Рішення № 72250568, 05.02.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.02.2018 м. Ужгород Справа № 907/14/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Технік», смт. Воловець до публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз», м. Ужгород про стягнення суми 1 638 578,14грн.

Представники сторін: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер-Технік», смт. Воловець звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз», м. Ужгород про стягнення суми 1 638 578,14грн, (у тому числі за договором про надання фінансової безвідсоткової допомоги на зворотній основі №22/15 у сумі 131 406,80грн. та за договором про надання фінансової безвідсоткової допомоги на зворотній основі від 30.11.2016 у сумі 1 507 171,34грн.) посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 509, 526, 549, 610, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов’язків щодо своєчасності повернення фінансової безвідсоткової допомоги на зворотній основі за договорами №22/15 від 26.11.2015 та договору б/н від 30.11.2016.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2018 у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судом було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 05.02.2018.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов укладеного 26.11.2015 між сторонами у справі договору № 22/15 про надання фінансової безвідсоткової допомоги на зворотній основі, зокрема в частині своєчасного повернення коштів. У зв’язку з чим, позивачем заявлено позов про стягнення суми 1 638 578,14грн. заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до вимог п.5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи зазначене, а також відсутність відповідного клопотання сторін про розгляд справи з викликом сторін, судом протокольно ухвалено здійснювати розгляд справи №907/14/18 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 120 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, а саме: 88000, м. Ужгород, вул. Болгарська, буд. 3.

Відповідачем в порядку вимог ст. 191 ГПК України подано суду заяву про визнання позову у повному обсязі. Дана заява підписана повноважною особою відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімер- Техніка» (далі - Позивач) та Публічним акціонерним товариством «Ужгородський Турбогаз» (далі - Відповідач) було укладено Договір № 22/15 про надання фінансової безвідсоткової допомоги на зворотній основі (далі - Договір), за яким Позикодавець надає Позичальнику фінансову безвідсоткову допомогу на зворотній основі (далі - Позика), а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1 розмір позики за Договором встановлюється у заявці Позичальника, яка є невід’ємною частиною договору. Загальна сума позики за Договором не може перевищувати 250 000 грн. 00 коп. (двісті п’ятдесят тисяч гривень 00 копійок). Позика надається на безвідсотковій основі, тобто проценти за договором не нараховується та не сплачується (п. 2.2 Договору).

Порядок надання позики сторонами погоджено розділом 3 Договору та визначено, що Позикодавець надає позику протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання Позикодавцем заявки від Позичальника, яка є невід’ємною частиною Договору. Позика надається у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника, зазначений Договором. Позика вважається наданою Позикодавцем Позичальнику з моменту одержання грошових коштів банком Позичальника, що підтверджується випискою банка.

Позивачем, на виконання умов Договору, було надано позику Відповідачу на загальну суму 250 000 грн.00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 746 від 27.11. 2015 року на суму 100 000 грн. 00 коп. та № 747 від 27 11. 2015 року на суму 150 000 грн. 00 коп.

26 листопада 2015 року Позивачем було отримано заявку від Відповідача з проханням надати фінансову безвідсоткову допомогу на зворотній основі у розмірі 250 000 грн.00 коп. до договору № 22/15 про надання фінансової безвідсоткової допомоги на зворотній основі від 26 листопада 2015 року.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили строк надання позики - поворотна фінансова безвідсоткова допомога підлягає поверненню протягом 12 місяців з моменту її надання, але не пізніше 28 листопада 2016 року. Згідно пункту 10.3 Договору зазначений строк може бути подовжено за згодою сторін. У цьому випадку строк дія Договору подовжується на відповідний строк та оформляється додатковою угодою до Договору.

Порядок повернення позики сторонами погоджено розділом 5 договору, а саме: до настання дати, вказаної в п.4.1 цього Договору, Позичальник зобов’язується повернути Позикодавцю позику у розмірі фактично одержаних коштів. Можливе дострокове повернення позики. У цьому випадку повернення позики може бути частковою, а остаточне повернення позики відбувається не пізніше дати, вказаної в п.4.1 цього Договору. Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на рахунок Позикодавця. У випадку повернення Позика вважається поверненою Позикодавцю Позичальником з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок Позикодавця в банківській установі, що зазначений у цьому договорі.

Відповідач, на виконання умов Договору, повернув позику Позивачу всього на загальну суму 170 000 грн. 00коп., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 22 від 24.05. 2016 року на суму 50 000 грн. 00коп., № 4613 від 15.06.2016 року на суму 50 000 грн. 00 коп, № 5766 від 18.11. 2016 року на суму 70 000 грн.00 коп.

Станом на 25.11.2016 року розмір невиконаного грошового зобов’язання з боку Відповідача за Договором складав 130 000 грн.00 коп.

25.11.2016 року між Позивачем та Відповідачем на підставі пункту 10.3 Договору було укладено Додаткову угоду № 1 про внесення змін до п.4.1 розділу 4 Договору «Строк надання позики», виклавши його у новій редакції, а саме: «Поворотна фінансова безвідсоткова допомога надається на строк до 31 грудня 2017 року». В усьому іншому Сторони керуються чинним Договором № 22/15 про надання фінансової безвідсоткової допомоги на зворотній основі від 26.11.2015 р.( п. 2. Додаткової угоди № 1).

Однак, Відповідач не виконав умови Додаткової угоди № 1 від 25.11.2016 року до Договору , в частині зобов’язання повернути Позивачу до 31.12.2017 року позику у розмірі фактично одержаних коштів по Договору, не повернувши грошову суму частини позики у розмірі 130 000 грн.00 коп.

30 листопада 2016 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір), за яким Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу (далі - Позика), а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1 розмір позики за Договором в межах суми 1 500 000 грн. 00 коп. (один мільйон п’ятсот тисяч гривень 00 копійок).

Позика надається на Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п. 2.2 Договору). Перерахування грошових коштів здійснюється Позикодавцем на поточний рахунок Позичальника (п. 2.3 Договору).

Позивачем, на виконання умов Договору, було надано позику Відповідачу на загальну суму 1 500 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 1 від 30.11. 2016 року на суму 1 350 000 грн. 00 коп. та № 1293 від 21 12. 2016 року на суму 150 000 грн. 00 коп.

Порядок повернення позики сторонами погоджено розділом 3 договору, а саме поворотна фінансова допомога підлягає поверненню на розрахунковий рахунок Позичальника не пізніше 25 листопада 2017 року.

Відповідач не виконав належним чином своє грошове зобов’язання у строки та в розмірі згідно Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 30.11. 2016 року, в частині зобов’язання повернути Позивачу позику у розмірі фактично одержаних коштів по Договору, а саме грошову суму коштів у розмірі 1 500 000 грн. 00 кой., тому позивач просить стягнути її як заборгованість за договором позики.

Розділом 4 Договору Сторони погодили відповідальність у випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги: Позичальник сплачує Позикодавцю неустойку у розмірі 0,1% від суми неповернутої фінансової допомоги.

Розмір неустойки за неналежне виконання грошового зобов’язання - 1500 грн. 00 коп. = 1 500 000 грн.00 коп. (сума заборгованості)*0,1 % (розмір неустойки).

Згідно п. 3.1. Договору та з врахуванням вимог ч. 5 ст.254 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної події, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, останнім днем належного виконання грошового зобов’язання щодо повернення позики було 27.11.2017 року, проте Відповідач її не повернув, а тому зобов’язаний сплатити на користь Позивача 3 % річних від простроченої суми за період часу з 28.11.2017 року по 12.01.2018 року.

Розмір процентів за один день невиконання грошового зобов’язання складає 123 грн. 29 коп. = 1 500 000 грн. 00 коп. (сума заборгованості)*3%/365 днів.

Розмір процентів за весь період з 28.11.2017 року по 12.01.2018 року складає - 5671 грн. 34 коп. = 123 грн.29 коп. (розмір процентів за один день)*46 дні (період прострочення).

Загальна сума заборгованості за Договорам про надання поворотної фінансової допомоги від ЗО листопада 2016 року складає 1 507 171 грн. 34 коп. = 1 500 000 грн. 00 коп. (сума заборгованості) + 1500 грн 00 коп. (сума неустойки) + 5671 грн. 34 коп. (розмір процентів за період з 28.11.2017 року по 12.01.2018 року).

28.11.2017 року на адресу Відповідача, Позивачем було надіслано вимогу (вихідний номер 467 від 28.11.2017 р.) про необхідність виконання грошового зобов’язання та повернення коштів за Договорам про надання поворотної фінансової допомоги від 30 листопада 2016 року у розмірі 1 500 000 грн. 00 коп.

03.01.2018 року на адресу Відповідача, Позивачем було надіслано вимогу (вихідний номер 2 від 03.01.2018 р.) за Договором № 22/15 про надання фінансової безвідсоткової допомоги на зворотній основі від 26 листопада 2015 року про повернення коштів у розмірі 130 000 грн. 00 коп.

Однак, станом на 12.01.2018 року, Відповідач грошового зобов’язання за вищезазначеними договорами не виконав, суми коштів не повернув та звернувся з письмовим проханням листи №№ 008/681 від 12.01.2018 року та 008/682 від 12.01.2018 року (вх.№№ 2 та 3 від 12.01.2018 р. відповідно), в яких попросив надати додатковий час для виконання грошового зобов’язання у зв’язку з відсутністю коштів.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач у відзиві на позов визнав наявність перед позивачем заборгованості у розмірі 1 638 578,14грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд відзначає, що визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Аналогічна правова позиція наведена в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, а також те, що визнання позову уповноваженим представником відповідача відповідає вимогам ст. 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 239, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Болгарська, буд. 3, ідент. код 00153608) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер - Технік» (89100, Закарпатська область, Воловецький район, смт. Воловець, вул. Суворова, буд. 1, ідент код 22105225) суму 1 638 578,14грн, (у тому числі за договором про надання фінансової безвідсоткової допомоги на зворотній основі №22/15 у сумі 131 406,80грн. та за договором про надання фінансової безвідсоткової допомоги на зворотній основі від 30.11.2016 у сумі 1 507171,34грн.), а також суму 24578,67грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 16.02.2018.

Суддя О.Ф. Ремецькі