Рішення № 72233127, 31.01.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3194/17

Провадження №: 2-а/398/26/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"31" січня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Орловського В.В.,

за участю секретаря Черкасової Ж.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_3 до Олександрійського об’єднаного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

вставновив:

18 вересня 2017 року представник позивача звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просить: визнати незаконним рішення Олександрійського об’єднаного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області про відмову у розгляді заяви ОСОБА_3 від 18 липня 2017 року про призначення пенсії за віком; зобов’язати відповідача прийняти зазначену заяву та розглянути її; зобов’язати відповідача прийняти рішення про призначення пенсії за віком; зобов’язати відповідача здійснювати нарахування та виплату пенсії за віком та інших пенсійних надбавок на підставах, визначених пенсійним законодавством, з урахуванням норм, що діють на дату звернення за призначенням пенсії, тобто 18 липня 2017 року, без обмежень за ознакою місця проживання довічно з урахуванням індексу інфляції на поточний рахунок.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначила, що є громадянкою України, з 2000 року постійно проживає в Ізраїлі, перебуває на консульському обліку у посольстві України в Ізраїлі, внутрішній паспорт громадянина України був зданий в органи МВС при виїзді на постійне місце проживання за кордон, до виїзду з України мешкала у м. Олександрія. 18 липня 2017 року ОСОБА_3 звернулась із заявою та пакетом документів про призначення пенсії за віком до відповідача. У листі від 27 липня 2017 року відповідач повідомив представника ОСОБА_3 про те, що не розглянув її заяву і також про відсутність законних підстав для призначення пенсії через неподання паспорта громадянина України або іншого документа з відміткою про постійне мешкання в Україні, а також відсутність договору між Україною та Ізраїлем. Представник позивача вважає відмову відповідача у розгляді заяви ОСОБА_3 та призначенні їй пенсії неправомірною, скільки вона суперечить статтям 1, 3, 22, 24, 25, 46, 6 Конституції України, ст.2 Протоколу №4 “Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, рішенню Конституційного суду України від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009, ч.2 ст.2 ЗУ “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” та усталеній судовій практиці. Представник позивача наполягає на тому, що відсутність у громадянина України постійного місця проживання в Україні, а також відсутність між Україною та Ізраїлем відповідного міжнародного договору не може бути підставою для обмеження його конституційного права на отримання пенсії згідно закону.

Представник відповідача 10 жовтня 2017 року подав до суду письмові заперечення, у яких просив суд відмовити у задоволення позову. Він посилається на те, що Олександрійське об’єднане управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області при прийнятті заяви ОСОБА_3 діяло відповідно до положень чинного законодавства, в саме ст.19 Конституції України, ч.1 ст.5, ч.1 ст.44 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, пунктами 1.1, 2.22, 2.9 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Подані ОСОБА_3 документи за висновком відповідача не відповідають встановленим зазначеним законодавством вимогам, оскільки не місять визначеного законодавством документа, що підтверджує зареєстроване місце проживання заявника на території, яку обслуговує Олександрійське об’єднане управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області. Також у запереченнях наголошено на тому, що зазначена у заяві про виплату пенсії, виданій банківською установою ПАТ КБ “Приватбанк”, адреса одержувача не підтверджена жодним документом, а отже відповідач вважає, що ця заява оформлена неналежним чином. Зазначені обставини за доводами відповідача вказують на відсутність будь-яких підстав для розгляду заяви ОСОБА_3 від 18 липня 2017 року, тому ця заява повинна бути повернута. Також представник відповідача посилається на те, що між Україною та Ізраїлем не укладено договір про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення. За відсутності зазначених документів на підтвердження місця проживання відповідач за доводами поданого заперечення не приймав рішення про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком, а тому відносно вимог позивача про зобов’язання призначити пенсію відсутній предмет спору.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 підтримала позов із зазначених у ньому підстав. Додатково вона пояснила, що ОСОБА_3 під час перебування в Україні особисто оформила у банку заяву про виплату пенсії та подала до Олександрійського об’єднаного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області заяву про призначення пенсії та пакет документів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача і представників відповідача, дослідивши матеріали справи, вставновив такі обставини і дійшов висновків, зміст яких викладено нижче.

Судом встановив, що ОСОБА_3 є громадянкою України, яка виїхала з України на постійне місце проживання у Державу Ізраїль. Це підтверджується нотаріально посвідченою копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон, у якому проставлена відмітка про постійне проживання в Ізраїлі.

18 липня 2017 року ОСОБА_3 особисто звернулася до Олександрійського об’єднаного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви був доданий пакет документів, а саме: копії паспорта і довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, оригінал і копія трудової книжки, довідка №72/61/060 від 13 червня 2017 року, довідки №0580-190, 0580-191 від 13 червня 2017 року, копія диплому, копія свідоцтва про шлюб, заява про виплату пенсії або грошової допомоги на рахунок у банку від 18 липня 2017 року, копія довіреності, копія свідоцтва про народження. Це підтверджується наданою відповідачем копією пенсійної справи та листом відповідача від 27 липня 2017 року про повернення зазначених документів.

27 липня 2017 року Олександрійське об’єднане управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області надіслало на адресу представника ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_1 лист, яким повернуло надані ОСОБА_3 для призначення пенсії документи у зв’язку з тим, що реєстрація та фактичне місце проживання заявника ОСОБА_3 не підтверджене жодним документом, тому правові підстави для розгляду її заяви зазначеним управінням відсутні. Відповідач у зазначеному листі послався на неукладення міжнародного договору у галузі пенсійного забезпечення між Україною та Ізраїлем, а також на п.2.9, 2.22, 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та п.10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках.

У справі підлягають застосуванню такі норми права.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Конституції України, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Статтею 26 цього Закону визначено Умови призначення пенсії за віком, якими є вік особи, її страховий стаж та час призначення пенсії.

Відповідно до ст. 44 зазначеного закону заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, встановлено, що необхідною умовою для реалізації особою права на отримання пенсії є реєстрація її місця проживання на території України.

Відповідно до ст.2 ЗУ “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Конституційний Суд України в рішенні від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір.

Зокрема, в пункті 3.3 цього рішення зазначено, що оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Виходячи із зазначених норм права та їх тлумачення Конституційним судом України, суд вважає, що норми Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими не визначено повноваження окремих органів Пенсійного фонду на прийняття заяв про призначення пенсії від громадян України, які постійно проживають за кордоном і яким керувався відповідач, суперечать законодавчим актам вищої юридичної сили, зокрема 24, 25, 46 Конституції України та ч. 1 ст. 8, 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.2 ЗУ “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, оскільки вони обмежують право громадян України, які проживають за кордоном на звернення до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії та фактично пов’язують право на призначення пенсії з наявністю місця проживання в Україні. За наявності такої колізії при вирішенні питання щодо права особи громадянина України, який постійно проживає за кордоном, на звернення до органів ПФУ підлягають застосуванню норми вищої юридичної сили.

Судом встановлено, що причиною відмови Олександрійського об’єднаного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області у розгляді по суті заяви ОСОБА_3 від 18 липня 2017 року та повернення наданих нею документів була відсутність у неї постійного місця проживання в Україні, зокрема на території, на яку поширюються повноваження вказаного управління, а також відсутність відповідного міжнародного договору між Україною та Ізраїлем. Таке рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню у зв’язку з тим що ОСОБА_3, постійно проживаючи в Ізраїлі як громадянин України має рівні конституційні права з громадянами України, які постійно проживають в Україні, оскільки Конституція України та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ЗУ “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, окремі норми яких наведені вище, не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання. Суд вважає що за умови неврегульованості у Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання про те, який саме з органів Пенсійного фонду України уповноважений розглядати заяви громадян України, які постійно проживають в Ізраїлі, про призначення пенсії такі заяви зобов’язаний розглянути по суті будь-який з органів ПФУ, який уповноважений розглядати аналогічні заяви громадян України, які проживають в Україні. Тому Олександрійське об’єднане управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області мало розглянути заяву ОСОБА_3 від 18 липня 2017 року по суті. З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання незаконним рішення відповідача про відмову у розгляді заяви та про зобов’язання відповідача розглянути цю заяву підлягають задоволенню.

Разом з тим, призначення, виплата чи припинення виплат пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України. Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду.

Крім досягнення пенсійного віку, необхідною умовою для призначення пенсії є наявність відповідного страхового стажу, який відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Крім того, для призначення пенсії спеціалісти Пенсійного фонду мають визначити заробітну плату (дохід) пенсіонера, зокрема, на підставі довідок про нараховану заробітну плату, що підлягають перевірці первинними документами.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і пунктів 39, 43 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду не пізніше 10 днів з дня надходження документів про призначення пенсії приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Оскільки за поданою ОСОБА_3 заявою про призначення пенсії від 18 липня 2017 року відповідач відповідного рішення по суті не прийняв, суд вважає необхідним зобов’язати Олександрійське об’єднане управління Пенсійного фонду в Кіровоградській розглянути цю заяву по суті згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання. Тому позовні вимоги про зобов’язання відповідача призначити пенсію є передчасними і задоволенню не підлягають.

Також суд вважає необхідним дати оцінку доводами заперечень відповідача про неналежне оформлення поданої ОСОБА_3 у пакеті документів на призначення пенсії заяви про виплату пенсії на банківський рахунок. Олександрійське об’єднане УПФУ прийняло заяву ОСОБА_3 від 18 липня 2017 року з пакетом доданих до неї документів, що підтверджується матеріалами пенсійної справи. Тому відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і пунктів 39, 43 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Олександрійське об’єднане УПФУ зобов’язане прийняти рішення по суті поданої заяви і не має повноважень залишити її без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, має постійне місце проживання в Ізраілі, паспорт громадянина України для виїзду за кордон АЕ76019, до Олександрійського об’єднаного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, ідентифікаційний код у ЄДРПОУ 37944495, місцезнаходження м. Олександрія, пл.Соборна, 8, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Олександрійського об’єднаного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, викладене у формі адресованого представнику ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_1 листа від 27 липня 2017 року №6731/04-30, про залишення без розгляду і повернення заяви ОСОБА_3 від 18 липня 2017 року про призначення пенсії за віком з доданими до неї документами.

Зобов'язати Олександрійське об’єднане управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області розглянути заяву ОСОБА_3 від 18 липня 2017 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, та прийняттям рішення по суті заяви.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, передбаченому ст.297 і п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Орловський В.В.