Постанова № 72245134, 15.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2018 р. Справа№ 925/1355/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

при секретарі Ніконенко Ю.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 15.02.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Знам'янська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення

Господарського суду Черкаської області

від 14.12.2017 (повне рішення складено 15.12.2017)

у справі №925/1355/17 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Знам'янська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГО СВ"

про стягнення 86125 грн. штрафу за невірне визначення вантажу

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Знам'янська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГО СВ" про стягнення 86 125 грн. штрафних санкцій за невірне визначення маси вантажу на станції відправлення Галка Південної залізниці.

Позивач в обґрунтування позову зазначив, що відправником (відповідачем) при відправлені вантажу було невірно зазначено масу вантажу. За дане правопорушення відповідачу був нарахований штраф у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати. Провізна плата за даним перевезенням склала 17 225,00 грн., а тому позивачем було нараховано штраф 86 125,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Черкаської області від 14.12.2017р. у справі № 925/355/17 позовні вимоги задоволено частково.

На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО СВ» підлягає стягненню на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу "Знам'янська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 8 612,50 грн. штрафу та 1 600 грн. судового збору. В решті вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати частково в частині відмовлених вимог та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з»ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що застосування штрафних санкцій до відправника за неправильне зазначення ним відомостей у накладній, передбачене Статутом залізниць України (пункти 118, 122), яке є окремим видом відповідальності, який застосовується незалежно від завдання збитків внаслідок неправильного зазначення відомостей.

Апелянт зазначає, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що сума штрафу визначена не довільно, а з урахуванням положень Статуту залізниць України на підставі документів на вантаж, які містяться у матеріалах справи. По-друге, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що вказана сума є для нього надмірною по відношенню до вартості всього вантажу, як не надано доказів важкого фінансового стану підприємства.

Апелянт зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшено розмір штрафу, який підлягає до стягнення, на 10% до 17 225,00 грн.

Відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними, а рішення господарського суду обґрунтованим та таким, що не підлягає зміні або скасуванню. Крім того, відповідач зазначає, що перевізник отримав повну плату за перевезення, вантаж видано одержувачу без зауважень, негативні наслідки у позивача відсутні, шкода чи збитки позивачу не спричинені, а отже відсутні підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

16 вересня 2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРГО СВ" (вантажовідправник) зі станції Галка Південної залізниці на станцію Ксенієве Одеської залізниці відправив на адресу ТОВ "ИЗТ" (вантажоодержувач) за залізничною накладною №44306538 (а.с. 8) вантаж у вагонах №95524112 та №95750915 - "пшениця насипом".

При оформленні залізничної накладної №44306538 на станції Галка відповідачем вказано масу вантажу у вагоні (п. 24 накладної): 137500 кг. Внесено провізної плати 34 450 грн. (п. 34 накладної).

Завантаження вагонів здійснювалось вантажовідправником засобами відправника, з застосуванням вагового пристрою станції відправлення залізниці (ст. Галка), оскільки у розділі 26 вказаної накладної зазначено, що спосіб визначення маси - "бункерные весы".

Згідно актів загальної форми станції Знам'янка №84836, №52790 від 21.09.2017р. вагон №95524112 відчеплений на вагову перевірку. На верхніх завантажувальних люках виявлено чотири ЗПП відправника №№Х-222035, 222052, 222053, 222056, на нижніх розвантажувальних люках три ЗПП відправника №Х-222055, 222034, 222057 справні, не пошкоджені та їх номера відповідають вказаним в перевізному документі, доступу до вантажу немає, люки щільно закриті, задуті піною.

За результатами контрольного переважування станцією Знам'янка Одеської залізниці складений комерційний акт АА№410006/297/2 від 22.09.2017р. (а.с. 9), відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагону №95524112 виявлена різниця у дійсній вазі та зазначеній відповідачем у накладній. Відповідно до накладної маса вантажу складає: нетто - 69 000 кг, в комерційному акті: брутто - 80 000 кг, нетто- 58 600 кг, тара - 21 400 кг, різниця проти накладної в сторону зменшення складає 10 400 кг.

При прибутті вищезазначеного вагона на станцію призначення було проведено видачу та перевірку маси вантажу, про що зазначено в розділі "Є" комерційного акта.

Відповідач не оскаржував дії позивача та його комерційний акт.

У відзиві на позов представник відповідача вказав, що на момент складення комерційного акту №41006/297/2 від 22.09.2017р. використання тензометричних вагонних вагах СВ-150000В/2 ст. Знам'янка було заборонено нормами законодавства України, оскільки вони не пройшли повірку у встановленому порядку.

Однак зазначені обставини не знайшли свого підтвердження, оскільки технічний паспорт засобу вимірювальної техніки зав. №1569600043 містить відмітку державного повірителя від 07.09.2017р. про придатність вагового пристрою для визначення маси вантажу при залізничному перевезенні. Відсутність відмітки у раніше наданих документах представником позивача пояснено як використання в справі раніше виконаної ксерокопії паспорту вагового пристрою з-за великої кількості позовів до вантажовідправників.

Представник відповідача заперечує проти позову та просить зменшити суму штрафу, оскільки перевізник отримав повну плату за перевезення, претензій до перевізника немає, вантаж видано одержувачу без зауважень, негативних наслідків у позивача немає, шкода чи збитки позивачу не спричинені.

Між сторонами виникли відносини з перевезення вантажу залізничним транспортом України за плату, що врегульовано вимогами Господарського кодексу України, Статутом залізниць України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про залізничний транспорт", іншими підзаконними нормативними актами.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно- правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з п. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту, та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статтею 2 Статуту залізниць України (далі по тексту Статут), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 передбачено, що Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до положень ст. 23 Статуту залізниць та вимог Наказу Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. "Правила перевезення вантажів" відповідальність за завантаження вагонів, передачу вагонів на відправку, правильність оформлення перевізних документів, зазначення маси вантажу - несе відправник.

Згідно п.п.8 ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми (форму затверджено наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 року № 460), оформлений відповідно до Статуту залізниць України і наданий відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача.

Згідно зі ст. 129 Статуту акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.3 "Правил оформлення перевізних документів" на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну; усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з п. п. 2.1 п. 2 "Правил оформлення перевізних документів" вантажовідправник при заповненні комплексу перевізних документів повинен вказати точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - одержувача вантажу, його код та адресу.

Відповідно до п. п. 5.5 п. 5 "Правил оформлення перевізних документів" якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 118, 122 Статуту.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення маса вантажу визначається відправником, про спосіб визначення маси відправник зазначає у накладній. Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів графи перевізних документів "маса вантажу визначена відправником", заповнюються вантажовідправником.

Згідно положень ст. 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу та пасажирів засвідчуються актами.

Згідно ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах, а порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів.

Відповідно до ст. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 Статуту залізниць України.

Стаття 118 Статуту визначає штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Вартість перевезення складає 17 225, 00 грн., за вказане првопорушення позивачем нараховано штраф у п»ятикратному розмірі, що складає 86 125, 00 грн.

Факт встановлення невірної маси вантажу при перевезенні залізничним транспортом у спірному вагоні - сторонами не оспорюється. Доказів пошкоджень вагону, запірної арматури - не встановлено. До перевізника не пред'явлено вимог про нестачу вантажу тощо.

Доводи відповідача про порушення позивачем процедури складання актів загальної форми та комерційного акту суд не враховує при прийнятті рішення, оскільки відповідач не оскаржував дії позивача. На момент розгляду спору спірні акти є дійсними та не скасовані.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 5 ст. 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно- правовими актами.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що штраф, встановлений ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, є мірою цивільно-правової відповідальності, передбаченої за порушення зобов'язань за договором перевезення вантажів (цивільно-правові відносини), а не публічно-правовою відповідальністю.

Відповідач просить суд зменшити розмір виходячи з мотивів відсутності збитків чи будь-яких негативних наслідків для позивача, з посиланням на ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України. Крім того, відповідач зазначає, що йому стало відомо, що на підставі вказівки ПАТ "Укрзалізниця" від 08.02.2017р. НР Ц-1 -25/315-17 з метою уникнення скарг вантажовідправників, усім підрозділам роз'яснено, що штрафні санкції передбачені статтями 118, 122 Статуту залізниць України застосовувати тільки у разі виявлення перевантаження вагона понад вантажопідйомність. Претензійно позовну роботу дозволено проводити тільки у означеному випадку.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статут залізниць України є складовою частиною інших норм права, цивільного та господарського судочинства і не має якогось привілейованого статусу по відношенню до інших актів - ЦК і ГК України.

Таким чином, чинне законодавство України передбачає певні обставини, але не виключно, за наявності яких суд може зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню за порушення зобов'язання.

Враховуючи відсутність збитків для позивача, отримання перевізником повної провізної плати та надмірність розміру штрафу в порівнянні з перевізною платою, колегія приходить до висновку, про те, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив клопотання представника відповідача про зменшення розміру штрафу в розмірі 10% від заявленого, що складає 8 612, 50 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не спростовують викладених в судовому рішенні обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2017 у справі № 925/1355/17 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Знам'янська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2017 у справі №925/1355/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2017 у справі №925/1355/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/1355/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська