Ухвала суду № 72259911, 19.02.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/4360/14-к

Провадження №1-кп/307/17/18

У Х В А Л А

19 лютого 2018 року Тячівський районний суд Закарпатської області, в особі головуючого судді Гримут В.І.

з участю: прокурора Варга І.В.

захисника Коструб В.В.

при секретарі Тиводар В.І.

розглянувши, в відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду знаходиться вказане кримінальне провадження.

У зв'язку з відкладенням судового засідання на інший термін прокурор просить продовжити обвинуваченій строк дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на 60 днів, так як відсутні обставини, які б свідчили про зменшення ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Захисник Коструб В.В. просив відмовити у клопотанні прокурора щодо продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою та обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Обвинувачена ОСОБА_2 підтримала думку захисника.

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися по невідомих суду причинах.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши думку учасників судового розгляду суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити, з наступних підстав.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ст. 177 цього ж кодексу, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що обставини у даному кримінальному провадженні з часу обрання відносно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою змінилися, прокурор не навів жодного з ризиків передбачених ст. 177 КПК України, які б могли стати підставою для продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Виходячи із викладеного суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання обвинуваченої забезпечить виконання покладених на неї процесуальних обов'язків.

Згідно 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0.25 до 2-х розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу

За правилами статті 139 якщо потерпілий, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду. За злісне ухилення від явки свідок, потерпілий несе відповідальність, встановлену законом.

Суд вважає, що за відсутності потерпілих справу розглянути неможливо, а тому на них слід накласти грошове стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 179, 183, 369 КПК України суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_2 відмовити.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_2 змінити із тримання під вартою на особисте зобов'язання.

Покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки: прибувати до суду за першим викликом; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по даній справі; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Відповідно до ч. 3 ст.179 КПК України контроль за виконанням особистого зобов'язання ОСОБА_2 покласти на прокурора.

Накласти на потерпілих - ОСОБА_6, мешканку АДРЕСА_2 та ОСОБА_5, мешканця АДРЕСА_1 грошове стягнення у розмірі по 0.5 розміру одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( по вісімсот вісімдесят одну гривню).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Гримут В.І.