Постанова № 72252757, 13.02.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2018р. справа № 913/190/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників: від позивача: ОСОБА_5, адвокатвід відповідача не з»явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» м.Київна ухвалу господарського суду Луганської області від09.01.2018р. (повний текст складено та підписано 09.01.2018р.) схвалене у м. Харківпо справі№913/190/17 (суддя Ворожцов А.Г.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» м.Київдо відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м.Сєвєродонецьк, Луганська областьпростягнення 49 304 352,67 грн.

В С Т А Н О В И В:

08.12.2017р. до господарського суду Луганської області звернулось Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» м. Сєвєродонецьк, Луганська область із заявою про надання розстрочки виконання судового рішення, в якій заявлено вимогу про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017 у справі №913/190/17 у загальній сумі боргу 2807052,15 грн. строком на 10 (десять) років, з 01.12.2017р. по 01.11.2027р., відповідно наданого графіку погашення заборгованості (т.9, а.с.2-8).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2018 у даній справі заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації про надання розстрочки виконання рішення суду у справі № 913/190/17 задоволено частково.

Надано розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017 у справі № 913/190/17 про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ, боргу у сумі 2387088,23 грн. за послуги транспортування природного газу, 3% річних в сумі 84970,55 грн., втрати від інфляції в сумі 321313,37 грн., загалом – 2793372,15 грн. строком на 1 (один) рік з моменту набрання чинності цієї ухвали зі сплатою 232 781,01 грн. щомісяця.

У задоволенні вимоги про розстрочення виконання судового рішення в частині сплати судового збору у сумі 13680,00 грн. відмовлено (т.9, а.с.126-128).

В обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції, погодившись з доводами заявника щодо підстав та наслідків проведення АТО на території Луганської області, за умов існування яких останній не має можливості здійснювати в повній мірі свою діяльність, виконувати та відповідати за своїми зобов»язаннями щодо оплати коштів на користь ПАТ «Укртрансгаз» за договором про транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011р. № 1109011156/П28, дійшов висновку про неможливість виконання судового рішення через надзвичайні події, що є обставинами непереборної сили внаслідок проведення АТО на території Луганської області та підтверджені сертифікатом ТПП.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» м. Київ, звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Луганської області від 09.01.2018р. у справі № 913/190/17, в якій стверджує, що ухвала в частині надання розстрочки виконання рішення прийнята з неправильним застосуванням норм процесуального права, у зв»язку з чим підлягає скасуванню частково та просить скасувати дану ухвалу в частині надання розстрочки виконання рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017р. у справі № 913/190/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» у задоволені вимог про надання розстрочення виконання рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017р. у даній справі, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача (т.9, а.с.134-139).

В обґрунтування поданої скарги, позивач вказує на те, що при вирішенні питання щодо надання розстрочки виконання рішення судом були враховані обставини, на які в своїй заяві посилався боржник, однак доводи стягувача судом враховані не були, а саме:

- щодо того, що підприємство організує свою господарську діяльність на власний ризик, що, як наслідок, покладає на останнє тягар несприятливих наслідків такої діяльності, виходячи з приписів ст. 42 ГК України;

- посилаючись на визначення поняття «форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)», передбачені ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та приписи ст. 20 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а також умови договору щодо звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання обов»язків за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин), апелянт вважає, що вказані боржником обставини надавали йому право звільнення від відповідальності за порушення таких зобов»язань (але не від звільнення від виконання самих зобов»язань), проте відповідач не надав підтвердження (повідомлення) про обставини форс-мажору в строк до чотирнадцяти днів з дати їх виникнення відповідно до законодавства та умов договору;

- підприємство ПАТ «Укртрансгаз» здійснює суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню суб»єктів господарювання та соціальної сфери України природним газом; в рамках міжнародних угод, укладених між ПАТ «Укртрансгаз» та іноземними банками з метою модернізації газотранспортної системи України та впровадження сучасних технологій, позивачем були залучені необхідні кредитні ресурси, а станом на 20.12.2017р. заборгованість ПАТ «Укртрансгаз» за залученими кредитами від банківських установ складає 250 000 000 грн. і 31 091 181,68 Євро.

Враховуючи наведене, скаржник вважає, що подальше невиконання відповідачем рішення по справі № 913/190/17 може привести до таких негативних наслідків, як вилучення грошових коштів з господарського обігу, виникнення дефіциту оборотних активів; зниження ділової активності підприємства; неможливість здійснення своєчасних розрахунків за поточними господарськими операціями; суттєве погіршення фінансово-економічного положення позивача.

Апелянт також посилається на рішення Європейського суду з прав людини, зокрема на Рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі «Півень проти України», де судом зазначено, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов»язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Крім того, скаржник звертає увагу суду на помилкове застосування судом першої інстанції положень частини п»ятої статті 331 ГПК України, якою передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, Враховуючи, що ухвалення судового рішення, щодо виконання якого розглядається можливість надання розстрочки відбулось 15.05.2017р., тобто термін, до якого може бути надана розстрочка виконання цього рішення відповідно до вимог ч. 5 ст. 331 ГПК України, не може бути пізніше 15.05.2018р.

02.02.2018р. через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду від 09.01.2018р. по даній справі без змін (т.9, а.с.148-157).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2018р. по справі №193/190/17 відкрите апеляційне провадження (головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф .) за апеляційною скаргою ПАТ «Укртрансгаз» м.Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 09.01.2018р. у справі № 913/190/17. Ухвалою від 05.02.2018р. розгляд апеляційної скарги призначено на 13.02.2018р. об 10-15год.

12.02.2018р. від відповідача надійшло клопотання про відкладання розгляду справи на пізніший термін з посиланням на поважні причини, яке колегією суддів розглянуто, залучено до матеріалів справи та відхилено.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв»язку з перебуванням судді- члена колегії ОСОБА_6 у відпустці, визначений наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О. судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та було складено протокол судового засідання.

Апелянт у судове засідання з"явився, наполягав на задоволенні апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався, надіслав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись вказаною нормою, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов"язковою.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст. 269 ГПК України).

Заслухавши представника апелянта, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.05.2017 у справі № 913/190/17 позов ПАТ “Укртрансгаз” до ПАТ “Луганськгаз” про стягнення 49 304 352,67 грн. задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто борг в сумі 2387088,23 грн. за послуги транспортування природного газу, 3% річних в сумі 84970,55 грн., втрати від інфляції в сумі 321313,37 грн., а також витрати на судовий збір в сумі 13680,00 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2017 апеляційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017 року у справі № 913/190/17 задоволено частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017 року у справі № 913/190/17 змінено частково щодо суми основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Абзац перший резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017 року у справі № 913/190/17 залишено без змін.

Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017 року у справі № 913/190/17 викладно в такій редакції:

“Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Гагаріна, 87, ідентифікаційний код 05451150, на користь Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз”, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801, борг в сумі 31 243 813, 33грн. за послуги транспортування природного газу, три проценти річних в сумі 1 334 542,93 грн., втрати від інфляції в сумі 9 351 873,52 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 204 104,80 грн.”.

В іншій частині позову відмовлено.

Абзац третій резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017 року у справі № 913/190/17 виключено.

На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду господарським судом Луганської області видано наказ № 913/190/17 від 15.08.2017, який було пред’явлено стягувачем для виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2017 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у даній справі скасовано. Рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017 у даній справі залишено в силі.

08 грудня 2017 року до господарського суду Луганської області звернувся боржник (відповідач у справі), ПАТ “Луганськгаз”, із заявою № 01-02-43/2380 від 05.12.2017 про розстрочку виконання рішення суду, в якій заявлено вимогу про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017 у справі № 913/190/17 у загальній сумі боргу 2807052,15 грн., строком на 10 (десять) років, з 01.12.2017 по 01.11.2027, відповідно наданого графіку погашення заборгованості.

Доводи боржника обґрунтовані з посиланням на проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької та Луганської областей, яка розпочалась відповідно до Указу Президента України № 405/2014 Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 13.04.14 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", Наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 р. № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області (без виключень) полягають у наявності обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання судового рішення.

Стягувач, ПАТ "Укртрансгаз", з посиланням на ч. 4 ст. 331 ГПК України, рішення ЄСПЧ від 20.06.2004 у справі "Півень проти України", від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" тощо заперечує щодо надання боржнику розстрочки, про що виклав у листі від 29.12.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення не допускається.

Окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання (п.24 ч. 1 ст. 255 ГПК України).

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч.1 ст. 271 ГПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 273 ГПК апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Спірні правовідносини регулюються нормами Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VШ, що набрав чинності з 15.12.2017р.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України в редакції Закону України №1401-VШ від 02.06.2016р. судове рішення є обов»язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов»язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об»єднаннями на всій території України.

Згідно приписів ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч.1).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК).

Частиною 4 цієї статті встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ч. 5 ст. 331 ГПК розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи – боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Такі висновки Конституційного Суду України містяться в мотивувальній частині рішення від 26.06.2013р. у справі № 1-7/2013.

Згідно п.7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (із змінами та доповненнями), розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Як вказано у п. 7.2 вказаної Постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Так, боржник в обгрунтування надання розстрочки виконання рішення послався на знаходження підприємства в зоні проведення АТО, позбавлення права володіння та користування майном, яке перебуває у його власності та господарському віданні, неспроможністю виконувати значну частину своїх зобов»язань у зв»язку із наявністю форс-мажорних обставин та тяжкий фінансовий стан.

На підтвердження цих обставин, викладених в заяві про надання розстрочки виконання судового рішення відповідач надав належним чином засвідчені копії Балансу (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2017р., Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2017 року, Звіт про рух грошових коштів (з прямим методом) за 9 місяців 2017р. та Звіт про власний капітал за 9 місяців 2017р. (т.9, а.с.22-25), Сертифікат Торгово-промислової палати України № 662 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 26.09.2014р., яким засвідчено обставини непереборної сили, які унеможливлюють здійснення господарської діяльності боржника, в т.ч. виконання зобов»язань Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011156/П28 від 28.09.2011р., укладеного з Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (т.9, а.с.26), а також матеріали щодо перегляду тарифів на постачання та розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ за 2014-2016рр. (т.9, а.с.29-70)

Заперечуючи проти задоволення заяви ПАТ «Луганськгаз» про розстрочку виконання судового рішення, стягувач зазначає, що ПАТ «Укртрансгаз» здійснює суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню суб»єктів господарювання та соціальної сфери України природним газом. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. № 83 ПАТ «Укртрансгаз» включено до переліку об»єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Належне функціонування нафтогазової галузі України є головною умовою забезпечення енергетичної безпеки України, що й підкреслює загальнодержавне значення галузі і необхідності суворого дотримання законодавства при вирішенні її проблемних питань та захисті її інтересів.

В рамках міжнародних угод, укладених між ПАТ «Укртрансгаз» та іноземними банками з метою модернізації газотранспортної системи України та впровадження сучасних технологій, позивачем були залучені необхідні кредитні ресурси, що підтверджено наданою інформацією щодо плану погашення заборгованості за кредитними угодами станом на 20.12.2017р. (т.9, а.с.116).

Наразі, невиконання боржником своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором негативно відображується і на господарській діяльності стягувача, а відстрочення виконання рішення суду суттєво зачіпає інтереси стягувача, оскільки здійснення розрахунків з контрагентами, обов'язок зі сплати обов'язкових зборів, а також своєчасної виплати заробітної плати працівникам є однаковим як для боржника, так і для стягувача.

При цьому слід зазначити, що як боржник так і стягувач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. До того ж, ані нормами чинного законодавства, ані умовами укладеного договору не передбачено звільнення від відповідальності у зв'язку з невиконанням державою взятих на себе зобов'язань зі сплати замовлених послуг за бюджетні кошти.

Слід зазначити, що тяжка економічна ситуація в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить до висновку про наявність виключних обставин, які унеможливлюють своєчасне виконання рішення господарського суду ПАТ «Луганськгаз», зокрема, втрата та пошкодження майна підприємства внаслідок бойових дій, здійснення антитерористичної операції на території, яку обслуговує відповідач, а також скрутний фінансовий стан боржника. При цьому, необхідно враховувати, що подальше невиконання відповідачем рішення по справі № 913/190/17 може привести для стягувача до таких негативних наслідків, як вилучення грошових коштів з господарського обігу, виникнення дефіциту оборотних активів; неможливість здійснення своєчасних розрахунків за поточними господарськими операціями; суттєве погіршення фінансово-економічного положення позивача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про надання розстрочки виконання судового рішення у справі № 913/190/17, проте вважає, що судом було допущено неправильне застосування ч.5 ст. 331 ГПК України.

Виходячи з приписів ч. 5 ст. 331 ГПК України, якою передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, колегія суддів дійшла висновку про зміну оскаржуваної ухвали в цій частині, оскільки вважає, що ухвалення судового рішення, щодо виконання якого розглядається можливість надання розстрочки відбулось 15.05.2017р., тобто термін, до якого може бути надана розстрочка виконання цього рішення відповідно до вимог зазначеної статті, не може бути пізніше 15.05.2018р.

Крім того, суд першої інстанції, відмовив у задоволені вимоги про розстрочення виконання судового рішення в частині сплати судового збору у розмірі 13680 грн., з чим колегія суддів не погоджується з наступного.

З Програми «Діловодство суду» вбачається, що господарським судом Луганської області 22 грудня 2017 року на примусове виконання постанови ВГСУ від 29.11.2017р. та рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017р. був виданий наказ у справі № 913/190/17, зміст якого повністю відповідає резолютивній частині рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017р. у даній справі та передбачає: стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» борг у сумі 2 387 088,23 грн., за послуги транспортування природного газу, три проценти річних у сумі 84 970,55 грн, витрати від інфляції в сумі 321 313,37 грн., витрати на судовий збір у сумі 13680 грн.

Сума судового збору у розмірі 13680 грн. була включена заявником у графік погашення заборгованості по вказаній справі.

Колегія суддів вважає, що за змістом ст. 331 ГПК України господарський суд не позбавлений права в порядку, передбаченому цією статтею, вирішити питання про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення, зокрема і в тій частині, що стосується стягнення сум судового збору.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувана ухвала повинна бути змінена в мотивувальній та резолютивній частині за мотивами, викладеними в даній постанові.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 254, 255, 270, 271, 273, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» м. Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 09.01.2018р. у справі №913/190/17 задовольнити частково.

Абзац перший резолютивної частини ухвали господарського суду Луганської області від 09.01.2018р. у справі №913/190/17 залишити без змін.

Абзац другий резолютивної частини ухвали господарського суду Луганської області від 09.01.2018р. у справі №913/190/17 змінити та викласти в наступній редакції:

«Надати розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017р. у справі № 913/190/17 про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Гагаріна, 87, код 05451150, на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801, боргу у сумі 2 387 088,23 грн. за послуги транспортування природного газу, 3% річних в сумі 84 970,55 грн., втрати від інфляції в сумі 321 313,37 грн., витрат судового збору у сумі 13680 грн., загалом 2 807 052,15 грн., строком до 15.05.2018р. зі сплатою 935 684,05 грн. щомісяця».

Абзац третій резолютивної частини ухвали господарського суду Луганської області від 09.01.2018р. у справі №913/190/17 виключити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 881 грн.

Господарському суду Луганської області видати наказ відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови буде складено та підписано впродовж п»яти днів.

Головуючий О.О. Радіонова

Судді: О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.: 1. Позивачу;1. Відповідачу; 1 т/о;. 1 у справу; 1. ДАГС; 1. ГСДО