Рішення № 72246057, 09.02.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18791/17

Провадження № 2-а/161/3/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

за участю секретаря - Шолом С.І.,

розглянувши в спрощеному порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що постановою Верховної Ради України від 27 липня 1994 року її було обрано безстроково суддею арбітражного (в подальшому - господарського) суду Волинської області. 04.10.2017 року наказом голови Господарського суду Волинської області на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 29.09.2017 року її звільнено з посади судді Господарського суду Волинської області у зв'язку з поданням заяви у відставку. 05.10.2017 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення і виплату довічного грошового утримання як судді у відставці. Розпорядженням відповідача від 06.11.2017 року їй призначено грошове утримання з розрахунку 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Оскільки, видана Господарським судом Волинської області довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.10.2017 року № 02-24/5506/17 не містила даних про виплату в червні 2017 року матеріальної допомоги на оздоровлення і вказана виплата не була врахована при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання, в грудні вона отримала в Господарському суді Волинської області довідку.

Згідно довідки від 04.12.2017 року № 02-24/5506/17 в червні 2017 року їй була нарахована та виплачена допомога на оздоровлення в розмірі 16000,00 грн. відповідно до ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус судді» від 02.06.2016 року № 1402-VIII. При цьому, був нарахований і сплачений єдиний соціальний внесок в розмірі 22 % від нарахованої заробітної плати 30432,84 у сумі 6695,22 грн. відповідно Закону України «Про судовий збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі вказаної довідки, 04.12.2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням відомостей про виплату в червні 2017 року допомоги на оздоровлення, однак її заява залишилась без задоволення.

Просить суд визнати протиправними дії Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо неврахування їй суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 1/12 суми допомоги на оздоровлення у розмірі 16000,00 грн. на підставі довідки Господарського суду Волинської області № 03-23/6704/17 від 04.12.2017 року та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату за період, починаючи з 05.10.2017 року, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням 1/12 суми допомоги на оздоровлення у розмірі 16000,00 грн. на підставі довідки Господарського суду Волинської області № 03-23/6704/17 від 04.12.2017 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивач в судове засідання не з'явилась, проте подала суду заяву про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами. Просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте подав суду заяву про розгляд справи без йог участі та письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка сторін не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійсню'ється.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.10.2017 року наказом голови Господарського суду Волинської області на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 29.09.2017 року № 3046/0/15-17 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Волинської області у зв'язку з поданням заяви у відставку (а.с. 12).

05.10.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської областііз заявою про призначення і виплату довічного грошового утримання як судді у відставці.

Розпорядженням відповідача від 06.11.2017 року позивачу призначено грошове утримання з розрахунку 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (а.с. 9, 10).

Згідно довідки від 04.12.2017 року № 02-24/5506/17 Господарського суду Волинської області в червні 2017 року ОСОБА_1 була нарахована та виплачена допомога на оздоровлення в розмірі 16000,00 грн. відповідно до ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус судді» від 02.06.2016 року № 1402-VIII. При цьому, був нарахований і сплачений єдиний соціальний внесок в розмірі 22 % від нарахованої заробітної плати 30432,84 у сумі 6695,22 грн. відповідно Закону України «Про судовий збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в т.ч. і внески до пенсійного фонду (а.с. 8).

04.12.2017 року позивач звернулась до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області з заявою про перерахунок раніше призначеного грошового утримання з урахуванням отриманої допомоги на оздоровлення, долучивши довідку Господарського суду Волинської області від 04.12.2017 року № 02-24/5506/17. Однак, відповідач заяву позивача залишив без задоволення.

Відповідно до ст.ст. 133-134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, за науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, а при наданні щорічної відпустки - виплачується, крім суддівської винагороди, допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Відповідно до ч.3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 06.12.2016 року внесено зміни до вказаної норми, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у зв'язку з тим, що вона не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України та вказано, що підлягає застосуванню частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

У вказаному рішенні Конституційний суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсії) чи внаслідок припинення повноважень чи набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

При цьому, у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголосив, що неодноразово висловлював та враховує попередні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, зокрема і суддів у відставці, що були викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Конституційний Суд України, у п.8 мотивувальної частини вказаного Рішення від 03 червня 2013 року зазначив, що підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом №3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03 червня 2013 року підлягає застосуванню ч.3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Частиною 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, матеріальна допомога є складовою системи оплати праці судді.

Відповідно до частини 1 статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 № 2453-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2453-VІ) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно частини 3 статті 122 Закону № 2453-VІ повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Відповідно до ч. 2 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.

Частиною третьою зазначеної статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за №200/14891, встановлено, що щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акту Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі, у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Щодо обмеження щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то суд зазначає, що таке введено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року), а 05 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року, яким пункт 25 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 лютого 2016 №1402-VIII викладено в редакції, у якій відсутні норми щодо максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Судом, також, береться до уваги, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірності своїх дій щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі її заяви від 04.12.2017 року.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, в користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295, пунктом 15 частини першої розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України,на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо неврахування ОСОБА_1 суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 1/12 суми допомоги на оздоровлення у розмірі 16000,00 грн. на підставі довідки Господарського суду Волинської області № 03-23/6704/17 від 04.12.2017 року.

Зобов'язати Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату за період, починаючи з 05.10.2017 року, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням 1/12 суми допомоги на оздоровлення у розмірі 16000,00 грн. на підставі довідки Господарського суду Волинської області № 03-23/6704/17 від 04.12.2017 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Згідно зі статтями 255, 293, 295 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк