Рішення № 72249545, 14.02.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі,54а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 лютого 2018 р. Справа № 903/920/17 Господарський суд Волинської області складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №903/920/17

за позовом публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Волинської філії, м. Луцьк

до Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації, м. Луцьк

третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області

про стягнення 15 465,82 грн.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 928 від 12.12.2016р.),

від відповідача: ОСОБА_2 (розпорядження № 87-ос від 21.07.2015р.)

від третьої особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: н/з,

в с т а н о в и в:

30.11.2017р. позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Волинської області, в якій просив стягнути з відповідача 15465,82 грн. заборгованості з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення за період січень – грудень 2016р.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо відшкодування витрат за встановлення та користування телефоном громадянами, які користуються пільгами.

Ухвалою суду від 01.12.2017р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.12.2017р., зобов'язано відповідача подати суду обґрунтовані письмові пояснення на заявлений позов, докази на їх підтвердження.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.12.2017р. позову в усній формі не визнала, пояснила, що заборгованості перед позивачем немає.

Ухвалою суду від 13.12.2017р. залучено до участі у розгляді справи третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби у Волинській області (43000, вул. Стрілецька, буд.4А, м.Луцьк).

У зв'язку із залученням до участі у розгляді справи третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області та у зв’язку із необхідністю проведення між сторонами звірки взаємних розрахунків розгляд справи було відкладено на 16.01.2018р.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідач у запереченнях № 110/01-38 від 13.12.2017р., які подані через канцелярію суду 12.01.2018р., просить суд відмовити в задоволенні позову ПАТ «Укртелеком» в особі Волинської філії, посилаючись на таке:

- розрахунки за надані телекомунікаційні послуги (на паперових та електронних носіях) управлінням приймалися з врахуванням переліку пільговиків, затвердженого рішенням районної ради, та реєструвалися в органах Держказначейства в межах помісячного плану асигнувань на 2016 рік, починаючи з травня 2016 року.

Станом на 1 січня 2016 року була зареєстрована заборгованість за надання послуг пільговикам за листопад 2015 року в сумі 13102,01 грн., яка була погашена в квітні 2016 року, що підтверджується копіями актів звірки взаємних розрахунків станом на 01 січня 2016 року та копією платіжного доручення № 296 від 28 квітня2016 року.

В червні 2016 року до управління надійшли розрахунки за травень, проплата яких проведена в повному обсязі в розмірі 11 331,68 грн.; в липні - надійшли розрахунки за червень, проплата яких проведена в повному обсязі в розмірі 10 872,57 грн.; в серпні-надійшли розрахунки за липень, проплата яких проведена в повному обсязі в розмірі 3 732,04 грн.; в листопаді-грудні 2016 року проведено проплата за надані послуги з серпня по грудень та з січня по квітень 2016 року в сумі 106 175,63 грн.

Відповідно до актів звірки взаємних розрахунків станом на 1 січня 2017 року заборгованість за надання пільг з оплати послуг зв’язку окремим категоріям громадян перед Волинською філією ПАТ „Укртелеком“ погашена в повному обсязі за рахунок коштів місцевого бюджету.

Рішенням Луцької районної ради від 26.12.2016 року № 15\8 «Про внесення змін до Програми соціального захисту на 2012-2017 роки» виключено п.2.20. пункту 2 розділу VIII «Основні заходи програми»: відшкодування коштів надавачам послуг за послуги зв’язку.

Уравління соціального захисту населення протягом 2016 року проводило відшкодування надавачам послуг за послуги зв’язку з районного бюджету в повному обсязі пільговим категоріям громадян, визначених органами місцевого самоврядування. В актах звірки, які надані Волинською філією ПАТ «Укртелеком», зазначені дані за грудень 2016 року, акт виконання яких був надісланий до управління 13 січня 2017 року, тобто після завершення бюджетного року. Зазначена в актах звірки сума 15 465,82 грн. це непроплачені послуги окремим пільговим категоріям громадян в сумі 10 081,10 грн. за грудень 2016 року та 5 384,72 грн. за січень-грудень 2016 року ветеранам військової служби та ветеранам служби СБУ-МВС, тобто тим пільговим категоріям, які не були включені за рішенням районної сесії до програми соціального захисту Луцької райдержадміністрації, яка фінансується за рахунок коштів районного бюджету. Тобто, зазначена сума (15465,82 грн.) є заборгованістю станом на 01.02.2017 року.

Ухвалою суду від 16.01.2018р. постановлено матеріали справи № 903/920/17 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.02.2018р.

14.02.2018р. представник позивача подала заперечення на пояснення відповідача № 03-08-17-100/18.03 від 13.02.2018р., в яких просить суд позов задовольнити повністю.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання не з’явився. Про причини неявки суд не повідомив. Факт належного повідомлення про дату і час підготовчого провадження підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4300505050418 від 29.01.2018р.

Згідно із ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Присутні в судовому засіданні представники позивача та відповідача надали письмову згоду на перехід до розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-Головне управління Державної казначейської служби у Волинській області в заяві від 14.02.2018р. також надала згоду на перехід до розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

В судовому засіданні 14.02.2018р. суд ухвалив закрити підготовче провадження та керуючись ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України за письмовою згодою всіх учасників справи, розпочав розгляд справи по суті, оскільки під час підготовчого судового засідання були вирішені всі питання, зазначені у частині другій статті 182 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача позову не визнала з підстав, наведених у відзиві.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 15465,82 грн. заборгованості з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення, за період січень – грудень 2016р. підлягає до задоволення з огляду на таке.

Згідно із ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Позивач у справі - публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам, які мають право на пільги та на яких поширювалася дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства".

За період з січня по грудень 2016р. позивач надав послуги пільговій категорії громадян, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їм соціального захисту", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про охорону дитинства", що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням пільг форми № 2.

Відповідно до п.3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою КМУ від 29.01.2003 р. №117 (надалі - Положення), управління праці та соціального захисту населення організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації та забезпечують її автоматичне використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами, що надають послуги, для розрахунків за них.

Відповідно до пунктів 10,11 Положення підприємства та організації , що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга».

Згідно зазначеного Положення відповідач зобов’язаний був щомісяця звіряти інформацію, що міститься в автоматизованому Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводити розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, скласти реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою « 5-пільга» та реєстр розрахунків згідно з формою« 7- пільга», акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3- пільга»;до 15 числа подавати фінансовим органам районних у містах держадміністрацій, виконавчих органів міських рад, акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою «З-пільга».

Позивач направив відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням пільг форми № 2-пільга та акти звіряння з сумою заборгованості, що підтверджується описами вкладень та повідомленнями про вручення поштових відправлень, доданих до матеріалів справи.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення, за відповідачем утворилась заборгованість за січень 2016 року на суму 370,69 грн., за лютий 2016 року на суму 373,61 грн., за березень 2016 року на суму 374,27 грн., за квітень 2016 року на суму 375,24 грн., за травень 2016 року на суму 371,87 грн., за червень 2016 року на суму 345,71 грн. за липень 2016 року на суму 327,58 грн., за серпень 2016 року на суму 348,52 грн., за серпень 2016 року на суму 262,50 грн., за вересень 2016 року на суму 377,24 грн., за вересень 2016 року на суму 269,66 грн., за жовтень 2016 року на суму 375,95 грн., за жовтень 2016 року на суму 269,66 грн., за листопад 2016 року на суму 368,68 грн., за листопад 2016 року на суму 269,66 грн., за грудень 2016 року на суму 228,96 грн., за грудень 2016 року на суму 419,19 грн., за грудень 2016 року 927,72 грн., за грудень 2016 року на суму 300,95 грн., а всього на загальну суму 15 465,82 грн.

15.01.2017р. позивач направив відповідачу вимогу № 227-13-50/17-03, в якій просив перерахувати суму боргу в розмірі 15 837,78 грн.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно приписів ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 174 ГК України та статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно із ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинна виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно із п. 3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" та п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі за текстом - Порядок) встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002р. встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно п. 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг є управління соціального захисту населення Луцької райдержадміністрації, а отже, на підставі наведених норм законодавств, положень постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., Порядку відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до пункту 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у п’ятиденний строк здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Тобто, відповідні бюджетні зобов'язання щодо виплати, в тому числі пільг з оплати послуг зв'язку, пільговим категоріям громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Управління соціального захисту населення Луцької райдержадміністрації, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення, зобов'язане здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на території району, за рахунок державних субвенцій.

При цьому, неналежне фінансування та відсутність механізму проведення такого розрахунку не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.

Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Виходячи з наведених правових норм, доводи відповідача, наведені у відзиві, не приймаються судом до уваги та не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку відшкодувати понесені позивачем витрати на оплату телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян. Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, а тому уповноважений державою орган - відповідач у справі в силу закону має відшкодувати понесені позивачем витрати. Також чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у виникають безпосередньо із Законів України і незалежно від їх бажання. Окрім цього, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, та випадків повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах. Відсутність субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на надання пільг з послуг зв'язку також не є підставою для відмови в позові, оскільки з аналізу норм ст. ст. 525, 526, 617 ЦК України, ст. 193 ГК України відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання (які виникають безпосередньо із Законів України).

У зв’язку із задоволенням позову на відповідача на підставі п.1 ч.4 ст.129 ГПК України покладаються судові витрати у справі.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 617 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 48,87,89,97,102 Бюджетного кодексу України, ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації (вул. Ковельська, 53, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 03192081) на користь публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Волинської філії (м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 28, код ЄДРПОУ 21560766) 15465 грн. 82 коп. заборгованості з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення, 1 600 грн. витрат, пов’язаних з оплатою судового збору.

Повне рішення складено: 19.02.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя І. О. Якушева