Постанова № 72239327, 14.02.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/10868/16-ц

Провадження № 22-ц/792/377/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю: представника позивача Бурбан Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради до ОСОБА_5 про стягнення надміру виплачених коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року,

встановив:

У травні 2016 року Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради (далі - Управління) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення надміру виплачених коштів.

Управління зазначило, що у 2013-2015 роках ОСОБА_5 було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям. У результаті перевірки майнового стану ОСОБА_5 з'ясувалося, що при зверненні за соціальною допомогою вона не задекларувала доходи від здачі в оренду земельних паїв. Відповідач навмисно приховала інформацію про свій майновий стан, внаслідок чого їй безпідставно виплачено грошові кошти у сумі 81 821 грн 73 коп. На теперішній час ОСОБА_5 відмовляється повернути ці кошти.

За таких обставин Управління просило суд стягнути з ОСОБА_5 на свою користь 81 821 грн 73 коп.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року позов задоволено та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд виходив з того, що ОСОБА_5 не повідомила Управління про обставини, які можуть вплинути на умови призначення державної соціальної допомоги, внаслідок чого виплачені їй суми є безпідставно набутими коштами та підлягають поверненню позивачеві.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду посилаючись на порушення судом норм процесуального права. ОСОБА_5 зазначила, що справу розглянуто неповноважним судом, оскільки цей спір підлягав вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник Управління Бурбан Н.М. зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідач ОСОБА_5, яку належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилася в судове засідання.

Заслухавши учасника процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, не застосував закон (ч. 2 ст. 7 Закону України від 1 червня 2000 року № 1768-ІІІ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (далі - Закон № 1768-ІІІ), який підлягав застосуванню.

У зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням судом норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд має змінити розподіл судових витрат.

Встановлено, що на підставі заяв ОСОБА_5 від 23 липня 2013 року, 22 січня 2014 року, 4 липня 2014 року, 14 січня 2015 року, 29 квітня 2015 року та 29 травня 2015 року їй на сім'ю з 6-ти осіб, у тому числі: вона; чоловік - ОСОБА_6; син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1; дочка - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2; син - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3; син - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, - призначено щомісячну державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям.

Протягом 2013-2015 років ОСОБА_5 виплачено цю державну допомогу у розмірі 81 821 грн 73 коп.

На час призначення ОСОБА_5 державної соціальної допомоги у власності її сім'ї було дві земельні ділянки, що розташовані на території Петрашівської сільської ради Віньковецького району, Хмельницької області, та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зокрема, ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 5 червня 2007 року належить земельна ділянка площею 0,88 га, а ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 5 червня 2007 року - земельна ділянка площею 0,92 га.

У липні 2007 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 передали вказані земельні ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Поділля-Агросервіс» та отримують від них дохід у виді орендної плати.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються письмовими доказами у справі.

Статтею 1 Закону № 1768-ІІ встановлено, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 7 Закону № 1768-ІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна соціальна допомога не призначається у випадку, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї (крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами І та ІІ групи, та сімей, в яких є діти інваліди) є земельна ділянка, площею понад 0,6 га, крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім'ї причин не приносить дохід.

В силу п. 3 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (далі - Порядок), призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї.

За змістом п. 28 Порядку якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення:

визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї;

повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення;

у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більше як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті;

у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що при призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям ОСОБА_5 приховала інформацію про майновий стан сім'ї та не задекларувала відомості про усе наявне нерухоме майно.

Посилання ОСОБА_5 на те, що суд розглянув справу з порушенням правил юрисдикції, не відповідає вимогам процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України (в редакції закону на час розгляду справи в суді першої інстанції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України (в редакції закону на час розгляду справи в суді першої інстанції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною 1 статті 17 КАС України (в редакції закону на час розгляду справи в суді першої інстанції) встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України (в редакції закону на час розгляду справи в суді першої інстанції) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 30 постанови від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», спори з приводу стягнення безпідставно сплачених (без достатньої правової підстави) грошових сум не є публічно-правовими, тому відповідні заяви слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Звертаючись до суду з позовом, Управління просило стягнути з ОСОБА_5 безпідставно отримані нею кошти у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Отже вказаний спір не є публічно-правовим і підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд першої інстанції правильно застосував норми цивільно-процесуального закону.

Разом із тим, стягуючи з ОСОБА_5 ці кошти, суд припустився помилки.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону № 1768-ІІІ за наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті, державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах І - ІV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років).

Якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення.

З аналізу наведених норм права вбачається, що повернення виплаченої соціальної допомоги з підстав, передбачених абзацом 5 частини 1 статті 7 Закону № 1768-ІІІ, можливе за наявності таких обов'язкових умов:

у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є земельна ділянка площею понад 0,6 га, крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім'ї причин не приносить дохід;

відсутні обставини, передбачені частиною 2 статті 7 цього Закону;

дотримано процедури прийняття рішення місцевою державною адміністрацією про призначення соціальної допомоги у разі, коли є обставини та умови, передбачені частинами 1 та 2 статті 7 Закону № 1768-ІІІ;

має місце навмисне подання сім'єю недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.

Отже повернення (стягнення) наданої соціальної допомоги за таких умов може застосовуватися, коли відповідний орган на підставі рішень районних, районних у містах державних адміністрацій міських і районних у містах рад, за результатами обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та зібраної інформації про сім'ю, її власність, доходи, майно прийме рішення про відмову в наданні соціальної допомоги.

Відповідно до статті 1 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» сім'я ОСОБА_5 є багатодітною. При зверненні за державною соціальною допомогою ОСОБА_5 задекларувала, що в її сім'ї виховується четверо дітей віком до 18 років (т. 1 а.с. 45-57, 71-74. 78-81, 84-87, 89-92, 102-105, 110-113, 118-121, 123-126; т. 2 а.с. 7-10, 14-17). Разом із тим, у цих деклараціях ОСОБА_5 зазначила, що у власності та володінні її сім'ї земельних ділянок не має.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 7 Закону № 1768-ІІІ, за певних умов державна соціальна допомога могла бути призначена ОСОБА_5, не зважаючи на те, що у власності її сім'ї є земельні ділянки. Однак у справі відсутнє рішення відповідного органу про те, що за наслідками перевірки майнового стану сім'ї ОСОБА_5 їй відмовлено в наданні соціальної допомоги.

У зв'язку з цим, підстави для стягнення з ОСОБА_5 раніше виплачених коштів у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям відсутні.

Не врахувавши вказаних обставин і норм чинного законодавства, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позов Управління є обґрунтованим.

Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, оскільки під час розгляду справи встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Позов Управління не підлягає задоволенню, внаслідок чого згідно з ч. 7 ст. 141 ЦПК України судовий збір слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради до ОСОБА_5 про стягнення 81 821 грн 73 коп. надміру виплачених коштів у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 лютого 2018 року.

Судді: /підпис/ О.І. Ярмолюк

/підпис/ А.П. Корніюк

/підпис/ О.І. Талалай

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_11

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 3