Постанова № 72257419, 12.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/6677/17 Головуючий у І інстанції Ковальчук Л.М.Провадження № 22-ц/780/115/18 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 18 12.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Мережко М.В, Данілова О.М.,

за участю секретаря Шуляка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про визнання недійсною умови договору застави та скасування нарахованих штрафних санкцій, зобов'язання вчинити дії, -, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання недійсною умови договору застави та скасування нарахованих штрафних санкцій, зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 14 вересня 2012 року він уклав з ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» кредитний договір № 10-Ф/58-2012, відповідно до умов якого банк надав йому кредит у розмірі 137200 грн. для придбання автомобіля.

З метою забезпечення кредитного договору 14 вересня 2012 року між ним та ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» був укладений договір застави, предметом якого став належний йому праві власності автомобіль марки «КІА» модель CERATO, рік випуску 2012, тип - легковий купе - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований в Києво-Святошинському РЕВ ДАІ ГУ МВС України в Київській області 13 вересня 2012 року.

Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 10-Ф/58-2012 від 14 вересня 2012 року він виконав у повному обсязі 23 листопада 2016 року та сплатив необхідні суми, що підтверджується виписками по рахунку, однак предмет застави не був виключений обтяжувачем з Державного реєстру рухомого майна.

Після виконання умов кредитного договору він звернувся до ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» з вимогою припинити обтяження на автомобіль марки «КІА» модель CERATO, реєстраційний номер НОМЕР_1. Однак, у відповідь на його звернення ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» відмовив у задоволенні його вимови, мотивуючи своє рішення тим, що вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна даних по автомобілю «КІА CERATO», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був переданий в заставу ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк», буде можливо лише після сплати штрафних санкцій, що передбачено у п. 4.2. договору застави. Станом на 23 листопада 2016 року розмір штрафних санкцій за несвоєчасне страхування заставного майна склав 58 800 грн.. Штраф був нарахований, оскільки застрахований автомобіль «КІА CERATO», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 було застраховано в неакредитованій банком страховій компанії ТОВ СК «Альфа-Гарант», що суперечило умовам кредитного договору та договору застави.

Просив визнати недійсним п. 4.2. договору застави від 14 вересня 2012 року, скасувати нараховані на підставі п. 4.2. договору штрафні санкції у розмірі 58 000 грн.; зобов'язати ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» подати держателю Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження на автомобіль марки «КІА» модель CERATO, рік випуску 2012, тип - легковий купе - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований в Києво-Святошинському РЕВ ДАІ ГУ МВС України в Київській області 13 вересня 2012 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що п .4.2. договору застави є несправедливим, фактично призводить до подвійної відповідальності, а тому суперечить ст.. 61 Конституції України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», і повинен бути визнаний недійсним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов»язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 вересня 2012 року між ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 10-Ф/58-2012, відповідно до умов п. 1.1 якого банк надав позичальнику кредиту у розмірі 137 200 грн. на придбання автомобіля КІА CERATO», 2012 року випуску.

У відповідності до умов п. п. 1.3.1, 1.4.1 кредитного договору кредит надається з 14 вересня 2012 року по 13 вересня 2019 року. За користування кредитом у межах строку кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 16,20 % річних.

У відповідності до умов п. 2.1. кредитного договору, згідно договору застави (транспортного засобу) від 14 вересня 2012 року, укладеного одночасно з цим договором між банком та ОСОБА_3, у забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, банком приймається у заставу автомобіль, який зазначено у п. 1.2. цього договору.

Так 14 вересня 2012 року між ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір застави (транспортного засобу), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 1699.

Відповідно до умов до умов п. 1.1. договору застави цей договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору № 10-Ф/58-2012 від 14 вересня 2012 року, укладений між заставодержателем та заставодавцем, згідно якого заставодавець зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 13 вересня 2019 року повернути кредит у розмірі 137 200 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строків кредитування, виходячи з 16,20 % річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 21,20 % річних, а також комісії, штрафів, пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договором.

Відповідно до умов п. п. 2.1., 2.2. договору застави предметом застави є автомобіль марки «КІА» модель CERATO, рік випуску 2012, тип - легковий купе - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований в Києво-Святошинському РЕВ ДАІ ГУ МВС України в Київській області 13 вересня 2012 року. Предмет застави належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого Києво-Святошинським РЕВ ДАІ ГУ МВС України в Київській області 13 вересня 2012 року.

Відповідно до умов п. 2.3 договору застави за згодою сторін предмет застави оцінено в сумі 196 000 грн..

Позивач ОСОБА_3 умови кредитного договору № 10-Ф/58-2012 від 14 вересня 2012 року виконав у повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку з 13 вересня 2012 року по 23 листопада 2016 року.

В листопаді 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся із за заявою до ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк», яка зареєстрована за № П-516 від 28 листопада 2016 року, в якій він просив вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження на автомобіль марки «КІА» модель CERATO, рік випуску 2012, тип - легковий купе - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований в Києво-Святошинському РЕВ ДАІ ГУ МВС України в Київській області 13 вересня 2012 року.

У відповідь на вказану заяву за № П-516 від 28 листопада 2016 року ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» повідомив ОСОБА_3 про те, що вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна даних по автомобілю «КІА CERATO», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який переданий заставу АБ «Укргазбанк» буде можливо лише після сплати штрафних санкцій, що передбачені п. 4.2. договору застави.

Встановлено, що станом на 23 листопада 2016 року розмір штрафних санкцій за несвоєчасне страхування заставного майна склав 58 800 грн.. Штраф був нарахований, виходячи з того, що автомобіль був застрахований в неакредитованій банком страховій компанії. В період з 14 вересня 2015 року по 23 листопада 2016 року договори по страхуванню заставного майна до установи банку взагалі не надавались, що може свідчити про не страхування заставного майна.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що доводи ОСОБА_3 не підтверджені належними доказами. Крім того, не доведено, що з тих підстав, на якій він посилається у своїй позовній заяві, пункт 4.2 договору застави від 14 вересня 2012 року може бути визнаний недійсним у відповідності до вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України, також не було доведено, що оспорюваний пункт договору 4.2 договору застави від 14 вересня 2012 року є несправедливим, та таким, що порушує його права як споживача у відповідності до вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими . Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків, недійсності передбачених законом. Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

Колегія суддів, не бере до уваги посилання апелянта на ту обставину, що

положення п. 4.2. договору застави є недійсним, оскільки даний пункт договору застави фактично передбачає нарахування процентів та неустойки, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 550 ЦК України, так як проценти на неустойку не нараховуються, а тому дана умова договору є недійсною.

У відповідності до вимог п. 4.3.6. кредитного договору позичальник зобов'язався одночасно з укладанням цього договору надати до банку укладені у відповідності до вимог банку, у т.ч. внутрішніх нормативних актів банку договір страхування власного життя позичальника/страхувальника від нещасного випадку та договір страхування майна, яке береться в заставу, визначеного в п. 1.2. цього договору, а також надати банку докази сплати страхових платежів, що підтверджують дію страхового покриття за вказаними договорами страхування на строк не менший, ніж один рік.

Відповідно до п. 4.3.7 кредитного договору позичальник зобов'язався вчиняти всі необхідні дії для чинності страхового покриття за договорами страхування, зазначеними у п. 4.3.6 цього договору, зокрема, вчасно вносити всі чергові страхові платежі, сплата яких забезпечувала б дію договору страхування на строк не менший, ніж той в межах якого позичальник виконає всі зобов'язання за цим договором, а будь-яка чергова сплата платежів продовжувала б дію договору страхування не менше, ніж на наступний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, у відповідності до умов виконання умов кредитного договору та договору застави у період з 15 вересня 2013 року до вересня 2014 року та у період з 14 вересня 2015 року по 23 листопада 2016 року не були надані документи, які б підтверджували страхування заставного майна та сплату страхових платежів.

Крім того, твердження позивача ОСОБА_3, що згідно умов п. 4.2 договору застави банк фактично нараховує проценти на неустойку, що суперечить вимогам ст. 550 ЦК України є помилковими, оскільки вказаними умовами договору передбачено, що сторонами погоджено розмір штрафу у разі неналежного виконання п. 3.3.4 договору застави, який становить 1,5 % від заставної вартості предмета застави, визначеної у п. 2.3. цього договору, який збільшується на 0,75 п.п. щомісячно наростаючим підсумком, починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за порушенням (у тому числі враховуючи місяць у якому будуть виконані зобов'язання зі страхування). Тобто в даному випадку позивач дійшов помилкового висновку щодо порушення вимог ст. 550 ЦК України, а саме нарахування відповідачем проценти на неустойку.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, про те, що посилання ОСОБА_3 не підтверджені належними доказами. Крім того, не доведено, що на підставі пункт 4.2 договору застави від 14 вересня 2012 року може бути визнаний недійсним у відповідності до вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України, також не було доведено, що оспорюваний пункт договору 4.2 договору застави від 14 вересня 2012 року є несправедливим та недобросовісним та таким, що порушує його права.

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше 19 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: