Рішення № 72251886, 13.02.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.2018 Справа № 920/1190/17

За позовом: Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради,

м.Суми

до відповідача: Комунального закладу Сумського обласного інституту

післядипломної освіти, м. Суми

про стягнення 5020 грн. 06 коп.

СУДДЯ ЗАЄЦЬ С.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2;

від відповідача: ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання Малюк Р.Б.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4612,87 грн. заборгованості за об’єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, відповідно до п. 7.5 Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми, 233,51 грн. пені, відповідно до п. 5.1 договору на водопостачання та водовідведення від 14.02.2013 № 91463, 28,00 грн. 3% річних та 145,68 грн. інфляційних нарахувань, а також стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Відповідач подав 12.01.2018 до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що він не визнає позовні вимоги та просить відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що відповідач не несе відповідальності за каналізаційні мережі мешканців квартир (№ 1-36) у гуртожитку по вул. Р.Корсакова, 5, так як вони уклали окремі договори на водопостачання та водовідведення.

18.01.2018 позивач подав заяву № 22/331 про зміну підстав позову про стягнення суми заборгованості, в якій зазначив, що 23.02.2016 між сторонами у справі був укладений договір на водопостачання та прийом стічних вод з підприємствами, установами, організаціями (розрахунковий об’єкт – приміщення інституту післядипломної освіти).

08.02.2018 відповідачем надано до суду заперечення від 07.02.2018 № 143, в яких відповідач зазначає, що подана позивачем заява про зміну підстав позову не може бути прийнята до розгляду з огляду на те, що вона подана з порушенням приписів закону. Окрім цього відповідач зазначає, що відповідно до укладеного договору на водопостачання та прийом стічних вод відповідач несе відповідальність за каналізаційні мережі, які знаходяться у нього на балансі. Каналізаційний випуск № 2, 3 на балансі відповідача не перебуває. В зв’язку з цим просить відмовити у зодоволенні позовних вимог.

09.02.2018 позивач подав до суду заяву від 09.02.2018 № 22/975 про залишення заяви від 18.01.2018 № 22/331 про зміну підстав позову без розгляду.

Враховуючи подану заяву суд не приймає до розгляду заяву від 18.01.2018 № 22/331 про зміну підстав позову і розглядає справу за позовними вимогами, заявленими в позовній заяві від 20.11.2017 № 22/8280.

09.02.2018 позивачем надано додаткові пояснення від 09.02.2018 № 22/976, в яких позивач зазначає, що проби відібрані в контрольних колодязях, згідно схеми водопостачання та водовідведення Комунального закладу Сумський обласний інститут післядипломної освіти, що є додатком до договору від 23.02.2016 № 1463.

В судовому засіданні 13.02.2018 представниками позивача надані усні пояснення в обґрунтування позовних вимог, позов просили задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засідання від 13.02.2018 надали усні пояснення щодо своєї позиції у справі та просили в задоволені позову відмовити.

Клопотань про відкладення чи надання додаткових документів суду від сторін надано не було.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 13 та ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд, встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2013 між КП «Міськводоканал» Сумської міської ради (виробник) та КЗ Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (споживач) укладено договір на водопостачання та водовідведення від 14.02.2013 № 91463 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору виробник зобов'язався забезпечувати споживача питною водою та приймати стічні води згідно межі розподілу, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.

Преамбулою Договору визначено, що сторони у своїх взаємовідносинах керуються Правилами приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затвердженими рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 та іншими нормативно - правовими актами. Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 внесено зміни до додатку до рішення виконавчого комітету Сумської міської 10.12.2007 № 596 «Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми», виклавши його в новій редакції (далі Правила № 539).

Правилами № 539 передбачено, що споживач несе відповідальність за каналізаційні мережі, які знаходяться у нього на балансі. В каналізаційну мережу забороняється скидати сміття, попіл, грунт, лід, токсичні речовини і т.п., а також грунтові води в води промислових підприємств з перевищенням гранично -допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.05.2017 на каналізаційному випуску № 3 на виході з контрольного колодязя за адресою: вул. Р. Корсакова, 5 в м. Суми відібрано проби стічних вод по об'єкту гуртожиток та зафіксовано скид споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, а також 22.05.2017 на каналізаційному випуску № 2 на виході з контрольного колодязя за адресою: вул. Р. Корсакова, 5 в м. Суми відібрано проби стічних вод по об'єкту гуртожиток та зафіксовано скид споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Зазначене підтверджується: актом відбору проб стічних вод від 22.05.2017 № 406, протоколом дослідження якості стічних вод від 22.05.2017 № 3352; актом відбору проб стічних вод від 22.05.2017 № 407, протоколом дослідження якості стічних вод від 22.05.2017 № 3353.

За перевищення тимчасово допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживачу виставлено до оплати за травень 2017 року суму в розмірі 4 612 гри. 87 коп.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, зазначаючи, що каналізаційний випуск № 2, 3 на балансі відповідача не перебуває.

Розглянувши подані сторонами докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимога їх необґрунтованістю враховуючи наступне:

Внаслідок укладення Договору на водопостачання та водовідведення від 14.02.2013 № 91463 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7.1. Договору передбачено, що межа розподілу водопроводу та каналізації визначається згідно схеми водопостачання та водовідведення доданих до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, до Договору № 91463 наявний додаток «Схема водопостачання та водовідведення Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти вул. Р. Корсакова, 5 – гуртожиток», згідно якої під літ К1 зазначена каналізаційна мережа Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ( а.с. 14).

Відповідно до актів відбору проб стічних вод від 22.05.2017 (а.с. 22 та 23) відбір проб здійснювався на каналізаційних випусках КК2, та КК3, за адресою вул. Р. Корсакова, 5.

Отже, суд приходить до висновку, що каналізаційні випуски (К2,К3), з яких було відібрано проби стічних вод не відповідають каналізаційній мережі (К1), зазначеній в додатку до Договору від 14.02.2013 № 91463.

Доводи позивача, що проби відібрані в контрольних колодязях, згідно схеми водопостачання та водовідведення Комунального закладу Сумський обласний інститут післядипломної освіти, що є додатком до договору від 23.02.2016 № 1463, суд не може прийняти як належний доказ по даній справі, оскільки схема на яку посилається позивач є додатком іншого правочину (договору від 23.02.2016 № 1463), який регулює інші відносини між сторонами, натомість як в даній справі спір між сторонами виник щодо виконання умов договору від 14.02.2013 № 91463.

Суд звертає увагу, що сторони при укладенні спірного договору були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши Договір на водопостачання та водовідведення від 14.02.2013 № 91463, а тому всі умови спірного Договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Отже, враховуючи вищезазначене, позивачем не доведено, що саме в каналізаційних випусках на виході з контрольного колодязя за об’єктом: вул. Р. Корсакова, 5 – гуртожиток та на виконання саме договору від 14.02.2013 № 91463 були відібрані проби стічних вод.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення понаднормативно забруднюючих стічних вод в сумі 5020 грн. 06 коп. задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 – 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 19.02.2018.

Суддя ОСОБА_5