Рішення № 72237876, 05.02.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/17743/16-а

н/п 2-а/766/633/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: Майдан С.І.,

при секретарі: Найдишак В.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в м.Херсоні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача перерахувати та поновити виплату пенсії за віком позивачам з 07.10.2009 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України. ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 позовні вимоги обґрунтовує тим, що до листопада 1995 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали в м.Херсоні та отримували пенсію за віком, надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю виплату пенсії було припинено. 05.02.2016 року представник позивачів звернувся до УПФ України в м.Херсоні із заявами про перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії в розмірах відповідно до чинного законодавства, але УПФ виплату пенсії не поновлено. ОСОБА_1 вважає протиправним не поновлення пенсії.

Позивачі та їх представник в судове засідання не з'явилися, повідомлялися у встановлений законом порядку.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлявся у встановлений законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, згідно посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_2, 1932 р.н., отримував пенсію за віком з 07.04.1995 року до 01.07.1995 року.

Відповідно до посвідчення НОМЕР_2 ОСОБА_3, 1940 р.н., отримувала пенсію за віком з 17.06.1995 року.

04.07.2016 року ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні з заявами про призначення/перерахунок пенсії

Відповідно до листів Управління Пенсійного фонду України в м.Херсон від 04.08.2017 року №242/л-25 та №243/л-25 представнику ОСОБА_1 повідомлялося про порядок поновлення пенсії. Позивачами не дотримано вимог, визначених Порядком подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (зі змінами). Тому поновити виплату пенсії за заявами від 04.07.2016 року немає підстав.

Відповідно до вимог ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон.

З 01.04.2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.2 ч.1 ст.49 якого, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародні договори між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалися.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 положення п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

У відповідності до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.

Відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв'язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, або переведення з одного виду пенсії на інший, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений статтею 46 Конституції України.

Також, як зазначив Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п.51 цього рішення).

У п.54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст.46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Тобто, з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу УПФ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Отже, враховуючи наведені норми права, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 6-9, 72-77, 242-246, 255, 295, 382 КАС України, ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 07.10.2009 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 07.10.2009 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України.

Рішення суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Херсонський міський суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.І.Майдан