Ухвала суду № 72256339, 29.12.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 4-с/359/77/2017

Справа №359/8323/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

“ 29 ” грудня 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О..,

з участю державного виконавця - Шведа Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі Київської області скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовідбанк» на бездіяльність головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2017 до Бориспільського міськрайонного суду надійшла скарга ПАТ «Родовідбанк», в якій просили: - визнати бездіяльність головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП № 48636579 незаконною; - скасувати постанову головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_1 від 29.06.2017 р. про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 48636579 та вирішити питання про продовження виконавчих дій в даному виконавчому провадженні( а.с.1-3).

В обґрунтування зазначили, що 17.07.2015 р. АТ «Родовідбанк» отримав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитним договором та судових витрат по справі № 359/6772/14-ц за позовом АТ «РодовідбБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором. В подальшому АТ «Родовідбанк» звернувся до Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області з заявою про відкриття виконавчого провадження. Однак, 18.09.2017 року АТ «Родовідбанк» отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017, винесену головним державним виконавцем Бориспільського МВДВС ГТУЮ у Київській області Швед Р.М. у виконавчому провадженні ВП № 48636579. Як зазначено у постанові, повернення виконавчого документу стягувачу здійснено на підставі п.2,7 ч.1 ст. 37 ЗУ № Про виконавче провадження», так як за боржником рухоме та нерухоме майно не зареєстровано.

ПАТ «Родовідбанк» не погоджується з зазначеною постановою, оскільки вона є неправомірною та грубо порушує норми чинного законодавства. Головний державний виконавець поверхово підійшов до виконання своїх обов’язків, не скористався жодним із прав наданих йому Законом України «Про виконавче провадження», для виконання рішення, що свідчить про те, що виконавчі дії не проведені належним чином у повному об’ємі. З зазначених підстав і звернулися до суду із скаргою.

Крім того, зазначили, що постанову головного державного виконавця банк отримав лише 18.09.2017 року, останнім днем строку на оскарження є 28.09.2017 року, а тому вважають, що строк на оскарження ними не пропущений.

У судове засідання заявник не з’явився, на адресу суду надійшла заява представника ПАТ «Родовідбанк» (а.с.25) проводити судовий розгляд без участі представника скаржника на підставі поданої скарги та додатків, що долучені до неї, вимоги скарги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити.

Головний державний виконавець Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував щодо скарги та просив в її задоволенні відмовити. Вважає також, що є підстави для залишення скарги без розгляду, оскільки строк на оскарження постанови слід рахувати від дати її винесення, і клопотання про поновлення строку на оскарження не заявлено.

Боржник ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У відповідності до ч.2 ст. 450 ЦПК України, неявка осіб, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Дослідивши письмові матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, заслухавши пояснення головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області, суд дійшов висновку про задоволення скарги з наступних підстав.

Відповідно до відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України». Обов'язковість рішень суду є також однією з основних засад судочинства в Україні (п. 9 ч. 3ст. 129 Конституції України).

Наведене означає, що після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, воно підлягає обов'язковому виконанню сторонами справи, які, виходячи із суті такого рішення, зазвичай набувають процесуального статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником - вчиняються дії щодо його примусового виконання у спосіб та в порядку, що визначені, зокрема Законом України «Про виконавче провадження».

Забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Згідно ч.1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, 17 липня 2015 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист№ 359/6772/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовідбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 29528,51 дол. США, пеню в сумі 100 000грн. та 27 509,85 грн. 3% річних, а також витрати на оплату судового збору у розмірі 3654 грн.00 коп., у цивільній справі № 2/359/1934/2014, 359/6772/14-ц, за позовом ПАТ «Родовідбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (а.с.4,5)

07.09.2015 року державним виконавцем ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48636579 (а.с. 39-на звороті).

29.06.2017 року постановою головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_1 виконавчий лист № 2/359/1973 виданий 17.07.2015 повернуто стягувачеві, на підставі п.2,7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: встановлено про відсутність майна, що належить боржнику та на яке не може бути звернено стягнення; згідно довідок державної фіскальної служби та Пенсійного фонду України відсутня інформація про місце роботи боржника; транспортний засіб, оголошений в розшук не розшукано протягом року з дня оголошення 22.04.2016 (а.с.7,8).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.5,7 ст.26 вказаного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Згідно ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Однак, визначені заходи примусового виконання рішень не є вичерпними. Ними можуть бути також інші заходи в залежності від застосованих у рішенні заходів захисту цивільних прав, передбачених ЦК України, іншими законами України. Ці заходи свідчать, що об’єктом стягнення в основному виступає майно боржника.

В силу вимог п.3 ч.3 ст.18 Закону виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, що також можуть бути використано для розшуку майна.

Положення ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» містить чіткий перелік підстав з яких можливе повернення виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження.

Так, на підставі п.2,7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: -у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; -. боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що державним виконавцем не в повній мірі дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема державний виконавець зобов’язаний був вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено та своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії, здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».

У відповідності до ст.. 36 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника. Розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов’язковою для виконання поліцією.

На час розгляду у суді скарги на бездіяльність головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області ОСОБА_1 рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.12.2014 року не виконано, оскільки відсутнє будь-яке документальне підтвердження фактичного виконання прийнятого судом рішення про стягнення заборгованості.

Крім цього, як вбачається з матеріалів скарги та матеріалів виконавчого провадження, будь-яких виконавчих дій, спрямованих на забезпечення виконання виконавчого листа № 2/359/1934/2014, 359/6772/14-ц, виданого 17.07.2015 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, здійснено не було, зокрема, з Акту державного виконавця від 23.03.2017 року вбачається, що опис майна відповідача державним виконавцем здійснено не було (а.с.51).

При цьому суд звертає увагу, що докази того, був повідомлений про проведення опису, у виконавчому провадженні відсутні. Крім того, як визнано, державним виконавцем, акт складений, тому що фактично потрапити до помешкання квартири за місцем проживання відповідача 23.03.2017 не вдалось. Повторний вихід за місцем проживання відповідача державним виконавцем не здійснювався. Відповідні докази в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що головним державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області ОСОБА_1 не використано в повній мірі ті права та обов’язки, які передбачені ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», що забезпечили б в повній мірі примусове виконання рішення.

Згідно вимог ч.2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення( поновити порушене право заявника).

Крім того, згідно статті 453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, оскільки у головного державного виконавця не було підстав для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, тому бездіяльність державного виконавця слід визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 449 Цивільного процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свобод.

Як встановлено, постанову про повернення виконавчого документу ПАТ «Родовідбанк» отримав 18.09.2017 року (а.с.6, 9). 27.09.2017 року поштовим відправленням направлено скаргу (а.с.11), яка надійшла до суду 02.10.2017 року. Отже, строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця відповідно до ст. 449 ЦПК України не пропущений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 259-261, 353-355, 450-451, Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №48636579.

Скасувати постанову головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_1 від 29.06.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП №48636579 та зобов’язати державного виконавця продовжити виконавчі дії в даному виконавчому провадженні, про виконання ухвали повідомити суд у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

На ухвалу суду може бути подана апеляція безпосередньо до апеляційного суду Київської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: І.В.Муранова-Лесів