Ухвала суду № 72259863, 15.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/906/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

15.02.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Гошовського Г.М. (головуючий), Стана І.В., Животова Є.Г., з участю секретаря судових засідань Чейпеш С.І. підозрюваного ОСОБА_4, захисника - адвоката Тричинця М.М., прокурора Малицього С.І. розглянув у відкритому судовому засіданні провадження № 11-сс/777/101/2018 за клопотанням про арешт майна тимчасово вилученого у ОСОБА_4, в якому прокурор подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 31.01.2018.

Начальник відділу прокуратури Закарпатської області Малицький С.І. звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене під час огляду автомобіля НОМЕР_1, припаркованого на узбіччі біля будинку № 12 по вул. Миру в м. Рахів: сам автомобіль, купюру 100 доларів США КВ06559522N, 50 доларів США АD80069293А, посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_4.

Клопотання мотивоване тим, що зазначене в ньому майно було вилучено у ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ділове Рахівського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 працюючого на посаді старшого інспектора Рахівського районного відділу з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, затриманого 26.01.2018 після незаконного отримання 150 доларів США, які він вимагав від ОСОБА_7 за надання дозволу на виїзд за межі України, і що є підстави вважати, що воно складається з предметів, які відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України (зберегли на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ).

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 31.01.2018 клопотання задоволено частково: арешт накладено на готівку з двох купюр у 100 і 50 доларів США.

В частині накладення арешту на автомобіль, свідоцтво про його реєстрацію та посвідчення водія клопотання залишено без задоволення. Слідчий суддя вважав, що ці речі не підпадають під критерії, зазначені у ст. 98 та ч.2 ст. 167 КПК України і не можуть слугувати доказами в даному кримінальному провадженні.

Прокурор з ухвалою слідчого судді в частині відмови в накладенні арешту на автомобіль, свідоцтво про його реєстрацію та посвідчення водія не погодився. В апеляційній скарзі просить ухвалу в цій частині скасувати і постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання в повному обсязі. В обґрунтування своєї вимоги вказує, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, що його вина підтверджується здобутими доказами, в тому числі вказаним транспортним засобом, всередині якого ОСОБА_4 вимагав і одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду. Вважає, що автомобіль є знаряддям вчинення злочину, зберіг на собі його сліди, «має важливе значення для встановлення важливих фактів і обставин», а також, що існує необхідність запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Захисник - адвокат Тричинець М.М. подав на апеляційну скаргу заперечення. Зазначає, що апеляційна скарга подана з порушенням строку на апеляційне оскарження, передбаченого ст. 395 КПК України, що правова кваліфікація дій підозрюваного є неправильною, що в апеляційній скарзі не вказано, у чому конкретно полягає цінність автомобіля, як речового доказу. Стверджує, що автомобіль у даному випадку ні ознак майна, яке згідно зі ст. 167 КПК України може бути тимчасово вилучене, ні передбачених ст. 98 цього Кодексу ознак речового доказу не має. На його думку, прокурор не вказав жодного ризику з числа передбачених ч.1 ст. 170 КПК України і жодної підстави вважати, що ОСОБА_4 чи його батько можуть вчинити дії, які таять у собі такі ризики. Зауважує, що в судовому засіданні під час розгляду клопотання слідчим суддею прокурор відмовився від своїх вимог про накладення арешту на посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, тому його апеляційні вимоги в цій частині взагалі безпідставні. Вказує також, що вилучення автомобіля поставило сім'ю ОСОБА_4, в якій є особи похилого віку і малолітня, в скрутне становище. Просить апеляційну скаргу повернути прокуророві або залишити її без задоволення.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст ухвали, доводи апеляційної скарги прокурора, заперечень захисника, пояснення прокурора на підтримання апеляційних вимог тільки в частині накладення арешту на транспортний засіб, заперечення проти них захисника, провів судові дебати, перевірив матеріали провадження, обговорив доводи сторін та вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Згідно з ч.3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. У частині 7 цієї ж статті передбачено, що, якщо закінчення строку, який обчислюється днями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.

Ухвала слідчого судді постановлена 31.01.2018 (а.с.76-77), апеляційна скарга, здана до поштової установи, згідно дати на її штампі, у понеділок - 05.02.2018, отже строк апеляційного оскарження ухвали прокурор не порушив.

Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Частиною другою цієї статті передбачено можливість арешту майна з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, згідно з ч.2 ст. 173 КПК України, окрім іншого, повинен врахувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засу3дженого, третіх осіб.

Як убачається зі змісту клопотання, органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється в тому що всередині цього автомобіля вимагав і одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 150 доларів США.

Встановлені слідчим фактичні обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4, не містять підстав та розумних підозр вважати, що вилучені автомобіль, свідоцтво про його реєстрацію та посвідчення водія є доказами такого кримінального правопорушення. Прокурор не довів, що вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто є матеріальними об'єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Не доведено прокурором і те, що вказані транспортний засіб і документи можуть підлягати спеціальній конфіскації, конфіскації, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також звернуті у відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

З матеріалів провадження: протоколу огляду місця події, показань ОСОБА_4, свідка ОСОБА_7 і повідомлення ОСОБА_4 про підозру, які надані суду в обґрунтування клопотання, не вбачається, що власником автомобіля НОМЕР_1 є саме підозрюваний, а не його батько - також ОСОБА_4, що підозрюваний використовував цей автомобіль інакше ніж в якості транспортного засобу, хоч і під час вчинення дій, кваліфікованих слідчим, як кримінальне правопорушення.

Водночас, враховуючи не спростовані прокурором доводи сторони захисту про те, що вилучення автомобіля поставило сім'ю ОСОБА_4, в якій є особи похилого віку і малолітня, в скрутне становище, немає і підстав вважати, що арешт майна, зазначеного у клопотанні був би розумним і співмірним завданням даного кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 31.01.2018, постановлену за результатами розгляду клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_4, в частині відмови у накладенні арешту на автомобіль НОМЕР_1, посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_4, залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню касаційним порядком не підлягає і виконується прокурором негайно.

Копію ухвали Апеляційного суду надіслати начальнику відділу прокуратури Закарпатської області Малицькому С.І..

Судді: