Постанова № 72252249, 15.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1135/18 Справа № 200/25893/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за жилого-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И Л А:

04 грудня 2015 року ТОВ «Новобудова» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Уточнивши свої позовні вимоги просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з липня 2008 року по травень 2016 року включно, у розмірі 41213 грн. 28 коп. Також, просило стягнути з Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн. (а.с.1-3, 28-29).

Заочним рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2017 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06 червня 2017 року позовні вимоги ТОВ «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новобудова» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 41213 грн. 28 коп., судовий збір в розмірі 1218 грн., а всього - 42591 грн. 28 коп. (а.с.41-42, 67).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовною заявою ТОВ «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - залишено без задоволення (а.с.109).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив, скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі (а.с.116-119).

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги посилався на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема зазначив, що справа розглянута з порушенням правил підсудності, відповідача в судове засідання не викликали у зв'язку з чим він позбавлений був можливості заявити про застосування наслідків спливу позовної давності.

Також зазначив, що рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України (чинного на час постановлення рішення), а доводи і розрахунки носять суперечливий характер.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням правління АТ ХК «Київміськбуд» №149/0/5-07 від 07.12.2007 року житловий комплекс за адресою: АДРЕСА_2 був переданий ТОВ «НОВОБУДОВА» для експлуатації та обслуговування (а.с.5).

Розпорядженням Голосіївського РДА у м. Києві від 31.03.2008 року № 456 АДРЕСА_2 присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_3, експлуатуючу організацію - ТОВ «НОВОБУДОВА» зобов'язано прийняти на обслуговування житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.6).

10.08.2007 року між АТ ХК «Київміськбуд» та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №16-518/в320. За вказаним договором відповідач придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9-11).

Відповідач не сплачує житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з липня 2008 року по травень 2016 року у розмірі 41213 грн. 28 коп., відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.30-31).

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 332 ЦК України, п. 1, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виходив із їх законності та обґрунтованості.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Визначаючи підсудність справи, суд першої інстанції відкриваючи провадження у справі виходив із того, що позов пред'явлено за місцем знаходження відповідача, що підтверджено відомостями наданими адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Дніпропетровській області (а.с.22,23).

Згідно з ч.8 ст.110 ЦПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2014 року вирішувалося питання щодо підсудності зазначеного позову, відповідно до висновку суду апеляційної інстанції, спір між сторонами виник з приводу невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати житлово-комунальних послуг, а тому підсудність даного позову визначається за правилами встановленими ч.8 ст.110 ЦПК України (а.с.57-59).

Проте, колегія суддів звертає увагу Апелянта, що положення ст.. 110 ЦПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), встановлює право позивача на вибір між судами пред'явити позов, а не обов'язок.

Доводи відповідачів про те, що між сторонами не укладений договір про надання житлово-комунальних послуг, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на те, що відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для відмови у стягненні заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем. Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що йому не надаються житлово-комунальні послуги.

До відзиву на апеляційну скаргу, ТОВ «Новобудова» надало договір на постачання електричної енергії №3218017 від 02.12.2004 р. з додатком № 6А - розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін та додатковою угодою від 01 жовтня 2008 року; підрядний договір № 1/11 на технічне обслуговування систем диспетчеризації від 01.02.2011 року з додатками № 29 34; договір № 58/П про надання послуг від 05.08.2014 р.; договір № 1 про надання послуг від 01.04.2010 року; договір № 01/04-09 від 01.04.2009 року про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ); договір № 04967/5-06 від 26.09.2004 року на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі з додатковою угодою № 2 від 01.04.2015 р.; договір на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів № 28/11 від 20.01.2011 року; договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5500037 від 06.10.2008 року з додатками 1, 2, 2а, 6.

Враховуючи неможливість подання зазначених документів до суду першої інстанції, що підтверджено відповідними заявами, доданими до відзиву, колегія суддів приймає їх до уваги, відповідно до положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України.

Як вбачається з розрахунку заборгованості доданого до позовної заяви та розрахунку, який доданий до заяви про збільшення позовних вимог Відповідачу, відповідно до вимог чинного законодавства надаються послуги та нараховується плата за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій (далі -утримання будинку) та послуги з централізованого опалення (далі - ЦО).

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 319, 322, 360, 382 ЦК України встановлено обов'язок власника утримувати майно, що йому належить та брати участь у утримання спільного майна багатоквартирного будинку. Відповідно до ст. 151 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності квартиру, зобов'язані утримувати придомову територію.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку зобов'язаний забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку шляхом оплати всіх витрат експлуатуючій організації, відповідно до затвердженого тарифу на утримання будинку.

Щодо надання послуг та нарахування плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

До 2009 року діяв єдиний тариф для всіх будинків міста Києва в розмірі 1,10 грн. (затверджений Розпорядженням КМДА від 19.05.2000 року, з наступними змінами та доповненнями). В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 затверджений Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який застосовувався до прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», якою затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Порядок), та згідно з якою втратила чинність постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529. Даними постановами Кабінету Міністрів, у різний час встановлений мінімальний перелік послуг з утримання будинку та прибудинкової території, які повинні надаватися в будинку для утримання його в належному санітарно-технічному стані. Згідно з вказаними постановами Кабінету Міністрів калькуляційною одиницею при нарахуванні плати за означені послуги є 1 кв.м загальної площі квартир.

Тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, розраховано на підставі мінімального переліку послуг, необхідних для забезпечення належного санітарно - гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків та прибудинкових територій, виходячи з фактичних об'ємів робіт по обслуговуванню окремо взятого будинку за механізмом, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №529, в подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869. Тарифи на послуги пройшли погодження в Головному управлінні з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації та затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Враховуючи вищевикладене, розрахунок вартості послуг з утримання для квартири №96 виглядає наступним чином:

3,45 грн. (тариф на послугу) * 96,60 кв. м. (загальна площа квартири) = 333,27 грн., що відповідає розрахунку, який доданий до відзиву на апеляційну скаргу.

Щодо надання послуг та нарахування плати за центральне опалення.

Будинок обладнаний загальнобудинковим теплолічильником. До 01 березня 2015 року постачання теплової енергії до Будинку здійснювалось на підставі договору на теплопостачання, укладеного між ТОВ «НОВОБУДОВА» та ПАТ «КИЇВЕНЕРГО».

Відповідно до п. 5 Порядку надання послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.07.2005, № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (далі - Правила) послуги з централізованого опалення надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у разі виникнення аварій) та у міжопалювальний сезон. Згідно наказу Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005р. №76 система центрального опалення в опалювальний період повинна працювати безперебійно і забезпечувати нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку.

З зазначеного вбачається, що Відповідачу правомірно нараховувалися кошти за центральне опалення.

Щомісячно в опалювальний період кількість теплової енергії (Гкал) визначається за показами загальнобудинкового комерційного приладу обліку теплової енергії та згідно п.12 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 та розподіляється пропорційно опалюваній площі квартир будинку. Вартість теплової енергії на опалення визначається за тарифами, затвердженими в установленому порядку.

З 01 березня 2015 року на виконання Закону №1198 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» Виконавцем послуг з теплопостачання у Будинку є ПАТ «КИЇВЕНЕРГО». Споживачами укладено прямі договори з Виконавцем, рахунки формує Виконавець та сплачуються вони напряму в ПАТ «КИЇВЕНЕРГО».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги надаються безперебійно. Факт не надання або неналежного надання житлово-комунальних послуг підтверджується актом-претензією, який оформлений, відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Звільнення від сплати за централізоване опалення, а також утримання будинку та прибудинкової території у разі відсутності власника квартири та членів його сім'ї законодавством не передбачено, оскільки виробники послуги з централізованого опалення несуть витрати по забезпеченню нормативної температури повітря у приміщенні, а житлово-експлуатаційні підприємства несуть витрати на утримання будинку та прибудинкової території, спрямовані на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження жилих будівель та технічного обладнання у належному санітарному стані незалежно від факту проживания у квартирі споживачів.

Крім того, апелянт не надав жодних доказів не проживання в зазначеній квартирі, а також те, що Позивач чинить йому перешкоди в доступі до приміщення.

Враховуюче зазначене суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Проте, при перегляді заочного рішення суд першої інстанції не звернув уваги на заявлене в заяві про перегляд заочного рішення клопотання про застосування передбаченого ст. 257 ЦК України трьохрічного строку позовної давності до заявлених вимог про стягнення заборгованості (а.с.99).

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду в грудні 2015 року, таким чином, з урахуванням визначеного законом строку позовної давності стягненню підлягає заборгованість за період з 04.12.2012. В частині вимог ТОВ «Новобудова» про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги за період із липня 2008 по 04 грудня 2012 слід відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності на звернення до суду із зазначеними вимогами.

Визначаючи розмір заборгованості колегія суддів, враховує, що позивачем нарахована, а відповідачами не оплачена плата за комунальні послуги за період з грудня 2012 року по травень 2016 року (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог), у зв'язку з чим сума заборгованості складає 20607 грн. 64 коп.

З огляду на викладене, судова колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду зменшивши суму стягнення з 41213 грн. 28 коп. до 20607 грн. 64 коп.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 206 грн. 07 коп., що пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2017 року - змінити, зменшивши суму заборгованості стягнутої за надані житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 на корить товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» з 41213 грн. 28 коп. до 20607 грн. 64 коп. , а також зменшити судові витрати з 1218 грн. до 206 грн. 07 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: