Постанова № 72239089, 13.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» лютого 2018 року

м. Харків

справа № 611/1001/17-ц

провадження № 22ц/790/1424/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя - доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року в складі судді Андросова О. М.,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтрування свого позову посилався на те, що відповідно до укладеного договору № SAMDN55000033546035 від 23 липня 2010 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зазначив, що ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Вказав, що банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому у договорі, проте ОСОБА_2 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

У зв'язку з зазначеним ОСОБА_2 станом на 30 червня 2017 року перед банком має заборгованість у розмірі 26345,04 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 986,69 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 21702,64 грн., заборгованості за пенею та комісією - 3655,71 грн.

Зазначив, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банка.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 26345,04 грн. за кредитним договором № SAMDN55000033546035 від 23 липня 2010 року, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 986,69 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 21702,64 грн., заборгованості з пенею та комісією - 3655,71 грн., а також судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов банку в повному обсязі; стягнути з відповідача судові витрати.

При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав позовні вимоги. При цьому зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач тричі отримував картку; що строк банком не пропущено.

В судове засідання учасники справи не з'явилися. Матеріали справи містять відомості про вручення учасникам справи судових повісток.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» необхідно задовольнити частково, рішення суду - скасувати.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Із матеріалів справи вбачається, що 23 липня 2010 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № SAMDN5000033546035, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, зі сплатою щомісячних платежів (7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, а з 01 квітня 2014 року - 5 % від заборгованості, але не менше 100 грн. і не більше залишку заборгованості), з кінцевим терміном повернення, що відповідає терміну дії картки строком на три роки. Після закінчення строку дії картки ОСОБА_2 двічі отримувала кредитну картку, а саме 14 грудня 2010 року та 27 листопада 2017 року. Строк дії кредитної картки зазначено до 30 вересня 2021 року. Останній платіж здійснено ОСОБА_2 02 липня 2014 року, списання відсотків за прострочений кредит відповідно до пункту 2.1.1.3.5 кредитного договору - 30 червня 2015 року.

Відповідно до умов укладеного договору та частини 1 статті 634 ЦК України договір складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів Банку, що підтверджується підписом відповідача у заяві. В заяві зазначено, що ОСОБА_2 ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку.

Матеріали справи свідчать про те, що банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому у договорі, проте ОСОБА_2 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

У зв'язку з чим станом на 30 червня 2017 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком становила 26345,04 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 986,69 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 21702,64 грн., заборгованості за пенею та комісією - 3655,71 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову банку суд першої інстанції виходив з того, що у банку строк для звернення до суду з позовом сплив.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із сплином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Згідно частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з кредитного договору погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами у такому розмірі - 7% від заборгованості (але не менше 50,00 грн. та не більше залишку заборгованості); з 01 квітня 2014 року - 5% від заборгованості (але не менше 100,00 грн. та не більше залишку заборгованості), які позичальник повинен надати банку до 10 числа кожного місяця для погашення заборгованості.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Пунктом 2.1.1.3.5 кредитного договору передбачено, що клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту в межах сум, які підлягають сплаті банку за договором при настанні строків платежів.

Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом або договором між банком та клієнтом.

Пунктом 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21 січня 2004 року за № 22 передбачено, що якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, та право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Як вбачається з розрахунку автоматичне списання грошей для погашення заборгованості за кредитною карткою відповідно до пункту 2.1.1.3.5 кредитного договору відбулося 30 червня 2015 року. Банк з позовом до суду звернувся 06 листопада 2017 року, тобто в межах трирічного строку.

Матеріали справи не свідчать про те, що ОСОБА_2 оскаржувала пункт 2.1.1.3.5 кредитного договору або дії банку щодо автоматичного списання грошей для погашення заборгованості за кредитною карткою.

Виходячи з того, що автоматичне списання грошей для погашення заборгованості за кредитною карткою здійснювалося кредитором на підставі пункту 2.1.1.3.5 кредитного договору, з яким ОСОБА_2 ознайомлювалася та була згодна, судова колегія вважає, що банк строк для звернення до суду з позовом не пропустив.

Як вбачається з матеріалів справи сума боргу складає 26345,04 грн., зокрема, 989, 69 грн. - заборгованість за кредитом; 21702,64 грн., - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3655,71 грн. - заборгованість за пенею та комісією, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь банку.

Проте, частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Із матеріалів справи вбачається, що розмір неустойки перевищує розмір тіла кредиту втричі.

У зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе зменшити розмір неустойки з 3655,71 грн. до 1000,00 грн.

Таким чином позов банку підлягає частковому задоволенню та стягненню з ОСОБА_2 на користь банку 23 689, 33 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких 989, 69 грн. - заборгованість за кредитом; 21702,64 грн., - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1000,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією.

Інші доводи та вимоги апеляційної скарги залишаються без задоволення, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Оскільки позов банку задоволено частково, розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь банку розраховано відповідно до статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3021, 31 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381- 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року - скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 23 689, 33 грн. заборгованості за кредитним договором та 3021, 31 грн. судового збору.

В іншій частині в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії

Повний текст постанови складено 15 лютого 2018 року.