Ухвала суду № 72252264, 16.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

"16" лютого 2018 р. Справа № 914/2507/17

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд, в особі:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

розглянув апеляційну скаргу Старосамбірського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області за № 645/09 від 09.02.2018

на рішення господарського суду Львівської області від 15.01.2018, суддя: Манюк П.Т., м.Львів, повний текст рішення – 22.01.2018,

за позовом Старосамбірського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, м. Старий Самбір, Львівська обл.,

до відповідача ОСОБА_1 сільська рада Турківського району Львівської області, с. Ільник, Турківський район, Львівська обл.

про стягнення заборгованості в сумі 143 213,81 грн.,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2018 до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Старосамбірського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області за № 645/09 від 09.02.2018, на рішення господарського суду Львівської області від 15.01.2018 у справі №914/2507/17.

За вимогами ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Частиною другою статті 123 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Судом встановлено, що позов подано до суду першої інстанції 06.12.2017, однак в силу п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016), Старосамбірське об’єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області було звільнене від сплати судового збору за розгляд справи в судах усіх інстанцій.

Виходячи зі положень нової редакції ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону № 2229-VIII від 07.12.2017) апелянт не належить до категорії суб’єктів, які користуються пільгами щодо сплати судового збору.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України, у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, а тому ціною даного позову є 143213,81 грн. (вбачається з рішення господарського суду Львівської області від 15.01.2018 у справі №914/2507/17).

Зокрема, у відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону № 2037-VIII від 17.05.2017, чинній на момент подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом першим частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону № 2037-VIII від 17.05.2017, чинній на момент подання позову) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, виходячи з вищезазначених норм законодавства, апелянтом за подання апеляційної скарги мало бути сплачено 2400,00 грн. судового збору 3 222,31 грн. (143 213,81 грн. * 1,5% * 150%), натомість останнім судового збору не сплачено та подано клопотання про звільнення від сплати судового збору № 644/06 від 09.02.2018.

Дане клопотання апелянт мотивує ч. 9 ст. 129 ГПК України, зазначаючи, що оскільки вказаний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а тому наявні підстави для звільнення Старосамбірського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Також, скаржник зазначає, що неспроможність сплати судового збору зумовлена відсутністю бюджетних асигнувань для здійснення відповідних проплат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних, виняткових обставин, які визначені законом. Зазначена норма закону передбачає право, а не обов'язок суду відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору. Отже, чинне процесуальне законодавство України надає судам дискреційні повноваження вирішувати питання про звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд, розглядаючи клопотання заявника щодо звільнення від сплати судового збору, повинен оцінити наявність визначених законом підстав для звільнення від сплати судового збору, фінансову спроможність заявника сплатити суми судового збору в повній або частковій мірі; наявність дій, які реально спрямовані на сплату судового збору; наявність розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Клопотання про звільнення від сплати судового збору може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження наявності обставин, визначених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», які перешкоджають сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Згідно зі ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Отже, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення від сплати судового збору призведе до порушення вказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Конституційний Суд у рішенні від 28.11.2013 N 12-рп/2013 звертав увагу на те, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, не визнають саму по собі необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Крім того, згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до практики ЄСПЛ в деяких справах, особливо в тих, де обмеження, про які йдеться, стосувалися умов прийнятності апеляції, або в тих, де інтереси правосуддя вимагали, щоб заявник у зв'язку зі своєю апеляцією надавав гарантію сплати судових витрат, понесених іншою стороною, на "доступ особи до суду" можуть бути накладені різноманітні обмеження, включно з фінансовими (рішення від 19.12.1997 року у справі "ОСОБА_2 де ла Торре проти Іспанії"; рішення від 13.07.1995 року у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства").

У справі "Креуз проти Польщі" ЄСПЛ зазначив, що ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. ЄСПЛ вважає, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 28.10.1998 року у справі "Ейрі проти Ірландії").

Отже, за практикою ЄСПЛ вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (див. рішення від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі"). Також ЄСПЛ підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", рішення суду від 28.11.2006 року у справі "Апостол проти Грузії"). При цьому, ЄСПЛ в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії".

В рішеннях ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "ОСОБА_3 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що у законодавчому порядку не встановлені будь які пільги при оплаті судового збору для бюджетних установ на тій підставі, що такі фінансуються з бюджету, відтак, сам статус скаржника як бюджетного органу не може бути об'єктивною підставою для звільнення від сплати судового збору.

Отже, посилання апелянта на відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору не є достатньою підставою для звільнення від його сплати у розумінні ст. 8 Закону України "Про судовий збір". Враховуючи те, що судом не встановлено виключних обставин, встановлених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», які перешкоджають сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі, а апелянтом до клопотання про звільнення від сплати судового збору не додано жодних доказів на підтвердження наявності таких обставин, апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Отже, апеляційна скарга подана з порушенням вимог встановлених статтею 258 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Отже, апеляційним судом встановлено недотримання апелянтом положень п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, що тягне за собою наслідок у вигляді залишення апеляційної скарги без руху в силу застосування ч. 1 ст. 174 ГПК України.

Виходячи з наведеного, апеляційну скаргу слід залишити без руху з підстав визначених в ч. 2 ст. 260 ГПК України та надати строк для усунення згаданих вище недоліків, шляхом сплати судового збору в розмірі 3 222,31 грн. за подання апеляційної скарги та подання суду належних доказів такої сплати й зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України на розрахунковий рахунок 31216206782006 , отримувач коштів: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620 , код банку отримувача: 825014 , банк отримувача: ГУДКСУ у Львівській області, код класифікації доходу бюджету: 22030101, призначення платежу: *;101;(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Львівський апеляційний господарський суд.

Відповідно до ч. 6 ст. 260 ГПК України, питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п’яти днів з дня надходження апеляційної скарги.

Керуючись статтями 172, 174, 234, 256, 258, 259, 260, Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

залишити без руху апеляційну скаргу Старосамбірського обєднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області за № 645/09 від 09.02.2018, на рішення господарського суду Львівської області від 15.01.2018 у справі №914/2507/17.

Скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору в розмірі 3 222,31 грн. за подання апеляційної скарги, подання суду належних доказів сплати й зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 3 222,31 грн.

Встановити строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий (суддя-доповідач) С.М. Бойко

Дата підписання ухвали 16.02.2018.