Постанова № 72238414, 12.02.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 683/2859/17

Провадження № 22-ц/792/336/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.,

з участю: позивача ОСОБА_4,

представника ГУ НП в Хмельницькій області Файчука А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №683/2859/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2017 року (суддя Бондарчук Л.А.) у справі за позовом ОСОБА_4 до посадової особи СВ Старокостянтинівського ВП Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Крупського Віталія Віталійовича, Старокостянтинівського управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої посадовою особою правоохоронного органу.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

06 листопада 2017 року ОСОБА_4, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що 26 лютого 2016 року Старокостянтинівською місцевою прокуратурою до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016241220000010 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376-1 КК України. Постановою слідчого СВ Старокостянтинівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області Крупського В.В. від 21 квітня 2016 року було відмовлено у визнані його потерпілим у кримінальному провадженні. Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 24 травня 2016 року постанова слідчого скасована і зобов'язано визнати ОСОБА_4 потерпілим. Постановою слідчого від 25 травня 2016 року він визнаний потерпілим у кримінальному провадженні №42016241220000010.

Під час досудового розслідування він лише один раз був допитаний слідчим. Всупереч вимогам ст. 220 КПК України усі його письмові клопотання були залишені без процесуального реагування. Не дали результатів і скарги на правове свавілля слідчого, з якими звертався у порядку, передбаченому КПК України.

Ухвалою Красилівського районного суду від 01 вересня 2017 року встановлено факт бездіяльності слідчого і зобов'язано повідомити потерпілого про прийняте у кримінальному провадженні рішення та надати можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження. Під час розгляду у суді його скарги стало відомо про закриття провадження у травня 2017 року. За результатами оскарження ухвалою Красилівського районного суду від 12 жовтня 2017 року постанова про закриття кримінального провадження скасована і зобов'язано слідчого продовжити досудове розслідування.

У зв'язку з недбалим проведенням слідчих дій і прийняттям незаконних процесуальних рішень змушений був подати заяву про відвід слідчого Крупського В.В. у КП №42016241220000010. Ухвалою суду від 02 листопада 2017 року відвід задоволено.

За період недбалого провадження слідчих дій і постановлення незаконних процесуальних рішень йому заподіяно матеріальні збитки, які пов'язані з витратами на переміщення між містами Шепетівка - Старокостянтинів - Хмельницький - Красилів, на юридично-правові консультації адвокатів, на відрядження і листування з прокуратурою, судом, підрозділами НП, та моральна шкода по причині перенесених переживань, нервозності, стану психоемоційної напруги, тимчасової відірваності від активного суспільно-політичного життя, які відбивалися на близьких, негативно вплинули на стан здоров'я.

Тому, позивач просив стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь реальні збитки у сумі 11392,71 грн, компенсацію за моральну шкоду - 16080 грн (з розрахунку 1/4 від мінімальної заробітної плати за кожен місяць недбалого виконання слідчих дій у кримінальному провадженні).

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2017 року до участі у справі залучено третю особу Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької область від 20 грудня 2017 року в позові відмовлено.

ОСОБА_4, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з Державного бюджету України на відшкодування збитків 11392,71 грн, моральної шкоди - 18708,07 грн. Посилається на безпідставність відмови в позові, порушення норм матеріального та процесуального права. В порушення вимог ст. 33 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017 року) суд ініціював залучення до участі у справі ГУ НП в Хмельницькій області. Не всі питання, пов'язані з рухом справи, були вирішені шляхом постановлення ухвали. У мотивувальній частині ухвали за результатами розгляду заяви про відвід допущено перекручування фактів.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області посилається на безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки реалізація ОСОБА_4 права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування не є підставою для відшкодування шкоди, а доказів заподіяння шкоди позивачем не надано.

Заперечення на відзив ОСОБА_4 мотивує доводами, викладеними у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Згідно з п.п. 8 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав. Представник третьої особи визнав її необґрунтованою у повному обсязі.

Інші учасники судового процесу не з'явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 26 лютого 2016 року Старокостянтинівською місцевою прокуратурою до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016241220000010 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376-1 КК України.

Під час досудового розслідування ОСОБА_4 відповідно до вимог КПК оскаржував дії (бездіяльність), процесуальні рішення слідчого Крупського В.В.

Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 24 травня 2016 року зобов'язано визнати ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні. Постановою слідчого від 25 травня 2016 року позивач визнаний потерпілим у кримінальному провадженні №42016241220000010.

При розгляді скарги позивача, поданої у липні 2017 року, Красилівським районним судом встановлено, що кримінальне провадження закрито і зроблено висновок про неможливість вжиття судом будь-яких заходів реагування у цьому провадженні. В той же час, ухвалою суду від 01 вересня 2017 року зобов'язано заступника начальника СВ Старокостянтинівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області Крупського В.В. повідомити потерпілого про прийняте у кримінальному провадженні рішення та надати можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.

Ухвалою Красилівського районного суду від 12 жовтня 2017 року постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 08 травня 2017 року скасована.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 02 листопада 2017 року задоволено відвід слідчого СВ Старокостянтинівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області Крупського В.В. у кримінальному провадженні №42016241220000010 з метою запобігання виникнення сумнівів в неупередженості слідчого.

Наведене підтверджується копіями звернень, відповідей на них, ухвал, приєднаних до матеріалів справи.

При відмові в позові суд виходив з того, що сам факт неприйняття слідчим процесуального рішення не свідчить про завдання особі шкоди та наявність підстав для її відшкодування. Реалізація ОСОБА_4 свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Доказування наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправністю дій її заподіювача і шкодою є обов'язком позивача.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На підставі ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди, завданої внаслідок діяльності зазначених органів, діють правила частини шостої цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої посадовою особою правоохоронного органу, пославшись на положення ст. 1174 ЦК України.

Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 1 і ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 31 березня 2005 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, причинний зв'язок між протиправністю поведінки заподіювача шкоди і заподіяною шкодою.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1 і 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1, ч. 5 і ч. 6 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано лише докази оскарження ним дій (бездіяльності), процесуальних рішень слідчого під час досудового розслідування і прийняття судових рішень за наслідками розгляду скарг.

Проте, інші обов'язкові складові цивільно-правової відповідальності не доведені.

Витрати ОСОБА_4, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, на правову допомогу, пов'язані із пересиланням документів, добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту) відносяться до процесуальних витрат, порядок відшкодування і розподілу яких визначений у главі 8 КПК України. Вони не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.

Не надано ОСОБА_4 також доказів спричинення йому душевних страждань внаслідок протиправних дій щодо нього, причинно-наслідкового зв'язку між порушенням його права та наслідками, які спричинило це порушення, у тому числі й погіршення стану здоров'я, та відповідно заподіяння моральної шкоди.

При вирішенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з того, що сам факт неприйняття слідчим процесуального рішення чи скасування прийнятого ним рішення при досудовому розслідуванні не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування.

Позивач отримав захист своїх прав за результатами судового розгляду його скарг на дії і рішення слідчого.

Відповідно до листа №80-15-16 Старокостянтинівської місцевої прокуратури від 05 жовтня 2017 року ОСОБА_4 повідомлено, що у його зверненні не наведено об'єктивних даних, які б вказували на вчинення слідчим Крупським В.В. кримінальних правопорушень і відсутність підстав, передбачених ч. 1 ст. 214 КПК України, для внесення органами прокуратури відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінальних правопорушень.

Отже, суд обґрунтовано відмовив в позові.

Доводи апеляційної скарги про неправомірність дій, рішень слідчого СВ віллу поліції, перенесених переживань і наявність матеріальних витрат, не спростовують висновків суду про недоведеність позивачем належними доказами заподіяння матеріальної та моральної шкоди при здійсненні своїх повноважень службовою особою органу державної влади.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, судом не допущено.

Рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до норм матеріального права із додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 лютого 2018 року.

Суддя-доповідач /підпис/ О.І. Талалай

Суддя /підпис/ А.П. Корніюк

Суддя /підпис/ О.І. Ярмолюк

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай