Рішення № 72251440, 06.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2018Справа № 910/21902/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватного підприємства "Проектно-конструкторське бюро"

до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал"

про стягнення 1 000 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Курочкін О.О. (довіреність № б/н від 26.06.17)

від відповідача: Шматко В.О. (довіреність № б/н від 15.01.18)

від відповідача: Куцький Д.В. (довіреність № б/н від 27.11.17)

від третьої особи: Куцький Д.В. (довіреність № 399 від 05.02.17)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Проектно-конструкторське бюро" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (відповідач) про стягнення 1 000 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невідшкодуванням відповідачем різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2017 порушено провадження у справі № 910/21902/17, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" та призначено справу до розгляду на 16.01.2018.

15.01.2018 від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи по справі.

15.01.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав: 1) Звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 12.05.2015, який був проведений на замовлення позивача, не є належним доказом, оскільки станом на 08.06.2015 позивач не був власником спірного майна, а тому не міг бути замовником оцінки майна; 2) третя особа правомірно та на законних підставах набула право власності на нежитлове приміщення; 3) позивачем не доведено, що він міг та повинен був отримати доходи, а також не доведено неправомірні дії відповідача

15.01.2018 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшов відзив, у якому третя особа заперечує проти задоволення позовних вимог з тих же підстав, що і відповідач.

У судове засідання 16.01.2018 з'явились представники позивача, відповідача, третьої особи.

15.12.2017 набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

В пункті 9 частини 1 статті Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) вказано, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 постановлено здійснювати розгляд справи №910/21902/17 у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання у справі №910/21902/17 призначено на 06.02.2018.

26.01.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про поновлення строку на подачу відповіді на відзив.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що не ставить під сумнів законність договору купівлі-продажу предмету іпотеки, а просить суд про відшкодування різниці між ціною продажу предмету іпотеки та звичайною ціною на нього. При цьому, позивач зазначає, що ціна продажу предмета іпотеки повинна бути погоджена між іпотекодавцем та іпотекодержателем або визначена суб'єктом оціночної діяльності на момент укладення договору купівлі-продажу. Встановлювати на власний розсуд ціну іпотеrодержатель права не має, так як вказані відносини регулюються Законом України «Про іпотеку». Звіт від 12.02.2015, який виконувався на підставі договору № 0806/15 від 08.06.2015 є дійсним, оскільки договір недійсним не визнавався, а оцінка є дійсною. Також позивач зазначає, що підставою позову є не ст. 22 Цивільного кодексу України, а ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

05.02.2018 через відділ діловодства суду від третьої особи та відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. У поданих письмових запереченнях відповідач та третя особа зазначають, що з урахуванням вимог чинного законодавства та п. 14.1.71 ст. 14 Податкового кодексу України, в моменту укладення договору купівлі-продажу була вірно сформована ціна такого продажу, яка відповідала рівню цін на підставі проведеної 16.10.2014 оцінки суб'єктом оціночної діяльності. Крім того, позивача було повідомлено про вказану ціну продажу та останній не заперечував її у встановлений законом строк. Також відповідачем зазначено, що законодавством не встановлено обов'язку іпотекодержателя замовляти проведення нової оцінки предмету іпотеки перед кожною дією по зверненню стягненню на предмет іпотеки за наявності чинної оцінки.

В підготовче судове засідання 06.02.2018 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник позивача у судовому засіданні 06.02.2018 заявив усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про поновлення строку на подачу відповіді на відзив, у зв'язку з чим суд залишив вказане клопотання без розгляду.

Представник відповідача надав документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.02.2018 представники учасників процесу надали суду письмові заяви про надання згоди розпочати розгляд справи по суті в день закінчення підготовчого засідання.

Частиною 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, за результатами підготовчого засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/21902/17 до судового розгляду по суті у той самий день (після закінчення підготовчого засідання), про що зазначено у протоколі судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні 06.02.2018 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти позовних вимог заперечили.

В судовому засіданні 06.02.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2006 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк") та гр. ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № CM-SME003/138/2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований за реєстровим номером 1348, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування кредит на суму 395 000,00 доларів США строком до 28.12.2013, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом за плаваючою ставкою відповідно до підписаного сторонами графіку повернення кредиту та сплати процентів.

09.08.2007 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" та гр. ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № CM-SME003/223/2007, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування кредит на суму 230 000,00 доларів США строком до 08.08.14 р., а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом за плаваючою ставкою відповідно до підписаного сторонами графіку повернення кредиту та сплати процентів.

З метою забезпечення виконання зобов'язань боржника - гр. ОСОБА_4 за кредитним договором № CM-SME003/138/2006 від 28 грудня 2006 року, між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк") (іпотекодержатель) та Приватним підприємством "Проектно-конструкторське бюро" (іпотекодавець) 10.04.2007 укладено договір іпотеки № PM-SME 003/125/2007, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. та зареєстровано за реєстровим номером 3980-к, відповідно до якого в іпотеку передане нежиле приміщення № 61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 (далі - Договір іпотеки 1).

Також з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника - гр. ОСОБА_4 за кредитним договором № CM-SME003/223/2007 від 09.08.2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк") (іпотекодержатель) та ПП "Проектно-конструкторське бюро" (іпотекодавець) 09.08.2007 року був укладений договір наступної іпотеки № РМ-SM003/223/2007 (майнової поруки), відповідно до якого ПП "Проектно-конструкторське бюро" передало в іпотеку ПАТ "ОТП "Банк" нежиле приміщення №61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 (далі - договір іпотеки 2).

16 жовтня 2014 року ПАТ "ОТП "Банк" отримано від суб'єкта оціночної діяльності ФОП Глазиріна В.Ф. незалежну ринкову експертну оцінку предмета іпотеки, а саме: нежитлових приміщень №61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, якою встановлена вартість нежитлових приміщень в розмірі 4 708 187,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договорами, відповідач, 28 жовтня 2014 ПАТ "ОТП "Банк" було надіслано на адресу відповідача 1 повідомлення за вих. №12-66-12-4-10/12228 про продаж предмета іпотеки в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку" та п. 6.4. договору іпотеки за ціною, що визначена висновком про вартість майна в сумі 4 704 187,00 грн., через невиконання умов укладених кредитного договору 1 та кредитного договору 2, договору іпотеки 1 та договору наступної іпотеки (договору іпотеки 2). Станом на 27.10.14 р. заборгованість боржника за кредитним договором 1 становила 334723,77 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становило 4 334806,71 грн. та за кредитним договором 2 - 233748,46 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становило 3027136,05 грн. У вказаному повідомленні банк вимагав протягом 30 днів погасити заборгованість за кредитними договорами, а у випадку несплати майно буде продане банком від свого імені будь-якому покупцеві.

13.02.2015 між ПАТ "ОТП "Банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" укладено договір купівлі - продажу нежитлового приміщення, що укладається на підставі застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься у іпотечному договорі, відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує у власність нежиле приміщення №61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, і сплачує за нього ціну визначену цим договором

Згідно п. 1.3. договору купівлі - продажу, право продажу нежилого приміщення виникло у продавця у зв'язку із порушенням умов кредитних договорів № CM-SME003/138/2006 від 28.12.2006 та № CM-SME 003/223/2007 від 09.08.2007 зі всіма змінами та додатками до них, укладених між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та гр. ОСОБА_4 (боржник за договором), на підставі положень ст. 38 Закону України "Про іпотеку", а також застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у ст. 6 договору іпотеки.

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі - продажу, ціна продажу нежилого приміщення 4 708 187,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 784 031,17 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що на момент укладення договору купівлі-продажу вартість предмета іпотеки становила 7 838 001,00 грн., що підтверджується Звітом про незалежну оцінку нерухомого майна, виконаного оцінювачем ПП «Бізнес-Оцінка» за договором № 0806/15 від 08.06.2015, укладеного з позивачем.

За твердженням позивача, предмет іпотеки було реалізовано за ціною нижчою ринкової, вимоги банку були задоволені в повному обсязі, та банком не повернуто різницю 476 058,24 грн. між ринковою вартістю предмета іпотеки на момент укладення договору (7 838 001 грн.) та розміром заборгованості (7 361 942,76 грн.). Більше того, позивач отримав право вимоги до позичальника на меншу суму, а саме: 7 838 001 грн. - 4 704 187,00 грн. = 3 133 814,81 грн., що є збитками відповідача.

З урахуванням викладеного, посилаючись на приписи ст. 38 Закону України «Про іпотеку», позивач просить стягнути з відповідача 1000000,00 грн. різницю між ціною продажу предмету іпотеки та звичайною ціною на нього.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 3 Закону України "Про іпотеку" передбачає що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Отже, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Згідно п. 6.1 договору іпотеки 1 та договору іпотеки 2 за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити: всі боргові зобов'язання, не сплачені боржником і вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням боржником або іпотекодавцем його зобов'язань за договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за договором.

При цьому, згідно п.п. 6.4.1 договору іпотеки 1 та договору іпотеки 2 іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України. Сторони дійшли згоди, що ціна продажу предмету іпотеки у випадку продажу іпотеко держателем, буде визначена наступним чином: початкова ціна продажу предмета іпотеки визначається іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Судом встановлено, що на виконання умов договору та вимог законодавства, 16 жовтня 2014 року ПАТ "ОТП "Банк" отримано від суб'єкта оціночної діяльності ФОП Глазиріна В.Ф. незалежну ринкову експертну оцінку предмета іпотеки, а саме: нежитлових приміщень №61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, якою встановлена вартість нежитлових приміщень в розмірі 4 708 187,00 грн.

Саме за такою ціною відповідачем здійснено відчуження предмету іпотеки за договором купівлі-продажу від 13.02.2015.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення з відповідача 1 000 000,00грн. різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього, позивач зазначає, що станом на дату укладення договору купівлі-продажу звичайна ціна на майно становила 7 838 001,00 грн., а тому відповідач повинен відшкодувати різницю.

Суд зазначає, що відповідно до п. 14.1.71 ст. 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Як вбачається з наданого відповідачем звіту з визначення ринкової вартості предмету іпотеки, метою оцінки було визначення вартості нерухомого майна з метою продажу предмета іпотеки іпотеко держателем від свого імені на підставі ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Судом встановлено, що договорами іпотеки відповідачеві надано право на самостійне замовлення незалежної оцінки предмету іпотеки.

Таким чином, замовлення відповідачем звіту про ринкову вартість предмета іпотеки та подальший продаж предмета іпотеки за ціною, визначеною спеціалістом, відповідає вимогам законодавства та умовам укладеного між сторонами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомляв позивача про те, за якою ціною має намір здійснити продаж предмету іпотеки. З моменту отримання від відповідача повідомлення про продаж предмету іпотеки, позивачем не направлено будь-яких заперечень щодо ціни продажу предмету іпотеки, як і не висловлено намір придбати предмет іпотеки за ціною, зазначеною в повідомленні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач мав право здійснити продаж предмета іпотеки іншій особі на власний розсуд за ціною, визначеною незалежною ринковою експертною оцінкою (4 708 187,00 грн.).

При цьому, твердження позивача про те, що ціна продажу мала визначатись на момент укладення договору купівлі-продажу є хибним, оскільки ні умовами договорів іпотеки, ні чинним законодавством України не встановлено обов'язку відповідача визначати ціну продажу предмету іпотеки на момент укладення договору купівлі-продажу у разі продажу предмету іпотеки іпотекодержателем, в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Також суд зазначає, що відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2014 № 358, оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (далі - оподаткування), є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.

Пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України №358 від 21.08.2014 «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» містить відомості про те, про те, що строк дії звіту про оцінку для цілей оподаткування становить не більше шести місяців від дати оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, звіт про оцінку предмету іпотеки складено 16.10.2014, а договір купівлі-продажу укладено 13.02.2015, тобто майже через чотири місяці від дати проведення оцінки.

Таким чином, за висновком суду, станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 13.02.2015, оцінка предмету іпотеку у розмірі 4 708 187,00 грн. була дійсною та чинною, а тому відповідач, як іпотеко держатель, правомірно здійснив відчуження предмету іпотеки за ціною 4 708 187,00 грн.

Отже, станом на 13.02.2015 різниці між ціною продажу предмету іпотеки та звичайною ціною на нього не було, а тому вимоги позивача про стягнення 1 000 000,00 грн. є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо посилання позивача на Звіт «Про незалежну оцінку нерухомого майна нежилого приміщення № 61 (напівпідвал), загальною площею 223,70 кв.м., власником якого є ПП «Проектно-конструкторське бюро», відповідно до якого ринкова вартість предмета оцінки станом на 12.02.2015 складає 7 838 001,00 грн., то суд зазначає наступне.

Як вбачається із вказаного звіту, проведення оцінки здійснено на підставі укладеного між позивачем та оцінювачем договору № 0806/15 від 08.06.2015. Тобто, оцінка майна здійснювалась після 08.06.2015.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що звіт про оцінку майна є документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Частиною 2 ст. 11 Закону чітко визначено, що замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Враховуючи зазначені вимоги закону, та наявність станом на 08.06.2015 укладеного між між ПАТ "ОТП "Банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" договору купівлі-продажу, позивач (станом на 08.06.2015) не міг виступати замовником проведеної оцінки.

Таким чином, суд дійшов висновку про недотримання вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" під час проведення за замовленням позивача оцінки, що ставить під сумнів достовірність висновків такої оцінки.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно здійснено відчуження предмету іпотеки у відповідності зі ст. 38 Закону України «Про іпотеку», за ціною, що визначена на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності у розмірі 4 708 187,00 грн., а позивачем не доведено що продаж предмету іпотеки здійснено на рівні, нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Таким чином, судом не встановлено різниці між ціною продажу предмету іпотеки та звичайною ціною на нього, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 000 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову Приватного підприємства "Проектно-конструкторське бюро" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано 16.02.2018.

Суддя С.О. Турчин