Ухвала суду № 72252233, 14.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/167/18 Справа № 200/505/18 Слідчий суддя - Суддя-доповідач - Слоквенко Г.П.

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді-доповідача Слоквенка Г.П.

суддів Живоглядової І.К., Крот С.І.

за участю:

секретаря судового засідання Баглик О.О.

прокурора Мельниченка В.В.

представника РФ

«Придніпровська залізниця»

ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_2

слідчого Дон О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Мельниченка Віктора Вікторовича на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2018 року про відмову в арешті майна,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Дон О.В., погодженого з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Мельниченком В.В., по кримінальному провадженню №12017040000001423 від 15.12.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України про арешт майна.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що в клопотанні слідчий та прокурор не обґрунтували підставу та мету арешту, оскільки до ЄРДР внесені невірні відомості щодо привласнення бюджетних коштів, які РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» фактично не використовує. Крім того, ні у клопотанні, ні у судовому засіданні слідчий не зміг пояснити, на підставі якого договору поставлені підшипники, на яку суму, у чому полягає неправомірність цієї поставки та на інші обставини, які мають значення для вирішення питання про арешт майна, тобто слідчий не довів підставу та необхідність накладення арешту, що і є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2018 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: підшипникову продукцію за наступними найменуваннями товару, а саме: НО - 32330 МУ1 в кількості 99 шт., HO - 42330 Л1М в кількості 82 шт., HO - 92417 К2М в кількості 49 шт., HO - 32424 М в кількості 58 шт., HO - 62417 КІМ вкількості 46 шт. та НО - 32419 М в кількості 9 шт., яка відповідно до договору поставки № ПР/НХ-171370/НЮ від 24.11.2017, була поставлена ТОВ «Енергомеханіка» до складу структурного підрозділу «Дніпровський Головний матеріально-технічний склад» РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», з обов'язковою забороною розпоряджатися та користуватися арештованим майном, так як існують реальні підставі вважати, що повернення майна може призвести до зникнення, приховування, передачі або пошкодження відповідного майна, що перешкодить розслідуванню кримінального провадження та привласненню державних коштів.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги, прокурор посилається на те, що ухвала слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2018року Сліщенка Ю. Г. по справі №200/505/18 є необґрунтованою, оскільки має місце не повне з'ясування судом всіх обставин події, що мають істотне значення для справи, оскільки вилучена підшипникова продукція відповідає критеріям, визначеним у ст. 170 КПК України, її відчуження, користування може привести до втрати слідів злочину, а накладення арешту на підшипникову продукцію має на меті запобігання

можливості її пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Оскільки підшипникова продукція є матеріальним об'єктом кримінального правопорушення, пов'язаного з розкраданням бюджетних коштів шляхом тендерної закупівлі продукції, яка не відповідає технічним вимогам, а саме вказаних вище підшипників, з метою встановлення суми завданих збитків, необхідно провести відповідну судову експертизу, для встановлення відповідностей виявлених підшипників заявленій документації, а посадові особи структурного підрозділу «Служба матеріально-технічного забезпечення» РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», є особами заінтересованими у результатах розслідування даного кримінального провадження, з метою забезпечення всебічності, повноти та об'єктивності дослідження усіх обставин справи, арешт майна у даному кримінальному провадженню є необхідним. Крім того, зазначає, що постановою слідчого від 11.01.2018 року вищезазначену підшипникову продукцію визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь головуючого судді, думку учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально - протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вирішуючи з урахуванням положень ст. 132 КПК України питання про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, у зв'язку з яким слідчий порушує питання про арешт майна, колегія суддів вважає, що цей факт не знайшов свого підтвердження наданими до суду апеляційної інстанції матеріалами, крім того жодній особі не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України. За викладених обставин в колегії суддів відсутні підстави для висновку про наявність у даному кримінальному провадженні підозри у вчиненні кримінального правопорушення, достатньо обґрунтованої для вжиття за клопотанням слідчого заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов'язковому здійсненню зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. На думку колегії суддів, з урахуванням того, що особи, які за версією сторони обвинувачення причетні до розслідуваного кримінального правопорушення, слідству відомі, та той факт, що станом на 26.01.2018 року у даному кримінальному провадженні будь-якій особі не було повідомлено про підозру, беззаперечно свідчить про відсутність у сторони обвинувачення обґрунтування такої підозри, достатнього для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.

Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що слідчим та прокурором не було в повному обсязі доведено наявності підстав для арешту вищезазначеного майна та необхідності у такому арешті, а також відповідності цього майна критеріям ст. 170 КПК України, що не відповідає меті застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, звертає на себе увагу факт приховування стороною обвинувачення від апеляційного суду існування іншого судового рішення, а саме ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2018 року, якою було задоволено дане клопотання слідчого та накладено арешт на вищезазначене майно у цьому ж кримінальному провадженні, яке було долучено до матеріалів клопотання під час розгляду апеляційної скарги прокурора представником РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_2, що могло б мати наслідком в разі задоволення апеляційної скарги прокурора постановлення судом апеляційної інстанції неправомірного рішення про накладення арешту на майно, на яке вже накладено арешт в рамках цього ж кримінального провадження.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, цілком обґрунтовано дійшов висновку про відмову в його задоволенні, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги прокурора не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Мельниченка В.В. - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2018 року про відмову в арешті майна у кримінальному провадженні №12017040000001423 від 15.12.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :

____ _______ ____

Г.П. Слоквенко І.К. Живоглядова С.І. Крот