Ухвала суду № 72263901, 19.02.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 19.02.2018

Справа № 320/1236/18

1-кс/320/511/18

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді – Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

прокурора – Гончара Д.С.,

слідчого – Аксьоненка В.І.,

підозрюваного – ОСОБА_1,

захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12018080140000577, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 лютого 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, погоджене прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_4, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

1) 05.08.2009 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 186 КК України, до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком 2 роки;

2) 23.06.2015 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ст. 115 ч. 2 п. 9, ст. 187 ч. 1, ст. 70 ч. 1 КК України, до 14 років позбавлення волі; 25.09.2015 вирок переглянуто та направлено на новий розгляд до Мелітопольського міського суду Запорізької області. 11.05.2017 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, за ст. 115 ч. 1, ст. 185 ч. 1, ст. 70 ч. 1 КК України, до 11 років позбавлення волі. На підставі ст. 72 ч. 5 КК України, зараховано строк (1:2) з 11.11.2011 року до 11.05.2017 року, та звільнений з під варти у залі суду, підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п. 13 ч.2 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В :

19 лютого 2018 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 16 лютого 2018 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, судимість за яке не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на ґрунті особистих неприязних відносин, маючи умисел на вбивство, тобто умисне противоправне заподіяння смерті ОСОБА_5, діючи умисно, з метою вбивства, наніс потерпілій множинні удари невстановленим тупим предметом по обличчю та кінцівкам, після чого невстановленим тупим предметом здавив шию ОСОБА_5, чим спричинив їй тілесні ушкодження: перелом великого рогу під’язикової кістки з крововиливами у м’які тканини, крововилив на задній поверхні шиї у проекції сьомого шийного хрипця, у результаті чого від механічної асфіксії внаслідок здавлення шиї тупим предметом, приблизно о 12 годині 30 хвилин того ж дня настала смерть потерпілої на місці події. Тим самим, ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, судимість за яке не знята і не погашена у встановленому законом порядку, умисно вбив ОСОБА_5

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вбивстві, вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_5, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Вказане правопорушення 16 лютого 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140000577 відповідно за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України. У подальшому кваліфікацію правопорушення змінено на п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

На теперішній час, у скоєнні злочину, передбаченому п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий.

18 лютого 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні: протокол огляду місця події (за адресою: АДРЕСА_3) від 16.02.2018; показання свідка ОСОБА_6; показання свідка ОСОБА_7; показання свідка ОСОБА_8; протоколом пред’явлення речей для впізнання свідку ОСОБА_8; огляд мобільного телефону ОСОБА_6; протоколом затримання ОСОБА_1; протоколом пред’явлення речей для впізнання від 18.09.2018 року.

Оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного злочину, а саме особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, або довічного позбавлення волі, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотності покарання за його вчинення, на думку сторони обвинувачення, існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1, перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також може без перешкод залишити своє місце проживання, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню. Також, оскільки знаряддя вчинення злочину не знайдено, існує ризик того, що, перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_1 може сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, враховуючи те, що підозрюваному відомі анкетні дані свідків, їх місце проживання, є ризик того, що перебуваючи на свободі він може на них незаконно впливати з метою зміни наданих ними показів та уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Таким чином, прокурор та слідчий вважають, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, знищити або спотворити річ, що матиме суттєве значення для встановлення обставин події, вчинити нове кримінальне правопорушення.

Прокурор зазначив, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав: при обранні особистого зобов’язання та домашнього арешту підозрюваний зобов’язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Оскільки підозрюваний, як було зазначено вище, не має достатньо міцних соціальних зв’язків, місця роботи, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, вважає, що даний запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки; особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання підозрюваним обов’язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні. Відсутність таких осіб, а також достатнього рівня доходів унеможливлює також застосування відносно нього запобіжних заходів у вигляді особистої поруки; запобіжний захід у вигляді застави судом може не встановлюватися щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, що унеможливлює застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави.

У клопотанні слідчий просить застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, інші наведені вище обставини, є ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному правопорушенні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому вважає, що інший запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.Наявність вказаних ризиків підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання в повному обсязі за зазначеними у клопотанні доводами та підставами, зазначивши, що запобігти зазначеним ризикам при застосуванні інших більш м’яких запобіжних заходів неможливо. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважає доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні причетність до скоєного не визнав, на підставі ст. 63 Конституції України відмовився від дачі показань, щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, просив залишити його на волі.

Захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_2 заперечувала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, вважає, що підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, посилаючись на те, що прокурором не обґрунтовано наявність будь-яких ризиків, зокрема не доведено, що ОСОБА_1 має наміри ухилятися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Просила врахувати міцні соціальні зв’язки підозрюваного, проживання з дружиною, наявність постійного місця реєстрації та проживання, маленької дитини, у зв'язку з чим захист просить суд не обирати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою та обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з вилученням паспортного документу.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Так, на стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з’явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув’язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв’язки та будь-які інші зв’язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Небезпека того, що обвинувачений буде чинити перешкоди належному проведенню судового процесу, має підкріплюватися фактичними доказами. (Becciev v. Moldova, § 59).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке, у разі визнання його вини, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, або довічного позбавлення волі. Враховується зокрема, він не має постійного місця роботи, офіційно не працевлаштований.

При цьому на думку суду наявність у обвинуваченого міцних сімейних зв’язків, постійного місця проживання тощо, не можливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, або довічного позбавлення волі, одружений, позитивно характеризується за місцем проживання згідно характеристики, постійного місця роботи не має, є достатні підстави вважати, що він з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити знаряддя вчинення злочину, яке не знайдено, а також незаконно впливати на свідків, місце проживання та анкетні дані йому відомі, чим перешкоджати кримінальному провадженню.

Також враховуючи стан здоров’я підозрюваного, який відповідно до довідки не перебуває на обліку у лікаря психіатра, нарколога, його сімейний та матеріальний стан, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України. У зв’язку з вищевикладеним, суд вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України неможливо, при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиною запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

З огляду на характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 та керуючись правилом п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання з 17 лютого 2018 року з 13 години 00 хвилин до 18 квітня 2018 року до 13 години 00 хвилин включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 18 квітня 2018 року до 13 години 00 хвилин включно.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Т.В.Юрлагіна