Постанова № 72232012, 14.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/4225/17 Головуючий у І інстанції Кравченко Л. М.Провадження № 22-ц/780/653/18 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 58 14.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів : - Сушко Л.П., Яворського М.А.,

за участю секретаря судового засідання - Опришко П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2017 року у справі за скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на дії старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Очеретяної Ірини Олександрівни щодо вчинення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, заінтересована особа - ОСОБА_5,

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з вказаною вище скаргою, в якій просило визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Васильківського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області Очеретяної І.В. щодо вчинення повідомлення від 5 липня 2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа № 362/2941/14-ц від 7 грудня 2016 року та скасувати дане повідомлення.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що 7 грудня 2016 року Васильківський міськрайонний суд Київської області видав виконавчий лист № 362/2941/14-ц про стягнення з ОСОБА_5 на його користь заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 15 364,42 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн. За зверненням банку про примусове виконання рішення 5 липня 2017 року старшим державним виконавцем Очеретяною І.В. було вчинено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з пропуском встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Заявник вважає такі дії державного виконавця неправомірними, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчої дії, установлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2017 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити.

Заявник вказав, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в межах трирічного строку як це передбачено частинами 1, 2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII та пункту 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону, а тому зазначення у виконавчому листі іншого строку пред'явлення його до виконання не має правового значення.

Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи подано не було.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 15 364,42 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн.

На виконання даного рішення 7 грудня 2016 року було видано виконавчий лист № 362/2941/14-ц, в якому зазначено про те, що рішення набрало чинності 4 жовтня 2014 року, а строк пред'явлення виконавчого листа до 5 жовтня 2015 року.

За зверненням стягувача про примусове виконання рішення 5 липня 2017 року старшим державним виконавцем Васильківського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області Очеретяною І.В. було вчинено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з пропуском встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання на підставі пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Дельта Банк» звернулося суду із заявою про видачу виконавчого листа після закінчення строку пред'явлення його до виконання, що свідчить про бездіяльність з боку самого стягувача щодо своєчасного отримання виконавчого документа та його пред'явлення у встановлений законом строк.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 383 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час розгляду справи, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною 2 статті 22 Закону № 606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Отже, за загальним правилом, встановленим Законом № 606-XIV, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Разом з тим, 5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які в свою чергу можуть бути пред'явленні до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно із пунктом 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки встановлені цим Законом.

Таким чином, поширення дії норм вказаного Закону на правовідносини щодо пред'явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа.

Оскільки виконавчий лист № 362/2941/14-ц про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором, виданий на підставі рішення суду від 10 жовтня 2014 року в цивільній справі після набрання чинності Законом № 1404-VIII, а саме 7 грудня 2016 року, він не підлягає пред'явленню до примусового виконання протягом строку встановленого цим Законом.

Тобто, банк звернувся суду із заявою про видачу виконавчого листа після закінчення однорічного строку з дня набрання рішенням суду законної сили, а відтак внаслідок власної бездіяльності втратив право на пред'явлення виконавчого листа до виконання. При цьому він не позбавлений можливості в судовому порядку поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання, у випадку поважності причин його пропущення (стаття 433 ЦПК України).

За правилом пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, перевіряючи законність дій старшого державного виконавця Васильківського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області Очеретяної І.В., пов'язаних із вчиненням повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, перевірив відповідність її дій положенням Закону № 1404-VIII, у зв'язку з чим правильно вказав про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного повідомлення з підстав подання виконавчого листа в межах строку його пред'явлення.

Відповідно до пункту 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384, 259, 268 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення, а ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: М.А.Яворський

Л.П. Сушко