоги підтримують повністю та просять задовольнити повністю.

У судове засідання учасники справи не з’явились, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце проведення судового засідання.

Згідно з вимогами ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності осіб, що не з’явились, на підставі наявних в справі доказів.

На підставі ч.9 ст.205 цього Кодексу справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового засудання технічними засобами згідно з ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши її дійсні обставини, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_1 з 03 жовтня 1994 року по 29 червня 2017 року, тобто 22 роки 08 місяців 26 днів, обіймала різні посади в органах державної податкової служби - у державній податковій інспекції по Залізничному районі м.Львова. Їй присвоєно спеціальні звання: 19 травня 1995 року - інспектор податкової служби І рангу, 10.10.2006 - радник податкової служби ІІІ рангу, 24.03.2010 - радник податкової служби ІІ рангу, 30.12.2013 - радник податкової і митної справи ІІ рангу. 29 червня 2017 року ОСОБА_1 звільнилась за власним бажанням, у зв’язку із виходом на пенсію, відповідно до ст.38 КЗпП України. Дані обставини встановлені судом із записів трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-І № 3476370.

04 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком держслужба із необхідними для цього документами, адже обіймала відповідні категорії посад державної служби та має необхідний стаж для призначення пенсії як державному службовцю.

11 серпня 2017 року Галицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Львова прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1, через те, що посади на яких працювала позивач не належить до посад віднесених до категорій посад державної служби визначених ст.25 Закону України «Про державну службу»; позивачу присвоєно спеціальні звання, без встановлення за займаною посадою відповідного рангу, а тому дія Закону України «Про державну службу» не поширюється.

01.05.2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723 від 16.12.1993 року ( далі - Закон № 3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723.

Зокрема, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Статтею 25 Закону №3723 установлюються такі категорії посад державних службовців: перша категорія - посади перших заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Уряду України, їх перших заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади; друга категорія - посади керівників секретаріатів комітетів Верховної Ради України, структурних підрозділів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, заступників міністрів, заступників інших керівників центральних органів виконавчої влади, першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, перших заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади; третя категорія - посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інші прирівняні до них посади; четверта категорія - посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади; п'ята категорія - посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, заступників голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій, інші прирівняні до них посади; шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади; сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів, інші прирівняні до них посади.

Як вбачається з вищенаведених норм, посади, на яких працював позивач і час роботи на яких просить зарахувати йому до стажу державної служби, у переліку посад, визначеному статтею 25 Закону №3723 відсутні.

Разом з тим, стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначається не лише статтею 25 Закону України «Про державну службу», але й актами Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінет Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 затверджено «Порядок обчислення стажу державної служби», яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Цього Порядку до стажу державної служби зараховується робота керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

Абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Період роботи зазначених осіб ( у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13, де колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».

Враховуючи наведене, суд приходить переконання, що період роботи позивача з 03 жовтня 1994 року по 29 червня 2017 року на посадах в органах державної податкової служби, що становить 22 роки 08 місяців 26 днів, відповідачем неправомірно не враховано ОСОБА_4 у стаж роботи на посадах державної служби.

Таким чином, суд приходить висновку, що дії відповідача щодо не зарахування позивачу у стаж для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ періоду роботи на посадах в органах державної податкової служби є неправомірними, а тому відповідача необхідно зобов’язати зарахувати позивачу даний стаж та зобов’язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3423-ХІІ та згідно з п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ, а позов у цій частині задовольнити повністю.

Щодо призначення даного виду пенсії з дати набрання судовим рішенням законної сили, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 04 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком держслужба.

Принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначається Законом України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до частини першої статті 45 цього Закону пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Згідно пункту 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший. Пунктом 1.8 цього Порядку передбачено, що особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу. Таким чином, законодавством встановлений строк призначення пенсії - з моменту звернення із заявою про призначення пенсії, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи зазначені обставини та норми права, суди приходить висновку, що призначення пенсії за віком як державному службовцю повинно бути з дня подачі заяви та набуття права на пенсію, а не з моменту набрання законної сили судового рішення, тобто з 04 серпня 2017 року, а у частині цієї вимоги слід відмовити за безпідставністю.

У відповідно до ст.139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1920,00 грн. судового збору, який сплачений останнім при зверненні до суду із позовом.

Відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, Закону України «Про державну службу» № 3723 від 16.12.1993 року, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та керуючись ст.ст.6, 9 77, 139, 205, 241, 244-246, 250, 251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Визнати дії ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова щодо не зарахування ОСОБА_1 у стаж для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ періоду роботи на посадах в органах державної податкової служби - протиправними.

Зобов’язати Галицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Львова зарахувати ОСОБА_1 в стаж для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ період роботи на посадах в органах державної податкової служби та зобов’язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3423-ХІІ та згідно з п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ з 04 серпня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова на користь ОСОБА_1 1920 грн. судового збору.

Згідно з ст.286 КАС України апеляційна скарга на постанову може бути подано протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 12 лютого 2018 року.

Суддя Рудаков І.П.