Рішення № 72264259, 15.02.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/577/18

Провадження №2-а/461/154/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №6142/20900/17 від 09.01.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що постановою Львівської митниці ДФС від 09.01.2018 року у справі №6142/20900/17 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн. Вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем без повного та належного дослідження всіх обставин справи, оскільки не взято до уваги факт непереборної сили у період з 17.11.2017 року по 01.12.2017 року. Просить позов задоволити.

Представник позивача у судове засідання з’явилися, позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові, просив такі задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_3 03.12.2017 року прибув в зону митного контролю м/п «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС. Однак, згідно митної декларації від 13.11.2017 року дата поставки вантажу в пункт призначення встановлена 23.11.2017 року. Стверджує, що позивач пропустив десятиденний строк доставки товару до органу доходів і зборів. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 2 статті 124 Конституції України, яка є нормою прямої дії, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Судом встановлено, що 03.12.2017 року приблизно о 04:30 год. в зону митного контролю МАПП «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС смугою руху «червоний коридор» у напрямку виїзд з України заїхав сідельний тягач з напівпричіпом, реєстраційні номерні знаки ВС1901ВМ/ВС1538ХТ, з вантажем «Соєві боби неподрібнені». До митного оформлення водієм ОСОБА_3 було повідомлено № електронної декларації типу ЕК10 АА № UA403030/2017/008538 від 13.11.2017 року та подано інші документи, необхідні для проходження митного контролю.

У ході митного контролю вказаного товару та транспортного засобу в ЄАІС Держмитслужби було встановлено, що згідно інформації, наявної в електронній базі стосовно вищевказаної митної декларації вантаж переміщувався у митному режимі «Транзит» до органу доходів і зборів призначення на кордоні та мав бути доставлений водієм перевізника ФОП «ОСОБА_4Я.» ОСОБА_3 в строк до 23.11.2017 року.

09 січня 2018 року заступником начальника Львівської митниці ДФС – начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_5 винесено постанову в справі про порушення митних правил №6142/20900/17, якою позивача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 3400 гривень.

В оскаржуваній постанові зазначається, що позивач перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем до органу доходів і зборів призначення, а також документів на ці товари, транспортні засоби, терміном більше ніж на одну добу, але не більше ніж на десять діб, оскільки митна декларація ЕК 10 АА №UA403030/2017/008538 була оформлена 13.11.2017 року. Відповідно до інформації, наявної в електронній базі, вищевказаний вантаж переміщувався у митному режимі «транзит» до органу доходів і зборів призначення на кордоні і мав бути доставлений в термін до 23.11.2017 року, однак товар фактично доставлено у зону митного контролю митниці лише 03.12.2017 року. Окрім того, зазначається що позивач не звертався до найближчого органу доходів і зборів щодо обставин аварії чи непереборної сили, у зв’язку з якими порушені ці строки.

Окрім того, встановлено, що 09.01.2018 року ОСОБА_3 через ФОП «ОСОБА_4Я.» подав до Львівської митниці ДФС клопотання про відкладення розгляду справи на два тижні у зв’язку з відрядженням, однак розгляд справи відбувся у відсутності позивача.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.460 Митного кодексу України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Тобто Митний кодекс України не ставить питання про звільнення від відповідальності за порушення ст.470 МК України в залежність від інформування про наявність обставин непереборної сили найближчий митний орган.

Відповідно до ст.95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту встановлюється такий строк транзитного перевезення: 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). При цьому до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.192 Митного кодексу України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці.

Тобто до строку транзитного перевезення не включається час дії обставин непереборної сили.

Відповідно до ст.495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами – безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Згідно ст.489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1.3. «Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2004 року № 757, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 року за № 1075/9674, перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом територією іноземних держав або транзитом через їхні території здійснюється автомобільними перевізниками згідно з вимогами міжнародних договорів України та на підставі належним чином оформлених відповідних дозволів, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Пунктом 1.4. вказаного «Порядку» передбачено, що перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом між пунктами, розташованими на території іноземної держави, заборонено, якщо на це не отримано відповідного дозволу компетентного органу іноземної держави згідно з вимогами міжнародних договорів України.

Відповідно до п.3.2. «Порядку», дозволи для перевезення вантажів оформлюються і видаються водію автомобільного транспортного засобу (автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі) (далі - уповноважена особа) на підставі усного звернення або письмової заяви, в якій зазначаються найменування (прізвище, ім’я, по батькові) автомобільного перевізника та його місцезнаходження (місце проживання), відомості щодо автомобільних транспортних засобів (реєстраційні номери, вантажопідйомність, повна маса), маршруту руху із зазначенням країн відправлення та призначення, а також країн прямування автомобільного транспортного засобу, вантажу (вага, загальна кількість), видів дозволів, які бажає отримати автомобільний перевізник, та пункт видачі дозволів. При цьому для оформлення та видачі дозволу уповноважена особа при усному зверненні та поданні письмової заяви пред’являє документ, що посвідчує особу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, документи на вантаж, за винятком здійснення порожньої подачі транспортного засобу на завантаження до країни відправлення, сертифікати відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Таким чином для отримання дозволу на перевезення у випадку переміщення експортного вантажу перевізник згідно вимог чинного законодавства зобов’язаний спочатку завантажитись і лише згодом звертатись із відповідною заявою за видачею дозвільного документа.

Судом також встановлено, що пункти видачі дозволів припинили видачу для українських перевізників дозволів на перевезення вантажів територією ОСОБА_6 17 листопада 2017 року.

28.11.2017 року до митниці звернувся ФОП «ОСОБА_4Я.» з листом №28/11 про продовження терміну доставки вантажів, через відсутність дозволів ОСОБА_6.

21 грудня 2017 року Львівська торгово-промислова палата, в межах своєї компетенції, розглянула звернення б/н від 19.12.2017 р. Асоціації міжнародних перевізників України (АсМАПУкраїни), м. Київ, Україна, щодо наявності обставин, які привели до неможливості виконання зобов’язань – перевезення експортних вантажів автомобільними перевізниками України та видала Висновок щодо обставин, які унеможливили виконання зобов’язань №19-08-5/1369 (далі – Висновок ТПП).

Згідно Висновку ТПП Львівська торгово-промислова палата встановила, що особи – автомобільні перевізники України, які зобов’язані здійснити транзитне перевезення експортних вантажів у визначені законодавством строки, і які доклали всіх зусиль і використали всі доступні для них можливості для належного виконання зобов’язань щодо дотримання строків транзитного перевезення вантажів, не мали змоги виконати вказані зобов’язання через обставину непереборної сили (форс-мажорну обставину), а саме: відсутність (завершення квоти) дозволів ОСОБА_6 на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, оскільки така обставина перебуває поза їх контролем, і може вважатися як надзвичайна і невідворотна за даних умов відповідно до законодавства України та міжнародно-правових актів з 17 листопада до 1 грудня 2017 року.

Таким чином Львівська ТПП встановила та затвердила належним чином факт, що відсутність дозволів ОСОБА_6 на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні з 17 листопада 2047 року по 01 грудня 2017 року є обставиною непереборної сили.

Частиною 3 ст.14 Закону України «Про Торгово-промислові палати» від 02 грудня 1997 року (далі – Закон) визначено, що Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно ч.1 ст.14-1 Закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Частиною 2 ст.14-1 Закону встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Тобто, Торгово-промислова палата є уповноваженим в Україні органом для засвідчення наявності обставин непереборної сили.

Таким чином, у разі виключення терміну з 17 листопада 2017 року по 01 грудня 2017 року зрозрахунку строку доставки товарів до Львівської митниці ДФС, суд дійшов висновку, що позивачем не був порушений десятиденний строк доставки товарів, оскільки експортна декларація оформлена 13 листопада 2017 року до 17.11.2017 року, тобто строк складає 3 доби, а з 17 листопада 2017 року по 01 грудня 2017 року позивач намагався отримати дозвіл ОСОБА_6 на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, однак був позбавлений можливості це зробити, про що свідчить висновок Львівської ТПП про існування обставин непереборної сили, а також з 02 грудня 2017 року по 03 грудня 2017 року, тобто 2 доби в межах яких позивач прибув до Львівської митниці ДФС.

Відповідно до ст.ст.73,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що представником позивача належними та допустимими доказами доведено, що постанова від 09.01.2018 року єнеобґрунтованою, прийнятою без урахування всіх обставин справи, що мають значення для її прийняття, а тому суд дійшов висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил підлягає скасуванню.

Окрім того, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог шляхом закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, відповідно до вимог ст.139 КАС України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.90, 95, 192, 458, 460, 495 МК України, ст.ст. 2, 6, 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд –

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил – задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Львівської митниці ДФС №6142/20900/17 від 09.01.2018 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.2 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 3400,00 грн. та провадження у справі – закрити.

Стягнути з Львівської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зубачик Н.Б.